Літературні премії

        

 

  Якби не було літературних премій та конкурсів, навряд чи існувало б поняття «відомий письменник». Чим більше титулів та нагород отримує літератор, тим охочіше його книжки друкують, читають та розкуповують. Тож премії – один зі шляхів «вийти в люди» для письменників, невідомих широкому загалу, та утвердитися і «примножити славу» для вже знаних.

        В Україні щорічно вручається близько двох десятків премій, так чи інакше пов’язаних з літературною та письменницькою діяльністю. Не випадково більшість із них носять імена найвідоміших українських письменників – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Володимира Сосюри, Василя Стефаника. Крім них, існують також щорічні літературні конкурси, на яких відбувається нагородження найкращих творів та творців.

 

«Дебют року» від «Друга читача»

 

Премія вручається у Всесвітній день книжки та авторського права – 23 квітня. Експерти газети «Друг читача» присуджують нагороду письменникам-початківцям, дебютні книжки яких стали помітним явищем у літературному процесі та здобули популярність серед читачів. Це єдина в Україні премія, яка вручається письменникам-дебютантам. Нагорода зовсім молода – вперше її вручили 2008 року письменниці Люко Дашвар за роман «Село не люди». 2009 року премію «Дебют року» отримав Антон Санченко за збірку «Баркароли». Лауреатом премії «Дебют року-2010» став Юрій Камаєв зі збіркою «Мед з дікалоном». Традиційну нагороду – пляшку молодого вина, розлитого у рік виходу дебютної книги та скарбничку для майбутніх гонорарів – письменнику вручили під час урочистого письменницького автопробігу до Всесвітнього дня книжки у Києві.

 

 

«Книжка року»

 

Як можна здогадатися з назви, це рейтинг книжок. Започатковано його було у 2000 році Центром рейтингових досліджень «Еліт-Профі» як благодійну акцію для просування українського книговидання. Тоді «Еліт-Профі» зробив перше експертне опитування щодо найпопулярніших секторів книжкового ринку. Експерти розподілили 235 кращих книжок, виданих в Україні, за 14-ма номінаціями, а результати рейтингу потрапили у пресу.

Наразі нагороду «Книжка року» вручають за 7-ма номінаціями: «Обрії» (Науково-популярна література та публіцистика), «Красне письменство» (Проза, поезія, драматургія), «Софія» (Гуманітаристика), «Минувшина» (Мемуари, біографії), «Дитяче свято» (Твори для дітей), «Візитівка» (Етнографія, фольклор) та «Хрестоматія» (Класика, літературознавство). Декілька років тому з’явилися номінації «Видавничий імідж року» та «Книжкова серія», а цього року організатори вирішили відзначати ще й авторів, чиї книжки увійшли до короткого списку два або більше разів. Найкраща книга серед усіх, які взяли участь у рейтингу, здобуває Гран-прі конкурсу. Переможці номінацій отримують дипломи.

Конкурс «Найкраща українська книга» від журналу «Кореспондент»

 

Впливовий український журнал «Кореспондент» у 2006 році почав відбирати ті книжки, видані в Україні протягом року, які здобули найбільше позитивних відгуків серед читачів. Відбір здійснюється на основі Інтернет-голосування читачів, а також думки журі конкурсу, в яке входять літературознавці, видавці, письменники, журналісти та інші експерти. Нагороди вручають у номінаціях «Документалістика» та «Белетристика», а лауреати, залежно від місця, отримують від 5000 до 1500 грн.

 

Премія «Книга року Бі-Бі-Сі»

 

Українська служба Бі-Бі-Сі також щорічно влаштовує нагородження авторів найцікавіших нових українських книг. Премія існує вже 5 років. У перші два роки найдостойніших, разом із журі, обирали відвідувачі сайту. Згодом, зі зростанням популярності премії, правила були наближені до Букерівської премії: так, зараз книги номінують самі видавництва. Лауреати отримують грошовий еквівалент 1000 британських фунтів, а нагороду, за традицією, вручає посол Великобританії в Україні. 2009 року найкращою, за думкою BBC, стала збірка «Таке» Юрка Іздрика, а раніше премію отримували такі відомі сьогодні автори, як Сергій Жадан, Володимир Винничук та Володимир Діброва.

 

«Коронація слова»

 

«Коронація слова» – це всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики про кохання, заснований у 1999 році компанією «Крафт Фудз Україна» як конкурс рукописів романів та кіносценаріїв. З 2005 року конкурс почав приймати п’єси, а з 2008 – лірику. Конкурс став дуже популярним серед письменницької братії – у 2000 році журі отримало 758 романів і 426 кіносценаріїв, а у 2003 – вже 923 романи і 604 кіносценарії. Пояснити це можна, зокрема, і тим, що для участі в конкурсі не обов’язково бути відомим письменником – твори новачків приймаються нарівні з професійними доробками. Однак головною вимогою є те, що твір, поданий на конкурс,  не повинен раніше публікувактися.

Свого часу конкурс відкрив для широкого загалу таких відомих сьогодні письменників, як Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Василь Шкляр та інші.

До речі, цьогорічний конкурс – 10-й, ювілейний. Преміальний фонд становить 120 тисяч гривень – дипломанти отримують по тисячі, а переможець номінації «Романи», він же власник Гран-прі, – 20 тисяч гривень.

 

Гоголівська премія

 

Цією премією Національна спілка письменників нагороджує митців, які пишуть російською мовою. Спілка пояснює, що премію було засновано, щоб не лишити поза увагою талановитих українських російськомовних письменників, яких лише в Спілці 400 осіб. Лауреати отримують медаль із профілем Миколи Гоголя та грошову винагороду в 2 тис. доларів.

 

Премія видавництва «Смолоскип»

 

Видавництво «Смолоскип» нагороджує молодих науковців та літераторів, які спеціалізуються на культурних проблемах у ХХ сторіччі, дослідженні рухів опору проти тоталітаризму та імперського шовінізму, ролі молоді у цих процесах. Обмеження – автор не має бути одним із попередніх лауреатів «Смолоскипу». Крім того, що лауреати отримують невелике грошове заохочення (від 150 до 1 тис. грн.), вони також мають нагоду побачити свої праці надрукованими у видавництві окремими книжками або в антологіях та збірках.

Фестиваль поезії «Молоде вино»

Фестиваль поезії «Молоде вино» відбувається в Києві щороку, починаючи з 1997-го. Організатор – «Творча Асоціація 500». В програмі фестивалю – конкурс поетів-початківців. При оцінюванні велике значення має рівень декламації та артистичні здібності. Журі фестивалю, що складається з відомих літераторів, журналістів, критиків, визначає переможців за виступами конкурсантів (охочі можуть подати тексти своїх поезій у письмовому вигляді, але при визначенні лауреатів ці матеріали є лише допоміжними). Переможці конкурсу отримують статуетки глиняних жаб, адже на момент заснування конкурсу літературний процес в Україні асоціювався в організаторів із болотом.

«Гранослов»

«Гранослов» – щорічний міжнародний літературний конкурс, на який приймаються твори будь-якого жанру українською мовою, що не друкувалися раніше. Автор має бути не старший 30 років. Конкурс започатковано 1991 року Держкомітетом у справах сім’ї та молоді та Спілкою письменників. Нагорода переможцю – видана книжка.

 

Літературна премія імені Лесі Українки

Ця премія була заснована ще за радянських часів – у 1971 році, на честь відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки. Премію Лесі Українки отримують дитячі твори. Так, свого часу нею були нагороджені такі відомі нам із дитинства письменники, як Наталя Забіла, Юрій Збанацький, Платон Воронько, Григір Тютюнник, Всеволод Нестайко, Микола Сингаївський та багато інших. Крім письменників, премію Лесі Українки отримують художники, які оформляють дитячі книжки та кінематографісти й аніматори. Цього року лауреатом став класик Дмитро Чередниченко за книжку «Хлопчик Горіхове Зерня і Лісовичка», а також режисерка Ярослава Руденко-Шведова за мультфільм «Пригоди Котигорошка та його друзів. Чарівний горох». Переможці отримують по 10 тис. грн, а також дипломи.

«Золотий лелека»

 

Це ще одна «дитяча» премія, якою нагороджуються твори, що написані українською мовою й раніше не друкувалися. Обмеження – твори не мають бути відзначені преміями інших конкурсів, а також премією «Золотий лелека» попередніх років. Ще одне цікаве правило – твори мають бути підписані псевдонімами, хоча автори мають окремо надавати і справжню інформацію про себе. Премія присуджується лише у двох номінаціях – «Літературна казка» та «Пригодницька повість». Грошовий еквівалент – 7 тис. та 5 тис. грн. за перше та друге місце відповідно.

 

«ЛітАкцент року»

 

Премія, заснована порталом «ЛітАкцент» спільно з книгарнею «Є», якою відзначаються дві найкращі книжки, написані українською мовою та видані поточного року в Україні або за кордоном. «ЛітАкцент» преміює книжки за номінаціями «Художня література» (твори сучасних авторів) та «Літературознавство» (літературознавчі дослідження). Лауреат кожної номінації отримує по 5 тис. грн. Крім цього, експерти вручають єдину в Україні книжкову антипремію – «Золота булька».

Літературна премія імені Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя»

 

Поетична премія імені Антонича заснована ще у 1994 році заради стимулювання талановитої письменницької молоді, а також для пропагування високої поетичної майстерності. Присуджується вона молодим авторам, які пишуть українською мовою, за поетичні збірки, позначені високим художнім рівнем, а також утвердженням ідей патріотизму. Згідно з правилами вручення премії, твори оцінюються лише за трьома критеріями – змістовність, майстерність, оригінальність. Вік учасників не може перевищувати 28 років – тобто лауреат не може бути старшим за Антонича. А в якості нагороди переможець отримує видану книжку.

 

 

Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського

Щорічна премія, названа іменем славетного українського поета-гумориста, відповідно, і вручається за гумористично-сатиричні твори. Спочатку премія Руданського мала статус Вінницької обласної премії, але згодом виросла до всеукраїнської. Лауреат премії отримує 5 тис. гривень.

 

 

Літературна премія імені Василя Мисика

Літературна премія, заснована 1995 року, присуджується за поетичні книги та переклади поетичних творів з інших мов. Названа на честь поета Василя Мисика, який також був відомий завдяки своїм перекладам Байрона, Бернса, Гете, Омара Хайяма. Премію у розмірі 1000 гривень вручає Національна спілка письменників України.


Премія фундації Антоновичів

Щорічна премія, яка надається Фундацією Омеляна та Тетяни Антоновичів за літературні твори українською мовою та українознавчі наукові дослідження. Розмір премії складає 5000 доларів США. Премія надається за літературну цінність творів, не враховуючи місце проживання автора.

Національна премія України імені Тараса Шевченка

Ця премія вважається найвищою відзнакою не лише за твори літератури, але й мистецтва загалом. Премію засновано ще в 1961 році – тоді нею нагороджували видатних митців за високоідейні й високохудожні твори та роботи у галузі літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва та кінематографії.

Першими письменниками, які отримали Національну премію імені Тараса Шевченка, стали Павло Тичина та Олесь Гончар. З того часу Шевченківською премією було нагороджено більше 500 осіб та колективів.

Окремими номінаціями премії є «Художня література», яка включає прозу, поезію, драматургію, та «Документальна та науково-критична література», в яку входять есеїстка, критика, бібліографії, мемуари, журналістика тощо.

Розмір Шевченківської премії, згідно останнього указу Президента, складає 130 тис. грн. (хоча ще рік тому вона була 170 тис. – зменшення пояснили фінансовою кризою), а в радянські часи вона складала 2500 карбованців. Крім грошової винагороди, лауреат отримує диплом і почесну медаль лауреата. Ця премія вважається найпрестижнішою державною відзнакою в Україні.

 

 

Літературні премії в Україні

 

 

 

 

 

Лауреати премії Президента України

 

“Українська книжка року” 2017

На сайті президента України

розміщений указ про присудження щорічної премії «Українська книжка року».

Лауреатами нагороди стали:

За видатні досягнення у галузі художньої літератури:

– Мирослав Дочинець (за книжкові видання «Синій зошит. Аркуші днів світящих»і «Лад»);
– Видавництво «Карпатська вежа».

За вагомий внесок у розвиток українознавства:

– Володимир Корнійчук (за книжкове видання «Марія Заньковецька»);
– Видавництво «Криниця».

За сприяння у вихованні підростаючого покоління:

– Тетяна Стус (за книжкове видання «Їжак Вільгельм»);
– Видавництво «Віват».

 

 

25 театральна премія "Київська пектораль"

 

нагородження відбулося 27 березня 2017 року

 

в Колонній залі Київської міської державної адміністрації.

 

 

 

 

Як повідомляє оргкомітет премії, лауреатами "Київської пекторалі-2016" стали:

Краща драматична вистава - "Без вини винні" (театр на Липках).

Краща музична вистава - "Графиня Маріца" (театр оперети).

Краща камерна вистава - "Ми, Майдан" (театр "Колесо").

Краща вистава для дітей - "Містер Р-р-р" ("Театр маріонеток").

Краща режисерська робота - Стас Жирков, "Слава героям" (копродукція театру "Золоті ворота" та Івано-Франківського театру ім. І. Франка).

Краща чоловіча роль - Богдан Бенюк за роль Річарда III, "Річард III" (Національний театр ім. І. Франка).

 Краща жіноча роль - Христина Микитин за роль Елен, "Мене прислав доктор Хоу" (театр на Липках).

 Краща чоловіча роль другого плану - Арсен Курбанов за роль Коломана Зупана, "Графиня Маріца" (театр оперети).

 Краща жіноча роль другого плану - Шорена Шонія за роль Собаки, "Двоє, не рахуючи собаки (Історія собаки)" (театр російської драми ім. Лесі Українки).

 Кращий режисерський дебют - Валерія Федотова, "Ослик должен быть худым" (театральна майстерня "Сузір'я")

 Краща сценографія - Мироні Швелідзе, "Річард III" (Національний театр ім. І. Франка)

 Краще пластичне вирішення вистави - Аніко Рехвіашвілі, балет "Снігова королева" (Національна опера ім. Т. Шевченка)

 Краща музична концепція вистави - Владислав Тененбаум, "Вид з мосту" (театр російської драми ім. Лесі Українки)

               

 

 

Цього разу не присуджувалася премія у номінації "Кращий акторський дебют", оскільки був лише один номінант - Олександр Вознюк з Київського театру опери і балету для дітей та юнацтва (опера "Рита").

                  Спеціальну премію "За енергійність творчих пошуків" журі присудило незалежному "Дикому театру"

 Премію за внесок у розвиток театрального мистецтва вручили Нінель Биченко, доценту кафедри театрального мистецтва Київського університету культури і мистецтв.

                      У церемонії взяли участь мер Києва Віталій Кличко та міністр культури Євген Нищук.

Премію "Київська пектораль" було засновано у 1992 році Київським відділенням Спілки театральних діячів України (нині Національна спілка театральних діячів). Згодом як співзасновник долучилося Головне управління культури і мистецтв КМДА (нині Департамент культури КМДА). Вперше "Київську пектораль" вручали 27 березня 1993 року в Міжнародний день театру за підсумками сезону 1991-92 років. Премія присуджується щорічно найяскравішим театральним митцям столиці України.

        

 

 

 

 

Національна премія імені Тараса Шевченка – це найпрестижніша творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури нашої країни. Починаючи з 2000 року вона набула офіційного статусу державної нагороди України.

Переможців обирає незалежне, авторитетне журі: письменник Сергій Жадан, акторка Ада Роговцева, журналіст та телеведучий Юрій Макаров, співак Тарас Петриненко, кінорежисер Мирослав Слабошпицький, акторка Наталія Сумська, художник Анатолій Криволап, композитор Юрій Ланюк, літературознавець і директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків та інші.

 

 

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №55/2017

 

Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка

 

На підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка постановляю:

 

1. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2017 року:

 

КОВАЛЮ Степану Миколайовичу, режисерові анімаційного кіно ‑ за мультиплікаційний цикл «Моя країна ‑ Україна», створення оригінальної пластичної кіномови і вагомий внесок в українську та європейську анімацію;

 

МАЛИШКУ Миколі Олексійовичу, художникові ‑ за проект «Лінія» (скульптура);

 

МАЛКОВИЧУ Івану Антоновичу, поетові ‑ за книгу поезій «Подорожник з новими віршами»;

 

ФРОЛЯК Богдані Олексіївні, композиторові ‑ за музику на твори Тараса Шевченка: Симфонія-Реквієм «Праведная душе...», Хорова кантата «Цвіт», музичний твір «Присниться сон мені».

 

2. Установити на 2017 рік розмір Національної премії України імені Тараса Шевченка 240 тисяч гривень кожна.

 

Президент України П.ПОРОШЕНКО

6 березня 2017 року

 

 

 

 

 

Премія імені Василя Стуса 2017

 

Цьогорічним Лауреатом за особливий внесок

 

в українську культуру та стійкість громадянської позиції

 

став Сергій Жадан,

 

український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст.

 

 

Починаючи з 2016 року Києво-Могилянська бізнес школа, Український центр Міжнародного ПЕН-Клубу та видавництво Дух і Літеравирішили взяти на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, заснованої 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) на чолі з Євгеном Сверстюком (1928–2014), яка вручалася щороку, 14 січня, в день святого Василя.

 

 

 


Нобелівська премія в галузі літератури


   Нобелівська премія в галузі літератури вважається найпрестижнішою міжнародною літературною премією у світі. Створена разом з чотирма іншими Нобелівськими преміями за заповітом Альфреда Нобеля 1895 року.
    Сума премії непостійна, вона змінюється в залежності від доходів Нобелівського фонду.
    Лауреати премії Нобеля – це світова інтелектуальна еліта і гордість кожної країни. Громадян України у цьому списку ще не було. Хоча видатні люди з України мали можливість відзначитися.
    2012 року до Шведської академії, яка опікується Нобелівською премією в галузі літератури, Національною Академією наук України подано офіційне подання за підписом Бориса Патона про висунення кандидатом на здобуття Нобелівської премії з літератури 2012 року поета-академіка Бориса Олійника.

Історія

   Заснована премія, згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який, зокрема, знаменитий тим, що винайшов динаміт. Весь свій статок (близько 31,5 млн. шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності. А саме, у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури, а також за особливі досягнення перед людством у справі миру (Нобелівська премія миру).
    Виняток — математика. Це пов'язано із сумною історією кохання Альфреда. Дівчина, яку він кохав, вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська премія не поширюється на цю галузь науки.
    1900 року був створений Нобелівський комітет, який і виплачує премії. Вручення премій почалося 1901 року.
    За час існування премії було запропоновано лише одне нововведення: 1968 року Шведський банк з нагоди свого 300-річчя вирішив виділити гроші на премію з економіки, і Нобелівський комітет взяв на себе зобов'язання з їх розподілу. Офіційно іменована як премія з економіки пам'яті Альфреда Нобеля, вона вперше була присуджена 1969 року.
    За заповітом Альфреда Нобеля, премія з літератури має бути отримана людиною, що створила «найбільш видатні роботи в напрямку ідеалізму». На відміну від попередньої вимоги розглядати тільки ті роботи, що були створені в рік, що передує року нагороди, було вирішено, що можуть бути розглянуті і роботи, значення яких було визнано лише недавно.
    У спеціальному статуті сказано, що під терміном "літературний твір" слід розуміти не винятково літературний твір, а й будь-який інший, що має форму і стиль літературного. Тому були випадки, коли ця премія присуджувалась філософам чи історикам. Серед них був і Уїнстон Черчілль (1953 р.) - "за майстерні історичні та біографічні описи, а також блискуче ораторське мистецтво в захисті високих людських цінностей".

Правила видачі нагороди

   Органом присудження Нобелівської премії з літератури є Шведська академія. Академія складається з 18 членів (шведських письменників, поетів, вчених та істориків), відомих як De Aderton («Вісімнадцять»).
    У виборі лауреата Нобелівської премії працює Нобелівський комітет, що складається з 4 або 5 осіб, вибраних з числа членів Академії на термін 3 роки.
    За статутом Нобелівського фонду, висувати номінантів в галузі літератури можуть такі особи:
• члени Шведської академії, інших академій, інститутів і спільнот із аналогічними завданнями й цілями;
• професори історії літератури та мовознавства університетів;
• лауреати Нобелівських премій в галузі літератури;
• голови авторських спілок, що представляють літературну творчість у відповідних країнах.
    Зазвичай, академія радше дає перевагу авторам за всю сукупність їхніх творів, аніж за окрему книгу. До того ж, рідкісним є випадок, коли запропонована кандидатура одержувала премію з першого подання. Чимало претендентів висуваються по кілька разів. Прискіпливо розглядається не лише художня вартість творів (для цього спеціально перекладених шведською або англійською мовами), але й інші суттєві обставини, пов’язані з конкретною кандидатурою.
    Імена номінантів є засекреченими протягом 50 років, а це означає, що їх імена і до, і після оголошення премії є тільки чутками.

Традиції вручення

   Імена нових лауреатів оприлюднюються щороку 21 жовтня - у день народження Альфреда Нобеля, а вручення премій відбувається у Стокгольмі і Осло 10 грудня - у день його смерті. За традицією, премії з фізики, хімії, медицини, літератури і економіки в Стокгольмі, в Концертному залі, вручає король Швеції. Напередодні ж цієї події лауреати читають нобелівські лекції.
    Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом.
    Того ж вечора у Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет, в якому бере участь більше тисячі гостей.

Цікаві факти

   • Перший лауреат Нобелівської премії з літератури був Сюллі-Прюдом. Він отримав 150 782 шведських крон. На сьогодні ця сума складає 10 мільйонів шведських крон.
    • Нагороди в галузі літератури не розглядалися 7 разів: 1914, 1918, 1935, 1940-1943 роки. Чотири рази відбулося нагородження двома преміями протягом одного року: у 1904, 1917, 1966 та 1974. Два письменники відмовилися від премії: Жан-Поль Сартр (він гордо заявив: "Кожна премія узалежнює") та Борис Пастернак (якому це було заборонено радянською владою).
    • Єдиний раз премія була присуджена посмертно: 1931 року Ерік Аксель Карлфельдт отримав премію, пробувши членом Академії протягом 20 років у якості секретаря. Він був номінований двічі, але не погодився нагороджувати премією самого себе.
    • З 1901 до 2011 року Нобелівської премії з літератури були удостоєні 108 письменників. Серед них п'ять російських письменників: Бунін І. О., Пастернак Б. Л., Шолохов М. О., Солженіцин О. І., Бродський Й. О.
    • Найбільше років до моменту отримання Нобелівської премії з літератури було Доріс Лессінг - 87. Вона ж є найстаршим з нині живих лауреатів.
    • Наймолодшим лауреатом Нобелівської премії в галузі літератури є Редьярд Кіплінг, який отримав премію у 42 роки в 1907.
    • Найдовше життя прожив лауреат 1950 року Бертран Рассел, який помер 2 лютого 1970 у віці 97 років.
    • Найкоротше життя серед лауреатів Нобелівської премії в галузі літератури дісталася Альберу Камю, який загинув в автокатастрофі у віці 46 років.
    • Першою жінкою, удостоєної Нобелівської премії в галузі літератури стала Сельма Лагерлеф в 1909. З тієї пори лауреатами стали ще 11 жінок, що становить найбільшу кількість серед жінок-лауреатів інших Нобелівських премій, крім Нобелівської премії миру, якою були удостоєні 15 жінок.
    • Першою афроамериканською жінкою, яка одержала Нобелівську премію в галузі літератури, 1993 року стала одна з найвідоміших американських письменниць Тоні Моріссон.
    • У списку лауреатів премії Нобеля значиться кілька імен видатних письменників та вчених, чиє життя починалося на українській землі. Так, лауреат премії Нобеля з літератури Ш. Агнон (Ізраїль) народився 1888 року в Бучачі (Тернопільська область).
    • Кандидатом на Нобелівську премію був і Іван Франко, але він не дожив до її присудження (за правилами, премія Нобеля вручається живим претендентам). У наші дні висувалися на цю премію Улас Самчук, Павло Тичина, Микола Бажан, Олесь Гончар, Тодось Осьмачка, Ліна Костенко, Ісмаїл бей Гаспринський. Найтрагічніша доля була у Василя Стуса, якого висунув на отримання Нобелівської премії німецький письменник Генріх Бьолль у 1985 року. Проте Василь Стус помер під час голодування у тюремному карцері 3 вересня 1985 року.

Посилання

Список лауреатів Нобелівської премії з літератури

Література

  • Нобелевская премия // Сто великих наград / авт.-сост. Н. А. Ионина. – М.: Вече, 2002. – С. 261-265. – (Сто великих).
  • Шкляр Л. Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901-2006 / Л. Шкляр, А. Шпиталь. – К.: Грамота, 2006 . – 504 с.
  • Бориса Олійника висунуто на Нобелівську премію [Електронний ресурс] // ЛітАкцент: [інтернет-видання]: [ новини від 30.01.2012]. – Режим доступу: http://litakcent.com/2012/01/30/borysa-olijnyka-vysunuto-na-nobelivsku-premiju/, вільний. - Загол. з екрана.
  • Гетьман, О. Г. Еліс Манро - майстер сучасного оповідання [Текст] : премія 2013 року / О. Г. Гетьман // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2013. - N 12. - С. 39-40.
  • Гетьман, О. Г. Шведська академія обирає китайського письменника Мо Яня [Текст] : премія 2012 року / О. Г. Гетьман // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2013. - N 12. - С. 37-38.
  • Дроздовський Д. Під знаком Нобеля [Електронний ресурс] //Всесвіт: український журнал іноземної мови. – Режим доступу: http://vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=394&Itemid=41, вільний . - Загол. з екрану.
  • Костів Л. Нобелівська премія з літератури, або Чи були, чи будуть лауреатами українці? [Електронний ресурс] // [Издательство «Стандарт»]: [архів журналу Книжковий огляд [№ 4 за 2003 р.]. – Режим доступу: http://www.web-standart.net/magaz.php?aid=5996, вільний. - Загол. з екрана.
  • Нобелівська премія [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Нобелівська_премія, вільний. - Загол. з екрана.
  • Нобелівська премія з літератури [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Нобелівська_премія_в_галузі_літератури, вільний. - Загол. з екрана.
  • Панченко В. Панцир для Гамлета: Шляхи Миколи Бажана [Електронний ресурс] // День: щоденна українська газета. – Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/panczir-dlya-gamleta.html, вільний. - Загол. з екрана.

 

 

 

 

Міжнародна премія імені Г. К. Андерсена


   Літературну премію імені Г. Х. Андерсена часто називають Нобелівською премією у сфері дитячої літератури. Організована вона 1958 року Міжнародним комітетом з дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО, за рекомендацією його засновника та першого президента, видатної діячки світової дитячої літератури Йєлли Лепман.
    Премія Андерсена є найвищою міжнародною відзнакою для дитячих авторів та ілюстраторів. Опікується нагородою королева Данії. До журі премії входять фахівці в галузі дитячої літератури з усього світу.

Історія

   Премію для авторів вручають кожні два роки, із 1956-го, для ілюстраторів – із 1966 року. Премія вручається 2 квітня, в день народження видатного данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена.
    В 1967 році за ініціативою і рішенням Міжнародної ради в знак великої поваги та любові до Г. К. Андерсена 2 квітня було об’явлено Міжнародним днем дитячої книги.
    Найвищою та найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим і прогресивним майстрам у галузі дитячої книги та вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). Грошового еквіваленту премія не має.
    Першим лауреатом премії стала англійська письменниця Елеонор Фарджон.
    Серед переможців минулих років – Астрід Ліндґрен, Еріх Кестнер, Джанні Родарі, Туве Янссон, Крістіна Нестлінгер. Богдан Чалий
    1973 року Почесний диплом Міжнародної премії імені Г. Х. Андерсена за поему-казку "Барвінок і Весна" отримав український письменник Богдан Чалий, а 1979 року до "Почесного списку Андерсена" вписано ім'я Всеволода Нестайка та його книжку "Тореадори з Васюківки".
    На додачу до премії IBBY видає "Почесний список" найкращих сучасних книжок для дітей – блискуче написаних, ілюстрованих і перекладених.
    Лауреатом премії імені Андерсена 2012 року стала аргентинська письменниця Марія Тереса Андруетто.

Цікаві факти

   • У світі існує ще одна Літературна премія імені Г. Х. Андерсена (Hans Christian Andersen Literature Awards)
    Заснована вона у Данії ще у 1989 року, і нагороджують нею письменника, талант якого можна порівняти з талантом самого Ганса Христіана Андерсена. Перший раз премія була вручена 2007 року Пауло Коельо (Рaulo Coelho).
    Переможець отримує бронзову скульптуру «Гидке каченя», диплом «Прекрасного лебедя» і грошову винагороду у розмірі 500 000 крон, які йому вручаються під час урочистої церемонії в рідному місті Андерсена – Оденсе.
    2010 року премію отримала Джоан Роулінг (J.K. Rowling), а 30 вересня 2012 цю премію отримає чилійська письменниця Ісабель Альєнде (Isabel Allende). Тетяна Маврина
    • Незважаючи на те, що Росія (СРСР) входить до Міжнародної ради з дитячої книги з 1968 року, на цей час серед лауреатів Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена є тільки один росіянин. У 1976 року медаль була вручена Тетяні Олексіївні Мавриній, художнику- ілюстратору дитячої книги. Та багатьох росіян – письменників, художників-ілюстраторів, перекладачів було нагороджено Почесними дипломами.
    Так, 1974 року Міжнародним журі була відзначена творчість Сергія Михалкова, 1976 року – Агнії Барто. У різні роки почесні дипломи було вручено письменникам Анатолію Алексіну за повість «Действующие лица и исполнители», Валерію Медведєву за поему «Фантазии Баранкина», Юрію Ковалю за книгу повістей та оповідань «Самая легкая лодка в мире», Ено Рауду за першу частину тетралогії повістей-казок «Муфта, Полботинка и Моховая Борода» та іншим; художникам-ілюстраторам Юрію Васнєцову, Віктору Чижикову, Євгенію Рачову тощо; перекладачам Борису Заходеру, Ірині Токмаковій, Людмилі Брауде та іншим.

Посилання

Премія імені Г. Х. Андерсена: письменники-лауреати
Hans Christian Andersen Awards

Література

   

 

 

 

Пулітцерівська премія


   (англ. Pulitzer Prize) — одна з найпрестижніших нагород у галузі літератури, журналістики, музики ітеатру в США, заснована видавцем «жовтої преси» Джозефом Пулітцером.
    З 1917 року премія вручається щорічно в перший понеділок травня опікунами Колумбійського університету в Нью-Йорку. Розмір премії відносно невеликий - 10 тисяч доларів, але подальша реклама окупить все і може принести автору мільйонний прибуток.
    З 2006 року автори і видання, що претендують на Пулітцерівську премію, зможуть представляти на розгляд журі не тільки публікації в друкованих ЗМІ, але й роботи, опубліковані в інтернет-виданнях.

Історія

   Заснував премію американський журналіст і видавець угорського походження Джозеф Пулітцер. У 1904 році Пулітцер склав заповіт, в якому жертвував два мільйони доларів Колумбійському університету в Нью-Йорку.
    Медіа-магнат бажав, щоб три чверті фонду пішли на створення вищої Школи журналістики, а решта — на створення премії для визначних американських журналістів.
    У своєму заповіті Пулітцер просив щорічно давати чотири нагороди з журналістики, чотири з літератури і одну в галузі освіти. За його бажання окремі премії вручалися за кращий роман, драму, книгу з історії Сполучених Штатів і біографію.
    У жовтні 1911 року Джозеф Пулітцер помер. Через рік після смерті Пулітцера була заснована Колумбійська Школа журналістики, а в 1917 році заснована премія, названа Пулітцерівською.
    Першим її лауреатом став американський журналіст Герберт Баярд Своп за серію матеріалів «Зсередини Німецької імперії», опублікованої в «Нью-Йорк ворлд» у жовтні 1916 року.
    Спадкоємці виконали волю Пулітцера, який забажав сформувати наглядову раду з видавців газет, президента Колумбійського університету, вчених та «інших поважних людей, які не є ані журналістами, ані редакторами».
    З 1917 року наглядова рада не раз користувався правом, закріпленим у заповіті Пулітцера - збільшувати кількість нагород. У 1922 році з'явився приз за кращу карикатуру. У 1942 році до нього додалася нагорода за найвидатнішу фотографію (пізніше ця номінація була розділена на дві — на новітню фотографію і художню).
    Довгі роки Пулітцерівська премія фінансувалась з інвестиційного фонду, створеного після смерті видавця. Однак після того, як у 1970 році справи фонду похитнулися, був створений ще один фонд, якому вдалося залучити додаткові пожертви — і відновити фінансове благополуччя премії.
    У 2013 році лауреатом Пулітцерівської премії - "За служіння суспільству" - стала газета Sun Sentinel міста Форт - Лодердейл у Флориді. Нагороду їй принесла серія матеріалів, які розслідували порушення правил дорожнього руху співробітниками поліції.
    Лауреатом у категорії Breaking News стала редакція газети The Denver Post за репортажі з місця масового вбивства в кінотеатрі Century Aurora в передмісті Денвера влітку 2012 року.
    Премію за новинну фотографію присудили агентству Associated Press за зйомки громадянської війни в Сирії.
    У 2013 році була знов присуджена Пулітцерівська премія в галузі художньої літератури ( в 2012 році в цій категорії премія не вручалася ), її лауреатом став Адам Джонсон за роман "Син повелителя сиріт" ( The Orphan Master's Son ) про життя хлопчика в КНДР.

Правила видачі

   Премії присуджуються Колумбійським університетом у Нью-Йорку за поданням Пулітцерівського комітету, що складається з 19 експертів: п'яти видавців, шести редакторів, шести вчених, включаючи президента університету та декана факультету журналістики, одного колумніста та адміністратора премії — причому декан і адміністратор позбавлені права голосу. Члени комісії обираються на три роки і можуть переобиратися три рази.
    Щорічно в конкурсі на премію беруть участь більше двох тисяч претендентів. Кожен рік для роботи в 20 незалежних журі призначаються 102 фахівці, які відбирають претендентів за трьома номінаціями у кожній категорії премій.
    У журналістських категоріях премії даються за більшістю голосів. Проте, рада має право голосувати за те, щоб «НЕ присуджати премії» тому чи іншому кандидатові. У призначений день приблизно о третій годині після обіду журналісти у сотнях редакцій по всій Америці збираються, та, затамувавши подих, очікують повідомлення про рішення ради. До того ж, за побажанням Школи журналістики щороку видається п’ять стипендій у розмірі 7,5 тисяч доларів, що дозволять найталановитішим випускникам подорожувати та робити репортажі та матеріали, або просто продовжувати навчання.

Традиції вручення

   На відміну від, скажімо, Нобелівської премії Пуліцеровська надається під час скромної церемонії. Чимало разів Колумбійському університетові наполегливо пропонували перетворити захід на ультра-яскраве телевізійне дійство, але там кожного разу від цього свідомо відмовляються.
    Премія вручається щорічно у перший понеділок травня опікунами Колумбійського університету. Формальне оголошення про присудження премії, за традицією, робить президент Колумбійського університету у квітні щороку.

   З 2009 році премія вручається по 21-й номінації, 14 з них пов'язані з журналістикою:
   • За служіння суспільству;
   • За освітлення місцевих новин;
   • За видатне розслідування;
   • За майстерність;
   • За видатну подачу сенсаційного матеріалу;
   • За розкриття національної теми;
   • За міжнародний репортаж;
   • За нарис;
   • За коментар;
   • За художню критику;
   • За редакційний коментар;
   • За карикатури;
   • За новітню фотографію;
   • За художню фотографію;
   • За художню книгу, написану американським письменником, бажано про Америку;
   • За книгу з історії Сполучених Штатів;
   • За біографію або автобіографію американського автора;
   • За вірш;
   • За нехудожню літературу;
   • За видатний музичний твір;
   • За кращу драму.

   Престижну нагороду отримують не тільки представники великих газет на кшталт The New York Times або The Washington Post, а й журналісти маловідомих місцевих видань.
    У літературній та музичній номінації свої твори можуть представити лише громадяни США.
    У журналістиці кандидатом може бути особа, яка має паспорт будь-якої іншої країни, проте, вона мусить друкуватися, як найменше раз на тиждень у американській пресі.

   Літературна премія вручається за шести номінаціями:
   • «За художню книгу, написану американським письменником, бажано про Америку»;
   • «За книгу з історії Сполучених Штатів»;
   • «За біографію або автобіографію американського автора»;
   • «За вірш»;
   • «За нехудожню літературу»;
   • «За кращу драму».

   Досягнення в галузі музики відзначаються особливою нагородою з 1943 року. Якщо раніше приз завжди йшов до авторів класичної музики, то починаючи з 1997 року, журі почало розглядати і популярну музику. У 1997 році приз дістався відомому джазмену Вінтону Марсалісу. У 1998 році спеціальну нагороду отримав Джордж Гершвін, а в 1999 році — Дюк Еллінгтон (обидва — посмертно, на честь свого сторіччя).

Відомі лауреати

   Лауреатами премії стали багато знаменитих письменників, провідні публіцисти й репортери. Лауреатами літературної Пулітцерівської премії в різні роки ставали Ернест Хемінгуей («Старий і море»), Гарпер Лі («Убити пересмішника»), Вільям Фолкнер («Притча»), Юджин О'Ніл («За обрієм», 1920; «Анна Крісті»,1922; «Дивна інтерлюдія», 1928; «Довга подорож у ніч», 1957), Теннессі Вільямс («Трамвай „Бажання“»), Артур Міллер («Смерть комівояжера»), Маргарет Мітчелл («Віднесені вітром»), Джон Апдайк (за романи «Кролик розбагатів» і «Кролик заспокоївся»), Френк Маккурт («Прах Анджели»).
    Та ось, наприклад, у 1941 рада проігнорувала висунутий у числі кандидатів роман Ернеста Хемінгуея «За ким дзвонить дзвін», у 1963-ому рада обійшла увагою п’єсу Едварда Олбі «Хто боїться Вірджинії Вулф?», вважаючи, що в ній недостатньо оптимізму, а діалоги у п’єсі надмірно жорсткі.

Цікаві факти

   • Одним з найвідоміших лауреатів премії став Джон Ф. Кеннеді, президент США, за автобіографічну книгу «Профілі мужності». Він написав книгу на лікарняному ліжку, коли у 1955 році відходив після операції на спині.
   • У 1999 році Спостережна рада дозволила інтернет-репортерам брати участь у номінації «Журналістське розслідування».
   • Премії 2002 року безпосередньо були пов’язані з авіа- й біотерором і війною в Афганістані, які глибоко запали в свідомість американців, породивши небезпідставний, часом хворобливий страх.. Статті та фоторепортажі, присвячені цій темі, надруковані в The New York Times, були оцінені сімома “Пуліцерами”. Три премії отримала Wall Street Journal, яка вийшла 12-го вересня, наступного дня після терактів, хоч її редакція і не вціліла під час падіння веж-близнюків.
   • Неодноразово упродовж минулих років Пуліцеровська премія спричиняла конфлікти. Останнього разу, у 2003 році розгорівся скандал навколо премії Уолтеру Дюранті, лауреату 1932 року. Тоді навіть вимагали відкликати премію через те, що журналіст безсоромно замовчав факти голодомору в Україні, та згодом – у листопаді 2003 року - пуліцерівський комітет зазначив, що не має наміру відкликати свою нагороду.
   • З 2006 року приймався до розгляду онлайн-контент (репортажі, фотографії) паперової преси.
   • З 2009 року Пулітцерівську премію стали вручати журналістам як за матеріали, опубліковані в друкованих виданнях, так і за публікації в інтернеті. Майже чверть претендентів на Пулітцерівську премію в галузі журналістики в 2009 році були представлені у вигляді онлайнових документів — 37 різних видань, що існують тільки в Інтернеті.
   • У 20 категоріях премії лауреат отримує 10 тисяч доларів, у категорії «публікація суспільної вагомості» редакції газети вручається золота медаль.
   • З 2012 року Комітет Пулітцерівської премії приймає заявки від претендентів виключно через Інтернет.

Посилання

Веб-сайт Пулітцерівські премії

Пулітцерівська премія

Пулітцерівська премія 2014 року

Література
  • Джозеф Пулитцер и премия его имени // Сто великих наград / Авт.-сост. Н. А. Ионина. – М.: Вече, 2002. – С.269-271.
  • Мамедов, Р. Премия на одну четверть [Текст] : [про Джозефа Пулитцера] / Р. Мамедов // Эхо планеты. - 2010. - N14. - С. 38-39.
  • Кириченко І. “Пуліцери”, тавровані терором. Премія [Електронний ресурс] : [новини від 13-14 квітня 2002] // Поступ : щодення львівська газета. – Режим доступа : http://postup.brama.com/020413/55_5_1.html, вільний. - Загол. з екрану.
  • Найвищі нагороди у журналістиці. Пуліцерівська премія [Електронний ресурс] : [стаття від 5 вересня 2006] //ТелеКритика. – Режим доступа : http://www.telekritika.ua/daidzhest/2006-09-05/7456?theme_page=50&, вільний. - Загол. з екрану.
  • Пулитцеровская премія [Електронний ресурс] : [новини від 30 травня 2013] //РИАНовости. – Режим доступа : http://ria.ru/spravka/20130530/939947701.html, вільний. - Загол. з екрану.

   

 

 

 

 

 

 

 

Букерівська премія


   (офіційна назва премії — англ. The Man Booker Prize) — найпрестижніша літературна нагорода, що з 1969 року щорічно вручається у Великобританії.
    За 40 років Букерівська премія стала провідною в галузі літератури. Премія присуджується авторові, який проживає в одній із країн Співдружності або в Ірландії, за роман, написаний англійською мовою.
    Вже саме висунення на премію Букера є свідченням безперечних переваг книги, недарма її називають книжковим «Оскаром». Мета премії не тільки в тому, щоб назвати кращу книгу року, але і в тому, щоб увінчати заслуги, підвищити статус учасника в очах публіки і збільшити продаж книги.

Історія

   Букерівська премія задумувалася як англійський аналог французької Гонкурівської премії і спочатку замислювалася як статусна, в якій головною нагородою стає не грошовий приз, а сама постановка в один ряд з переможцями минулих років. Спочатку вона існувала на кошти групи компаній «Букер» (англ. Booker), що виробляє продукти харчування.
    На початку 2008 року Оргкомітет Букерівської премії оголосив про заснування нової нагороди — спеціального призу «Букер Букерів» (The Best of the Booker) за кращий твір, що отримало Букерівськую премію з моменту проведення першої церемонії її вручення 22 квітня 1969 року. Ця нагорода вручалася лише одного разу на церемонії в 2008 році в ознаменування Сорокарічної річниці Букерівської премії.
    У конкурсі на звання «кращого з кращих» взяв участь 41 твір, оскільки в 1974 і 1992 році лауреатами Букерівської премії ставали одразу дві книги.
    У 2008 році вперше у процедурі рішення участь брали читачі, яким була надана можливість вибрати кращий твір з шорт-листа, до якого увійшли шість фіналістів; їхні імена були оголошені у травні 2008 року.
    Ім'я лауреата премії The Best of the Booker було оголошено в липні 2008 року під час літнього літературного фестивалю в лондонському Southbank Centre. Призером стала книга Салмана Рушді «Діти півночі». Романи «Ганьба» Джона Кутзеє і «Оскар і Люсінда» Пітера Керрі посіли друге і третє місця відповідно.
    Аналогічна нагорода вручалася і в 1993 році на честь двадцятип'ятиріччя Букерівської премії. Тоді, як і п'ятнадцять років потому, переможцем виявився Салман Рушді з романом «Діти півночі».

Порядок присудження

   Адміністративним органом, що курирує премію, є щорічно оновлюваний консультативний комітет, до якого входять два видавці і по одному представнику від письменників, літературних агентів, книгопродавців, бібліотек і Фонду Букерівської премії, голова Ради директорів «Booker» і ще одна посадова особа, що представляє компанію.
    Спочатку консультативний комітет формує список з представлених на премію книг (щорічно на здобуття премії представляється понад 100 книг). Той же комітет затверджує журі з п'яти чоловік — це відомі літературні критики і письменники, вчені, громадські діячі.
    Влітку журі оголошує довгий список, що включає 20-25 назв, а потім у вересні з цього списку формується всього шість учасників премії. Переможець Букерівської премії оголошується в жовтні на спеціальній церемонії.
    Із 2014 року нові критерії відбору переможців Букерівської премії передбачають зміну правил подання книжок на конкурс. До 2013 року видавці могли подавати на конкурс до двох книжок, а з 2014 - лише одну. Проте якщо впродовж останніх п’яти років одна чи дві книжки видавництва потраплять до довгого списку премії, видавець зможе подати дві нові книжки. Якщо ж їх буде три або чотири, видавець матиме право представити три нових твори, ну а якщо до довгого списку за останні п’ять років потрапить п’ять чи більше його книжок, видавець зможе подати аж чотири книжки.

Традиції вручення

   Вперше вручення нагороди відбулося в 1969 році. Тоді лауреат отримував 5 тис. фунтів стерлінгів, пізніше ця сума зросла до 10 тисяч, а потім до 15 і 20 тисяч фунтів.
    У 2002 році у премії з'явився новий спонсор — компанія «Мен груп» (Man Group), що працює на ринку фінансових послуг. В результаті розмір премії, перейменованої в Мен-Букер зріс з 20 до 50 тисяч фунтів (73 тисяч доларів у 2002 році).
    У 2008 році грошовий еквівалент премії (50 тисяч фунтів) становив 100 тисяч доларів.

Лауреати

   1969 — Персі Ховард Ньюбі, «За это придётся ответить»
   1970 — Бернис Рубенс, «Избранный член»
   1971 — В. С. Найпол, «В подвешенном состоянии»
   1972 — Джон Бьйорджер, «G.»
   1973 — Дж. Г. Фаррел, «Осада Кришнапура»
   1974 — Надін Гордимер, «Хранитель»; Стенлі Мідлтон, «Праздник»
   1975 — Рут Джабвала, «Жара и пыль»
   1976 — Девід Стори, «Сэвилл»
   1977 — Пол Скотт, «Остаться до конца»
   1978 — Айріс Мьордок, «Море, море»
   1979 — Пенелопа Фіцджеральд, «На воде»
   1980 — Уільям Голдінг, «Ритуалы плавания»
   1981 — Салман Рушді, «Дети полуночи»
   1982 — Томас Кенілі, «Ковчег Шиндлера»
   1983 — Дж. М. Кутзеє, «Жизнь и время Михаэла К.»
   1984 — Аніта Брукнер, «Отель „У озера“»
   1985 — Кері Хьюм, «Люди-скелеты»
   1986 — Кінгсли Еміс, «Старые черти»
   1987 — Пенелопа Лайвлі, «Лунный тигр»
   1988 — Пітер Кері, «Оскар и Люсинда»
   1989 — Кадзуо Ісігуро, «Остаток дня»
   1990 — Антонія Байєтт, «Обладать»
   1991 — Бен Окрі, «Голодная дорога»
   1992 — Майкл Ондатже, «Английский пациент», Баррі Ансуорт, «Священный голод»
   1993 — Родді Дойл, «Пэдди Кларк ха-ха-ха»
   1994 — Джеймс Келман, «До чего ж оно всё запоздало»
   1995 — Пет Баркер, «Дорога призраков»
   1996 — Грем Свіфт, «Последние распоряжения»
   1997 — Арундаті Рой, «Бог мелочей»
   1998 — Иен Макьюен, «Амстердам»
   1999 — Дж. М. Кутзее, «Бесчестье»
   2000 — Маргарет Етвуд, «Слепой убийца»
   2001 — Пітер Кери, «Истинная история шайки Келли»
   2002 — Янн Мартел, «Жизнь Пи»
   2003 — Ді Бі Сі Пьєр, «Вернон Господи Литтл»
   2004 — Алан Холлінгхёрст, «Линия красоты»
   2005 — Джон Бэнвілл, «Море»
   2006 — Кіран Десаї, «Наследство разорённых»
   2007 — Енн Енрайт, «Все в сборе»
   2008 — Аравінд Адіга, «Белый тигр»
   2009 — Хілари Ментел, «Волчий зал»
   2010 — Говард Джейкобсон, «Вопрос Финклера»
   2011 — Джуліан Барнс, «Предчувствие конца»
   2012 — Хілари Ментел, «Внесите тела»
   2013 — Елеанор Каттон, "Світила"(The Luminaries)

Цікаві факти

   • Торгова компанія Букер, чиє ім'я носять тепер і Британська і російська премії, була заснована в Ліверпулі двісті років тому братами Букер (так що назва премії ніяк не пов'язано з книгою - book ). Основний капітал компанія зробила на торгівлі колоніальними товарами. В Англії вона зараз не дуже добре знайома тим, хто купує продукти в магазині, оскільки основна справа компанії - дрібний опт продовольчих товарів.
    Прихід компанії Букер у літературу був майже справою випадку. Головою компанії в 1950 -60- х роках був особистий друг знаменитого Яна Флемінга . Коли він дізнався, що письменник смертельно хворий, то дав йому поради, як краще розпорядитися літературним спадщиною, а потім його осяяло: чому б не придбати авторські права? Слідом за Флемінгом свої права компанії Букер продали Агата Крісті, Роберт Болт (автор знаменитої п'єси " Людина на всі часи" ), Гарольд Пінтер : Книжковий бізнес виявився дуже вигідною справою, і, заробивши на літературі, компанія вирішила поділитися з літературою своїми доходами. Так в 1969 році з'явилася Букерівська премія.
   • За всю історію існування Букерівської премії чотири її власники — Вільям Голдінг, Надін Гордімер, Від'ядхар Сураджпрасад Найпол і Джон Кутзеє — стали згодом лауреатами Нобелівської премії з літератури.
   • У 1999 році Джон Кутзеє став першим письменником, що зумів двічі завоювати премію Букер. Через два роки це досягнення повторив австралійський автор Пітер Керрі. Лідерство за кількістю попадання в короткий список належить британській письменниці Айріс Мердок, її романи шість разів ставали фіналістами Букерівської премії.
   • "Готель" У озера" популярної англійської письменниці Аніти Брукнер (р. 1928) був визнаний критиками однією з найбільш читаних серед усіх книг, удостоєних Букерівської премії за три десятиліття її існування.
   • У 2005 році була заснована Міжнародна Букерівська премія (англ. Man Booker International Prize), яка вручається один раз на два роки. Премія може бути присуджена як англомовному письменнику, так і автору, чиї твори перекладені на англійську. Сума — 60 тисяч фунтів стерлінгів (118 тисяч доларів) і 15 000 фунтів стерлінгів на переклад книги.
    Лауреати:
    Исмаїл Кадаре, Албанія (2005)
    Чинуа Ачебе, Нігерія (2007)
    Эліс Манро, Канада (2009)
    Філіп Рот, США (2011)
    Лідія Девіс, США (2013)
   • Премія "Азіатський Букер" (англ. The Man Asian Literary Prize) вручається з 2007 року письменникам із країн Азії, чиї твори були перекладені або створені англійською мовою протягом попереднього календарного року. Становить 30 тисяч доларів. Першим лауреатом був китайський письменник Цзян Ронг (роман «Вовчий тотем»). Переможцем 2013 р. став малайзійський письменник Тан Тванна Енг (роман «Сад вечірніх туманів»)
   • З 2014 року лауреатами британської Букерівської премії зможуть стати і жителі США
   • Починаючи з 2014 року, в цьому літературному конкурсі зможуть брати участь англомовні автори з усіх куточків світу.
   • Лауреатка Букерівської премії 2013 року Елеанор Каттон є наймолошою в історії нагороди авторкою, а її роман "Світила"(The Luminaries) - найдовшим твором-переможцем за всю 45-річну історію премії.

Посилання

Букерівська премія

Букерівська премія: офіційний сайт

Література
  • Боровський, О. Захоплююча англійська історія [Текст] : цьогорічний Букер вручили Хілларі Ментел / О. Боровський // Україна молода. - 2009. - 8 жовтня. - С. 6.
    Роман письменниці "Вулф Холл", присвячено життю Томаса Кромвеля, політичному діячеві Англії XVI століття та раднику короля Генріха VIII із династії Тюдорів.
  • Шиманський, О. На безриб’ї дебютант [Текст] : букерівська премія дісталася індійському письменнику: [Аравінді Адіга] / О. Шиманський // Україна молода. - 2008. - 16 жовтня. - С. 6.
  • Букерівську премію-2013 присуджено наймолодшій авторці за найдовший роман [Електронний ресурс] : [новини від 16.10.2013] // УКР інформ. – Режим доступу : http://www.ukrinform.ua/ukr/news/bukerivsku_premiyu_2013_ prisudgeno_naymolodshiy_avtortsi_za_naydovshiy_roman_1873513, вільний. - Загол. з екрана.
  • Букерівська премія стане всесвітньою[Електронний ресурс] : [новини від 19.09.2013] // BBC Україна. – Режим доступу : http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2013/09/130919_booker_prize_expansion_ag.shtml , вільний. - Загол. з екрана.
  • Букеровская премия [Електронний ресурс] // Лаборатория Фантастики. – Режим доступа : http://fantlab.ru/award73, свободный. - Загол. с экрана.
  • Назван лауреат Букеровской премии [Електронний ресурс] : [новости от 23.05.2013] // bigmir)net Афиша. – Режим доступа : http://afisha.bigmir.net/other/news/199426-Nazvan-laureat-Bukerovskoj-premii-2013, свободный. - Загол. с экрана.

 

 

 

 

 

 

 

Міжнародна літературна премія в області фантастики імені А. і Б. Стругацьких (АБС-премія)


   Аркадій та Борис Стругацькі — видатні радянські письменники, співавтори, сценаристи, класики сучасної наукової та соціальної фантастики. Після розпаду СРСР стали відомі як одні з провідних фантастів радянського часу та найвідоміші радянські фантасти на Заході.

Історія

    Премію засновано в 1999 році Центром сучасної літератури і книги в Санкт-Петербурзі за сприяння літературної громадськості Санкт-Петербурга.
   За формулюванням Б. Н. Стругацького «Премія присуджується за кращий фантастичний твір року, причому під фантастичним розуміється будь-який твір, в якому автор в якості художнього сюжетотворчого прийому використовує елементи неймовірного, неможливого, небувалого. Таким чином, розгляду піддається надзвичайно широкий спектр творів - від чистої наукової фантастики в манері Г. Дж. Уеллса, С. Лема і Р. Шеклі до гротесків і фантасмагорій в стилі Ф. Кафки, М. Булгакова, В. Маканіна або сучасних казок в стилі Є. Шварца або В. Шефнера. Нагороджується не автор, а твір. Тому один і той же письменник може неодноразово ставати лауреатом цієї премії ».
   Присуджується премія щорічно за двома номінаціями:
   «За кращий художній твір (роман, повість, оповідання)»;
   «За кращий критико-публіцистичний твір про фантастику або на фантастичну тему (стаття, рецензія, есе, книга)».
   Символ премії - семигранна гайка (СГ).
   Загальний призовий фонд залежить від зібраної оргкомітетом у кожному конкретному році суми і розподіляється за номінаціями наступним чином:
   художня проза - 60%;
   публіцистика - 40%.

Традиції вручення

   Вручається премія один раз на рік 21 червня, тобто в день, так само віддалений від дат народження кожного із братів Стругацьких.
   Дипломи, медалі та грошові призи вручаються в наступному порядку:
   • Вручення дипломів та грошових призів фіналістам у номінації "Критика і публіцистика";
   • Вручення дипломів та грошових призів фіналістам у номінації "Художній твір";
   • Оголошення лауреата АБС-премії за ... рік у номінації "Критика і публіцистика" з врученням медалі та додаткового грошового призу;
   • Оголошення лауреата АБС-премії за ... рік у номінації "Художній твір" з врученням медалі та додаткового грошового призу.
   Після вручення нагород лауреати премії та гості відправляються на традиційний лауреатський банкет «Пікнік на узбіччі».

Цікаві факти

   • Склад журі щорічно визначається Б. H. Стругацьким. Сам Борис Hатанович не є членом журі. Проте, він одноосібно визначає учасників фіналу у обох номінаціях.
   Число фіналістів (призерів) залежить тільки від «врожайності року», але не може бути меншим трьох у кожній номінації.

   • 2007 року вперше за час існування премії її фінансування з міського бюджету було скасовано і організаторам довелося звернутися за допомогою до приватних спонсорів.

Посилання

Фонд братьев Стругацких. АВС-премия

Положення про премію

Список лауреатів премії

Список дипломантів премії

 

 

 

 

 

Гонкурівська премія


   - французька літературна премія, яку присуджують авторам на знак відзначення прозових творів, написаних французькою мовою.

Історія

   Назва премії походить від прізвища класиків французької літератури 19 століття - братів Жуля та Едмона де Гонкурів.
    Премія присуджується щорічно з 1903 року за «творче відкриття в прозі, що з'явилася цього року» за рішенням Гонкурівської академії, до складу якої входять відомі французькі літератори.
    У Гонкурівську академію входять 10 найбільш відомих літераторів Франції, які працюють не заради користі, а за символічну плату - 60 франків на рік. Кожен має один голос і може віддати його за одну книгу, лише президент має два голоси. Членами Гонкурівської академії в різний час були письменники А. Доде, Ж. Ренар, Роні-старший, Ф. Еріа, Е. Базен, Луї Арагон ... У 2008 році статут Гонкурівської академії змінився: тепер вік членів журі престижної Гонкурівської премії не повинен перевищувати 80 років.
    В кожного з академіків є своє місце та свої власні столові прибори в ресторані "Chez Drouant". Саме там збирається Ґонкурівська академія потягом багатьох років. До речі, столові прибори переходять академікам у спадок. Скажімо, Бернар Піво володіє комплектом приборів номер 1, котрий раніше належав Леону Доде, Колетт, Жану Жіоно та ін.
    Всього для вибору переможця академікам потрібно 13 турів голосування (іноді 14, якщо одна книжка набрала однакову кількість голосів). Кожен академік голосує усно та відкрито, пояснюючи своїм колегам причину вибору. Переможця вибирають абсолютною більшістю. В спірних випадках вирішальним є голос голови академії.
    При тому, що сума нагороди становить символічні 10 євро, премія вважається однією з найпрестижніших і висуває автора в авангард французької літератури та збільшує продаж його книжок.
    Так, якщо твір-переможець здається видавцям не надто привабливим у комерційному плані, то наклад складає лише 200 тисяч екземплярів, а коли смаки читачів збігаються з вибором журі, тоді видруковують до 400 тисяч примірників. Це єдина премія у світі, де на формальному рівні закріплено такі фантастично вигідні умови для переможця.

Лауреати

   До Другої світової війни (та й після) випадки присудження премії за дійсно видатні твори можна перерахувати по пальцях - наприклад, Гонкурівська премія дісталася антивоєнному роману "Вогонь" Анрі Барбюса. А ось ім'я першого лауреата Джона-Антуана Hay (1903) давно забуте, його твори (як і багатьох інших володарів Гонкурівської премії) ніколи не були відомі за межами Франції. Хоча серед "гонкуріатів" зустрічалися і справжні знаменитості - Марсель Пруст (1919), Моріс Дрюон (1948), Симона де Бовуар (1954). Один раз за більш, ніж вікову історію премії лауреатом став виходець з Росії Андрій Макін за роман "Французький заповіт", перекладений на 30 мов.

Цікаві факти

   • Гонкурівська премія може бути присуджена автору лише один раз за його життя. Однак, є один виняток з цього правила — письменник Ромен Гарі, який отримав премію двічі. Вперше він отримав премію у 1956 році, а вдруге — у 1975 за твір, який вийшов під псевдонімом Еміля Ажара. Те, що Еміль Ажар і Ромен Гарі одна й та ж особа з'ясувалося вже після присудження премії Емілю Ажару.
   • У 1951 році французький письменник П'єр Гамарра написав детектив «Вбивці — Гонкурівська премія». Щоб уникнути звинувачень у навмисному підриві престижу премії, перед текстом роману було поміщено повідомлення: «Усі факти і герої цього роману вигадані. Гонкурівська премія взята тільки тому, що вона найбільш відома з усіх літературних премій, але можна було б з таким же успіхом замінити її будь-якою іншою».
   • Першою жінкою, яка отримала Гонкура 1944 року, була сестра Лілі Брік – Ельза Тріоле (ну, майже родичка В. Маяковського).
   • У 1926 році десятьма журналістами та літературними критиками, які чекали результатів обговорення Гонкурівської премії, була створена премія Ренодо (на честь Теофаста Ренодо, людини, котра створила першу у Франції газету. Вона стала своєрідним доповненням Гонкурівської. Часто її називають "другим місцем" Гонкура. За традицією обидві премії вручаються в один день - перший вівторок листопада..
    Цікаво, що іноді вибір журі премії Ренодо співпадає з вибором академіків. Для цих випадків журі Ренодо завжди обирає двох потенційних переможців.
    З 2003 премія Ренодо присуджується також за есе, а з 2009-го - за книги кишенькового формату.
   • Із 1988 року у французькому місті Ренн вручається також «Гонкурівська премію школярів». Журі, що складається з 1500 старшокласників з 55 французьких шкіл. До речі, у премії Ренодо теж існує «шкільна версія».

Посилання

Сайт Гонкурівської академії

Премія Ренодо

Лауреати премії різних років

Лауреати Гонкурівської премії

Література

   

 

 

 

 

 

Премія Ангелус

   Премія Ангелус - Angelus CE Literary Award - престижна європейська премія, яка вручається авторам Центральної Європи з 2006 року.
     Організатором і засновником премії Angelus є місто Вроцлав. Нагорода вручається щорічно за кращу прозу, яка опублікована польською мовою авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур.
     Лауреатом може стати письменник з 21 країни Центральної Європи (Албанія, Австрія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Україна, Угорщина).

Правила видачі нагороди

    Призом літературної премії Angelus є чек на 150 тис. злотих і статуетка вроцлавського скульптора Єви Россано.
     З 2009 року нагороджують також і перекладача книги-лауреата. У випадку, якщо нагороду отримає польський письменник, журі обирає найкращого перекладача однієї з іноземних книг. Перекладачі отримують премію у розмірі 20 тисяч злотих.

Традиції вручення

   Конкурс складається з 4 етапів:

  • Перевірка представлених книг на відповідність до критеріїв, встановлених у Правилах премії;
  • Відбір 14 книг в наступну стадію змагань;
  • Формування короткого списку номінантів з семи книг;
  • Вибір лауреата.

   Премію вручають у жовтні, у передостанній день книжкового ярмарку «Вроцлавські промоції гарних книжок», на урочистому вечорі у вроцлавському музичному театрі «Капітоль».

Цікаві факти

   Першим лауреатом "Ангелуса" у 2006 році став Юрій Андрухович за роман "Дванадцять обручів".
     2013 року премію отримала Оксана Забужко (друга жінка-лауреат) за роман "Музей покинутих секретів".
     Серед номінатів 2015 року - аж чотири українських автори. Зокрема, до списку потрапили твори Сергія Жадана «Месопотамія», Василя Слапчука «Книга забуття», Дзвінки Матіяш «Роман про батьківщину» та Наталки Сняданко «Lubczyk na poddaszu». Та заслужену нагороду цього року все ж таки отримав Сергій Жадан.


Посилання

   Офіційний сайт премії

Література

   

 

 

 

 

 

 

 

Книжкова премія Рунету

   Книжкова Премія Рунету - щорічна нагорода у сфері літературної справи та книжкового бізнесу в Інтернеті.
     Нагороду отримують кращі російські і зарубіжні автори, а також книжкові проекти за підсумками вибору Експертної ради та народного голосування користувачів Рунету.
    Премія була заснована 2011 року і з тих пір щороку приваблює читачів Рунету можливістю зробити свій вибір у чотирьох жанрах:
    «Художня література», «Non-Fiction», «Дитяча література», «Бізнес-книги».
    Кращу книгу в цих жанрах представлено за вибором експертної ради, користувачів та як бестселер книжкового онлайн-мегамаркета Ozon.ru.
     Спеціальні номінації премії змінюються щороку. Традиційно вручається краща «Цифрова книга», а ось «Кращий блогер», «Людина слова» та інші з'явилися зовсім нещодавно і вже збирають десятки тисяч голосів. 2014 року до спеціальних номінацій додався ще й «Зарубіжний хіт».

Історія премії

    «Книжкова премія Рунету» організована у 2011 році онлайн-Мегамаркетом Ozon.ru, за підтримки Російської асоціації електронних комунікацій (РАЕК), магазину електронних книг «ЛітРес» та Інституту книги.

Цікаві факти
  • Кількість виборців щорічно перевищує 120 тисяч голосів.
  • У голосуванні, яке тривало 40 днів, 2014 року взяло участь понад 100.000 чоловік.
  • 2014 року в категорії "Дитяча література" нагорода вручена молодому російському письменнику Олександру Андерсону за книгу "Елізіум. Алікс і монети" - про дівчинку, яка потрапила в таємничий світ межистіння.
  • Також нагороду на «Книжковій премії Рунету» -2014 отримав переможець шоу «Битва екстрасенсів» Олександр Шепс і його фантастичний роман «Вибрані небом».

Посилання

   Лауреати 2014

   Победители книжной премии Рунета


Література
  • В Москве объявили лауреатов «Книжной премии Рунета-2014» [Електронний ресурс] // Pro-books.ru : профессионально о книгах. – Режим доступа : http://pro-books.ru/news/4/15893 , вільний. - Загол. з екрану.
  • Обладатели Книжной премии рунета 2014 года объявлены в Москве : [новости от 13.11.2014] [Електронний ресурс] // ТАСС : информационное агентство России. – Режим доступа : http://tass.ru/kultura/1571041 , вільний. - Загол. з екрану.
  • Названы лауреаты «Книжной премии Рунета-2012» : [новости от 10.09.2012] [Електронний ресурс] // pro-books.ru. – Режим доступа : http://pro-books.ru/news/4/10136, вільний. - Загол. з екрану.
  • Подведены итоги Книжной премии Рунета 2011: [новости от 08.09.2011] [Електронний ресурс] // onru.ru. – Режим доступа : http://news.onru.ru/sobitiya/2011/09/09/podvedeni-itogi-knizhnoy-premii-runeta-2011, вільний. - Загол. з екрану.

   

 

 

 

 

Міжнародна дитяча літературна премія імені письменника В. П. Крапівіна


   Міжнародна дитяча літературна премія імені письменника Владислава Петровича Крапівіна присуджується раз на рік російському або закордонному автору за кращий прозовий твір для дітей середнього шкільного віку.

Історія премії

    Ініціаторами премії виступила 2006 року Асоціація письменників Уралу. У 2009 році Міжнародна літературна премія ім. В. П. Крапівіна припинила своє існування.
     2010 року Співдружність дитячих письменників спільно із Прес-центром і флотилією «Каравела» і Свердловською обласною бібліотекою для дітей та юнацтва відродили традицію обирати кращі книги для дітей.
     2014 року премія запроваджена за підтримки Міністерства культури Свердловської області. Призовий фонд - 200 тисяч рублів. Журі премії, за традицією, очолює сам Владислав Петрович Крапівін.

Традиції вручення

    Вручається премія в день народження письменника, 14 жовтня. Разом з премією лауреату вручається диплом і пам'ятна медаль.

Цікаві факти
  • Нагороджує лауреатів Владислав Крапівін.
  • Ескіз медалі намалював сам письменник.
  • 2014 року одним з нововведень стало те, що діти змогли вибрати свого власного переможця, незалежно від думки дорослого журі.

Посилання

   Международная детская литературная премия имени писателя Владислава Петровича Крапивина

    Положение о международной литературной премии имени В.П.Крапивина

    Лауреати премії

    Церемония награждения лауреатов и финалистов Международной детской литературной премии имени Владислава Крапивина сезона 2014 года: [видео]


Література
  • Международная детская литературная премия имени В. П. Крапивина [Електронний ресурс] // Википедия: свободная энциклопедия. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/Международная_детская_литературная _премия_имени_В._П._Крапивина, свободный. - Загол. с экрана.
  • Международная детская литературная премия имени писателя Владислава Петровича Крапивина [Електронний ресурс] // Централизованная библиотечная система города Пскова. – Режим доступа: http://bibliopskov.ru/4children/premkrapivin.htm, свободный. - Загол. с экрана.
  • В Екатеринбурге вручили Международную детскую литературную премию имени Владислава Крапивина : [новости от 14.10.2014] [Електронний ресурс] // АПИ: информационно-аналитический портал. – Режим доступа : http://www.apiural.ru/news/society/108616/, свободный. - Загол. с экрана.
  • Награждение лауреатов Премии сезона 2014 год: [новости от 19.10.2014] [Електронний ресурс] // Международная детская литературная премия имени писателя Владислава Петровича Крапивина. – Режим доступа : http://litparus.ru/klon_novosti/nagrazhdenie_laureatov_premii_sezona_2014_goda.htm#136, свободный. - Загол. с экрана.

   

 

 

 

 

 

 

Премія імені Астрід Ліндгрен


   Премія імені Астрід Ліндгрен (англ. Astrid Lindgren Memorial Award (ALMA)) – шведська премія за досягнення в літературі для дітей та юнацтва, одна з наймасштабніших у світі премій у галузі дитячої літератури. Призовий фонд – 5 мільонів шведських крон (450 000 євро).

Історія премії

    Заснована урядом Швеції 2002 року на честь видатної дитячої письменниці Астрід Ліндґрен, з метою посилити інтерес до дитячої літератури у світі та зробити її доступнішою для дітей. Премія вручається щорічно.
     Лауреатами премії можуть стати письменники, ілюстратори, диктори чи організації з усього світу, незалежно від мови чи національності. Їхні твори повинні мати високий художній рівень та відповідати гуманістичним ідеалам і цінностям, що їх демонструє творчість Астрід Ліндґрен.
     Якщо мова йде про організацію, то оцінюється тривалість та результативність її роботи. На номінування не впливають такі фактории, як обсяг продажі книжок чи попередні нагороди номінанта. Премія не вручається посмертно.
     Претенденти на премію не можуть номінувати себе самі. Рішення про висунення кандидатур приймає журі на основі подання різних організацій. Переможця також визначає журі. До його складу входять 12 осіб. Це експерти з дитячої літератури, автори, ілюстратори, бібліотекарі та критики. Серед членів журі є також один представник родини Ліндґрен.
     Члени журі призначаються на чотирирічний період Swedish Arts Council (Шведською Радою мистецтв). Кожен учасник може бути членом журі 12 років поспіль.

Правила видачі нагороди

    Процес вибору переможця триває 15 місяців.
    З січня по 15 травня організації висувають свої кандидатури.
    У жовні список кандидатів оголошується на Франкфуртському книжковому ярмарку.
    У березні на прес-конференції Болонської книжкової виставки-ярмарки журі оголошує нового лауреата.
    А в травні (на початку червня) відбувається його нагородження.

Традиції вручення

    За традицією, церемонія оголошення імені лауреата проходить в містечку Віммербю - батьківщині Астрід Ліндгрен. А церемонія вручення премії ALMA проходить у Стокгольмі, в Королівській бібліотеці.

Цікаві факти

   За 13 років існування премії нею було нагороджено лише три організації.
     Лауреатом премії 2007 року став венесуельський "Банк Книги" (Banco del Libro) - некомерційна організація, заснована в 1960 році в столиці Венесуели Каракасі. Її метою є популяризація дитячої літератури, видавнича діяльність, розширення мережі бібліотек та книгарень. Нагорода присуджена за активність, професіоналізм, роботу в безпосередньому контакті з дітьми і відсутність бюрократизму.
     Лауреатом-2009 названа палестинська незалежна громадська організація Tamer Institute for Community Education, що займається популяризацією читання на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа.
     2015 року премію пам'яті письменниці отримала організація PRAESA, що навчає дітей у ПАР читанню та мистецтву усного переказу. Організація випускає серію книг Little Hands - невеликих видань на африканських діалектах, що заохочують дітей до читання. У клубі Vulindlela Reading, що діє при PRAESA, діти вчаться майстерності переказу, співу, ставлять театральні вистави.

Посилання

   Офіційний сайт премії


Література

   

 

 

 

 

 

Медаль Джона Ньюбері


   Медаль Джона Ньюбері (англ. John Newbery Medal) — американська щорічна літературна премія, яка присуджується авторові за видатний внесок в американську літературу для дітей. Вручається з 1922 року.
     Книжка-претендент на нагороду має бути опублікована англійською мовою минулого року в США, бути орієнтованою на дитячого читача та повинна сприяти розвиткові літератури. Її автор має бути громадянином або постійним жителем Сполучених Штатів.
     Медаль Джона Ньюбері присуджується Асоціацією бібліотечного обслуговування дітей (англ. Association for Library Service to Children (ALSC)). Це найбільша у світі організація для підтримки та поліпшення бібліотечного обслуговування дітей і є новатором у своїй галузі. Мережа ALSC налічує понад 4200 дитячих та юнацьких бібліотек, експертів з дитячої літератури, видавців, бібліотекарів, шкільних викладачів тощо. У межах організації діють понад 60 різних комітетів.
    Медаль Ньюбері - перша дитяча літературна премія в світі. Разом з Медаллю Кальдекотта, вважається однією з двох найпрестижніших премій США у сфері дитячої літератури.
    Отримати Ньюбері для американського дитячого письменника значить майже те ж саме, що отримати Нобелівську премію з літератури.

Історія премії

    Ввести нагороду запропонував Американській бібліотечній асоціації (American Library Association, (ALA)) Фредерік Г. Мелчер (англ. Frederic G. Melcher) на зібранні 22 червня 1921 року. Рішення остаточно ухвалила Виконавча рада ALA 1922 року. Медаль назвали на честь англійського книговидавця XVIII століття Джона Ньюбері, який написав першу книжку для дітей під назвою "Маленька гарненька кишенькова книжечка" (1744).
    Офіційну мету нагороди сформулювали так: "Заохочувати оригінальні творчі роботи у сфері книжок для дітей. Звернути особливу увагу громадськості, що внесок у літературу для дітей заслуговує такого ж визнання, як і поезія, п'єси чи романи. Надати тим бібліотекарям, які присвятили професійні зусилля служінню юним читачам, можливість заохочувати хороших авторів у цій сфері".
    Дизайн бронзової медалі розробив американський скульптор Рене Поль Шамбеллан (фр. Rene Paul Chambellan) 1921 року. На ній зображений письменник, який вручає хлопчикові й дівчинці книжку. На зворотному боці медалі, згідно із задумом дизайнера, пишеться ім’я переможця та дата.

Правила видачі нагороди

    Кращу книгу обирає комітет, що складається з фахівців з дитячої літератури. Члени журі Ньюбері призначаються або номінуються членами Американської бібліотечної асоціації.
    Переможця оголошують щороку в січні. Книга відразу ж з'являється в книжкових магазинах і бібліотеках (у багатьох з них навіть є спеціальні відділи для книг - володарів медалі Ньюбері), а вчителі додають її у шкільну програму.

Традиції вручення

    Крім самої медалі (Newbery Medal), вручається спеціальна нагорода тим, хто зайняв друге місце (Newbery Honor), що також вважається дуже престижним. Єдиний раз (в 1968 році) обидві нагороди дісталися одному і тому ж автору - Елейн Лобл Конігсбург - за книги "З архіву місіс Базиль Е. Франквайлер, найзаплутанішого у світі" і "Дженніфер, Геката, Макбет, Вільям Маккінлі і я, Елізабет ".

Цікаві факти
  • Більше одного разу Медаль Ньюбері отримували лише 6 авторів: Е.Л. Кенігсберг, Джозеф Крамголд, Лоїс Лоурі, Кетрін Патерсон, Елізабет Спір та Кейт ДіКамілло.
  • 10 років між преміями. Кейт ДіКамілло стала лауреатом премії Ньюбері-2014 за книгу «Flora and Ulysses: The Illuminated Adventures». Першу медаль американська письменниця отримала 2004 року (за книгу «Пригоди Десперо»).
         Раніше Бібліотека Конгресу назвала ДіКамілло новим Національним послом дитячої літератури.
  • «Маленька гарненька кишенькова книжечка», видана Ньюбері, стала попередником серії книг-іграшок, надзвичайно популярних в Англії у вікторіанську епоху. Книга була невеликого (кишенькового) розміру, зручною для дитини. В магазині Ньюбері вона коштувала шість пенсів, але, у разі покупки двох примірників, покупець отримував у подарунок подушечку для шпильок з червоною і чорною сторонами. Це було не просто способом залучення покупців, а й відображало світогляд Джона Ньюбері. Дитина, що отримувала подушечку для шпильок, повинна була увіткнути шпильку в червону сторону подушечки за хорошу поведінку або в чорну, якщо вона погано себе поводила. «Маленька гарненька кишенькова книжечка» містила повчальні рекомендації - «Як зробити Томмі хорошим хлопчиком і Поллі - хорошою дівчинкою», а також вірші, прислів'я та пісеньки для вивчення алфавіту.

Посилання

    Домашня сторінка Медалі Ньюбері

   Медаль Джона Ньюбері

    Ньюбери, Джон

    Повний список володарів нагороди Ньюбері (англійською мовою)


Література
  • Литературные премии - Литературные премии / Медаль Джона Ньюбери [Електронний ресурс] // Вилка. – Режим доступа : http://vilka.by/literaturnye_premii/newbery_medal/, вільний. - Загол. з екрану.
  • Как в Америке «работают» премии за детскую литературу [Електронний ресурс] // Папмамбук : для тех, кто читает детям. – Режим доступа : http://www.papmambook.ru/articles/741/, вільний. - Загол. з екрану.

   

 

 

 

Нова дитяча книга


   «Нова дитяча книга» - щорічний всеросійський конкурс в галузі дитячої та юнацької літератури.
    Він проводиться для залучення уваги читачів до сучасної російської літератури для дітей, з метою відкрити імена нових авторів дитячих книг і дати їм можливість опублікувати свої твори.
    Номінації щороку можуть змінюватися. У V конкурсі (2013-2014 рр.) було сформовано три основні: «Дитячі казки та оповідання», «Виховання почуттів», «Non-fiction» та дві спеціальні номінації - «Оповідання та казки про тварин і природу» (за підтримки некомерційної організації «Центр «Амурський тигр») і «Чарівний ліхтар» (за підтримки продюсерського центру «Анімаккорд»).

Історія премії

    Конкурс заснований 2009 року російським видавництвом дитячої літератури «РОСМЕН».
    У VI конкурсі (2014-2015 рр.) можуть взяти участь автори з усього світу, які пишуть російською мовою, у двох основних номінаціях:
    «Дитячі вірші і казки» (художні твори для дітей від 2 до 8 років);
    «Світ фентезі» (прозові твори для дітей від 10 до 16 років).
    А з 2014 року введена ще й спеціальна номінація для художників-ілюстраторів:
    «Нова дитяча ілюстрація» (сучасні ілюстрації до творів для дітей від 2 до 12 років).
    На конкурс подаються раніше неопубліковані рукописи, які оцінює експертне журі. До нього входять письменники, художники, експерти в галузі літератури, мистецтва та медіа - індустрії, а також провідні співробітники видавництва «РОСМЕН».
     Юні читачі також можуть проголосувати за вподобаний ними твір в ході відкритого інтернет-голосування. Представники російських бібліотек визначають трьох володарів спеціального призу "Вибір бібліотек".

Правила видачі нагороди

    За традицією, підсумки конкурсу щорічно підводяться на офіційній Церемонії нагородження у вересні.
    Зокрема, церемонія нагородження лауреатів V щорічного конкурсу відбулася 2 вересня 2014 року в Концертному залі Російської Державної дитячої бібліотеки.
    Переможці та призери конкурсу завжди нагороджуються призами. Та головним призом конкурсу «Нова дитяча книга» є контракт з видавництвом «РОСМЕН», а твори призерів і фіналістів конкурсу видаються в ілюстрованому збірнику.

Традиції вручення

    У рамках конкурсу також засновані спеціальні призи:
    - «Вибір компанії OZON» в номінаціях «Дитячі вірші і казки» та «Світ фентезі»;
    Спеціальний приз «Вибір компанії OZON» отримує один з фіналістів в кожній номінації - «Дитячі вірші і казки» та «Світ фентезі».
    - «Вибір Terra Incognita» (вибір шанувальників фентезі) в номінації «Світ фентезі»;
    Приз спеціального голосування «Вибір Terra Incognita» отримує один з фіналістів номінації «Світ фентезі». Читацьке голосування проводиться в групі Terra Incognita ВКонтакте - http://vk.com/club69347777/
    - «Приз читацьких симпатій» (відкрите інтернет-голосування) у номінаціях «Дитячі вірші і казки» та «Світ фентезі».
    Присудження призу читацьких симпатій конкурсу проводиться у формі відкритого інтернет-голосування на сайті http://newbook-awards.ru/. Читацьке голосування проводиться в номінаціях «Дитячі вірші і казки» та «Світ фентезі».

Цікаві факти
  • За попередні 5 сезонів на конкурс було подано більше 13 тисяч рукописів, укладено близько 70 контрактів з авторами та видано понад 40 книг. І це не межа. Конкурс продовжує набирати обертів!
  • 2014 року конкурс «Нова дитяча книга» проводився вп'яте. На нього було надіслано близько 4056 творів (48 з яких потрапили в шорт-лист), а за кращі твори у відкритому читацькому голосуванні віддано понад 12 000 голосів.
  • Конкурс також є лауреатом професійної премії книжкового ринку «Ревізор» у номінації «Кращий проект з просування книг і читання». Багато книг, що побачили світ завдяки конкурсу, були удостоєні нових нагород і відзначені такими авторитетними преміями, як «BabyНОС», «Книжкова премія Рунету», «Золотий Дельвіг», «РосКон», «EuroСon», «Медаль ім. М. В. Гоголя», «Премія ім. В. Крапивина» тощо.
  • Підліткова серія «Часодеї» Наталії Щерби, першої переможниці конкурсу «Нова дитяча книга», видана накладом понад 400 тисяч примірників і визнана одним з головних книжкових бестселерів останніх років.

Посилання

    Новая детская книга

    Новая детская книга : ежегодный литературный конкурс

   Сторінка конкурсу на сайті видавництва

    Новая Детская Книга : (Сторінка на Facebook)

    Ежегодный конкурс "Новая детская книга" : (Открытая группа ВКонтакте)

    VI Ежегодный конкурс "Новая детская книга" (ЖЖ)


Література
  • "Ежегодный литературный конкурс «Новая детская книга»" [Електронний ресурс] // Национальная премия Гражданская иннициатива. – Режим доступа : http://premiagi.ru/initiative/641 , вільний. - Загол. з екрану.
  • Объявлены имена победителей премии «Новая детская книга» [Електронний ресурс] // Центр Амурский тигр. – Режим доступа : http://amur-tiger.ru/information/news/53 , вільний. - Загол. з екрану.
  • Подведены итоги конкурса «Новая детская книга» : [новости от 04.09.2014] [Електронний ресурс] // Letidor. – Режим доступа : http://letidor.ru/article/podvedeny_itogi_konkursa_novaya_129026/, вільний. - Загол. з екрану
  • Премия "Новая детская книга" учреждает спецноминацию [Електронний ресурс] // Риановости. – Режим доступа : http://ria.ru/culture/20131127/980184054.html, вільний. - Загол. з екрану.

   

 

 

 

Премія «Феміна»



   (фр. Prix Femina) — французька літературна премія, заснована 1904 року 20 співробітницями журналу «Щасливе життя» (нині «Феміна») на чолі з Анною де Ноай. За задумом засновниць, «Феміна» повинна була скласти альтернативу винятково «чоловічій» Гонкурівській премії.
     До журі входять лише жінки, останнім часом серед них — історик Мона Озуф, письменниці Бенуат Гру, Даніель Сальнав, Шанталь Тома.
     Із 1985 року «Феміна» присуджується також і зарубіжному автору, з 1999 ця премія присуджується за есе.
     Надалі премію стали отримувати і літератори-чоловіки.


Історія премії

    Перша назва премії - Prix Vie heureuse.
     Перша премія була вручена 4 грудня 1904 року літератору-жінці - Міріам Аррі за книгу «Завоювання Єрусалиму». До складу журі входило 20 жінок (удвічі більше, ніж чоловіків - членів журі Гонкурівської премії).
    А вже наступного року її отримав письменник Ромен Роллан за роман «Жан-Крістоф».
     1905 року до складу журі входило вже 22 жінки. Серед них: поет і перший президент Anna de Noailles, журналістка і письменниця Jane Dieulafoy, автор кількох історичних романів та секретар журі Jean Bertheroy, Юлія Доде (дружина письменника Альфонса Доде), Джудіт (дочка письменника Теофіля Готьє) та інші.
     Із 1920 року вона стала називатися «Премія Феміна». Із 1985 – «Феміна».
     Багато років між двома преміями - Гонкурівською та премією «Феміна» - розгорталася жорстока конкуренція. Так 1931 року премію «Феміна» отримав Антуан де Сент-Екзюпері за роман «Нічний політ», який був також фаворитом Гонкурівської премії. І так багато років поспіль.
     Угода між двома журі була підписана 2000 року, із того часу вони розділяють своїх претендентів. Останніми роками журі намагається вручати премії таким чином, щоб один лауреат не отримував дві премії за сезон.

Традиції вручення

    Премія за найкращий твір французької літератури за поточний рік у віршах чи прозі присуджується щорічно у першу середу листопада в паризькому палаці Крійон на Єлисейських полях.
     Дати вручення премій чергуються, раз на два роки. "Феміна" вручається на тиждень раніше Гонкурівської.

Посилання

   Histoire du prix Vie Heureuse, devenu Femina

    Le prix Femina : la consecration litteraire au feminine


Література
  • Prix Femina [Електронний ресурс] //Wikipedia : L’encyclopedie libre. – Режим доступу : http://fr.wikipedia.org/wiki/Prix_Femina, вільний. - Загол. з екрана.
  • Премія Феміна [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Премія_Феміна, вільний. - Загол. з екрана.
  • Премия Фемина [Електронний ресурс] : толкование // Словари и энциклопедии на Академике. – Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/673679, свободный. - Загол. с экрана.
  • Сезон французских литературных премий 2013 [Електронний ресурс] // French Day. – Режим доступа : http://frenchday.ru/prix_litteraires, свободный. - Загол. с экрана.

   

 

 

 

 

Дублінська літературна премія



   Дублінська літературна премія (Англ. International Dublin Literary Award) - одна з найбільш престижних літературних премій у світі. Вручається щорічно за кращий прозовий твір англійською мовою.


Історія премії

    Була заснована в 1996 році міською радою Дубліна і американським інвестиційним фондом ІМПАК (ІВБР). Одне з програмних завдань премії - відродження слави Дубліна як «літературної Мекки».
    Дублінська премія вважається не тільки однією з найбільших у грошовому вираженні (розмір премії - € 100 000), але і найдемократичнішою в світі, оскільки претендувати на неї може письменник будь-якої національності з будь-якої країни. Єдиним обмеженням є обов'язкова публікація книги англійською. Якщо книга спочатку видана іншою мовою, 25% премії отримує її перекладач.
    Твори висуваються на присудження премії громадськими бібліотеками світу за результатами опитування читачів, після чого складається «довгий список». Бібліотеки можуть висувати на премію до трьох романів щороку.
    Міжнародне журі вибирає із загальної кількості книг не більше 10 книг і складає «короткий список», який оголошується у квітні місяці. Згодом серед них буде обрано лише одного переможця.
    У 2008 році на Дублінську премію претендували 137 авторів, представлених 161-єю бібліотекою світу. У 2010 році на премію претендували 156 авторів з 46-й країн. На премію 2017 року бібліотеками світу висунуто 147 назв.

Правила видачі нагороди

    Журі складається із шести міжнародних членів, які щороку змінюються. У 2016 році журі очолював письменник Юджин Р. Салліван із США. Патронує конкурс лорд-мер Дубліна. Спонсується премія Дублінською міською радою. Переможець також отримує трофей, наданий радою міста.

Традиції вручення

    Переможця оголошує мер міста Дублін у червні місяці.

Посилання

   Офіційний сайт премії

    Переможці премії 1996 - 2016 рр. (за шорт-листами)


Література

   

 

 

Жіноча літературна премія Бейліз



   - одна з найпрестижніших в англомовному світі премій за літературний твір (роман), написаний жінкою будь-якої національності англійською мовою і опублікований у Великобританії за рік до її вручення.


Історія премії

    Премія вручається з 1996 року. Раніше вона називалася так: Літературна премія Оранж (1996-2006 і 2009-2012) та Жіноча літературна премія (2013).
   Премія була заснована для того, щоб відзначати літературні досягнення письменниць.На створення премії Бейліз організаторів підштовхнула Букерівська премія 1991 року, коли серед авторів книг, котрі потрапили до короткого списку, не виявилося жодної жінки. Тоді група чоловіків та жінок, які працюють у книжковій індустрії - автори, видавці, літературні агенти, продавці книг, бібліотекарі, журналісти - зібралися, щоб обговорити цю проблему.
   Серед небайдужих була і Кейт Мосс (не плутати з популярною британською моделлю!), відома англійська письменниця, мистецтвознавець і просто впливова особа в літературних колах Великої Британії (і не тільки), а також засновниця і почесний директор премії.
   Саме їй належала ідея заснувати жіночу премію, яка б надалі реабілітувала жінок від неприємної ролі пасти задніх. За кілька років було затверджено концепцію премії, яка покликана, за словами самої організаторки, «зробити популярними в усьому світі імена авторів-жінок, котрі пишуть англійською мовою, представити їхні твори широкій аудиторії читачів». Нарешті, знайшовся і спонсор. Ця напрочуд важлива місія дісталася компанії мобільного зв’язку Orange, яка тоді тільки-но вийшла на британський ринок.
   Врешті-решт, першу премію Оранж вручили 1996 року. Книжки-номінанти, конче створені жінками і не у вигляді збірок оповідань (оповіданням вважається текст обсягом від 12 до 30 тисяч слів), а тільки як цілісний твір, обов’язково мають бути написані англійською мовою (переклади не розглядаються) та опубліковані у Великобританії за рік до вручення премії.
   «Доступність, оригінальність і найвища майстерність» – основні принципи у визначенні книжки-переможниці, якою на рівних може стати як детектив, трилер, любовний роман, так і чарівна дитяча казка (жанрових обмежень статутом не передбачено). Національність авторок теж не має значення. До списків претендентів на перемогу вже потрапляли не лише британські, американські, канадійські, австралійські та африканські письменниці, а й представниці таких екзотичних місцин, як Китай чи Таїті.
   2005 року, на честь ювілею премії, якій тоді виповнилося 10 років, у межах Оранжа було організовано нову номінацію, покликану підтримати молодих і талановитих авторок-дебютанток – «Оранж для письменниць-початківців».
   Загалом, умови конкурсу такі самі: авторка-жінка, англійська мова, нещодавній друк, до розгляду приймаються вже й збірки новел, коротких оповідань, а не неодмінно повноцінні романи. Призовий фонд премії для новачків, звісно ж, менший від автентичного, хоча й становить 10 тисяч фунтів стерлінгів (17 з половиною тисяч американських доларів). Передбачається, що ця сума допомагатиме новоспеченим літераторкам у їхньому творчому становленні.

Правила видачі нагороди

    Процедура визначення переможниці Оранжа дуже нагадує букерівську, на яку і орієнтувалися організатори. Спершу формується довгий список із 20 книжок (його, як правило, оголошують у квітні), а потім, десь за місяць, короткий список із шести книжок-фіналістів, серед яких уже в червні обирається найкраща серед кращих.
   Протягом року журі зустрічається лише чотири рази: перший – щоб познайомитися і обговорити організаційні моменти подальшої співпраці, другий і третій – визначити довгий, а згодом і короткий списки претендентів на премію, нарешті – вчетверте, і вже востаннє – щоб обрати переможницю безпосередньо перед урочистою церемонією нагородження.
   Переможці премії отримують 30,000 фунтів стерлінгів (трохи більше 52 тисяч американських доларів), а також бронзову статуетку «Bessie», створену скульптором Грізель Найван (Grizel Niven).

Традиції вручення
Цікаві факти

    • До складу суворого журі, певна річ, входять тільки жінки. І то не випадково, адже ніхто об’єктивніше за них не зможе оцінити жіночої творчості (так принаймні вважають самі організатори премії).
   • Спочатку спонсором премії виступала компанія Орандж, яка надавала телекомунікаційні послуги. Проте 2012 року компанія припинила фінансування премії. З початку 2014 року спонсором премії є бренд алкогольних напоїв Бейліз.
   • 2005 року премію ледь не отримала наша співвітчизниця (якщо так, звісно, можна назвати Марину Левицьку, британку українського походження) за роман «Коротка історія тракторів українською мовою». Проте програшем вона, мабуть, не надто засмутилася, бо була нагороджена премією Вудхауза за найкращу гумористичну книжку.

Посилання

   Офіційна сторінка премії


Література

   

 

 

 

 

Медаль Карнегі



   (англ. Carnegie Medal) - британська щорічна премія в галузі літератури для дітей та юнацтва.


Історія премії

    Премія вручається з 1936 року Королівським інститутом бібліотечних та інформаційних працівників (Chartered Institute of Library and Information Professionals (CILIP). Премія позиціонується у Великобританії як «найстаріша і найбільш престижна нагорода за дитячу книгу».
   Названа вона на честь шотландського філантропа Ендрю Карнегі.

Правила видачі нагороди

    На премію можуть претендувати тільки англомовні книги, видані вперше у Великобританії протягом року. У складі журі 13 дитячих бібліотекарів від Youth Libraries Group CILIP. Ч
   лени CILIP номінують книги у вересні і жовтні, після закриття року видання. Допустимі номінації оголошують восени. Школярі читяють номіновані книги і відправляють свої коментарі. Короткий список номінантів оголошують у березні, а переможця у червні.
   Переможець конкурсу отримує золоту медаль і книги на суму 500 фунтів стерлінгів, які він повинен передати в одну з бібліотек за своїм вибором.
   Номіновані книги також виносяться на суд читачів. Студенти багатьох шкіл відправляють свої відгуки в журі літературної премії.
   Первісне умова премії про те, що вона може бути вручена автору лише один раз, пізніше була скасована. Цей захід покликаний стимулювати британських авторів на написання нових шедеврів для дітей та молоді.

Традиції вручення

    Нагорода вручається в червні року, наступного за роком публікації книги.

Цікаві факти

    • Станом на 2016 рік вручено 76 медалей за 80 років існування нагороди, премія не вручалася в 1943, 1945, 1966 і 2006 роках.
   • У США є щорічна літературна нагорода Медаль Ендрю Карнегі, яка присуджується за видатні досягнення в літературі і публіцистиці авторам книг, виданих в США. Медаль заснована в 2012 році і названа на честь американського підприємця і філантропа Ендрю Карнегі. Засновниками і спонсорами премії є Корпорація Карнегі і Американська бібліотечна асоціація.
   Переможці разом з медаллю отримують грошові премії, а фіналісти - тільки грошові премії.

Посилання

    Медалі Карнегі CILIP & Кейт Грінуей

    Переможці премії різних років


Література
  • Медаль Карнеги [Електронний ресурс] // Вікіпедія. Вільна енциклопедія. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Медаль_Карнеги– Дата останнього доступу : 21.12.2016. – Назва з екрана.

   

 

 

 

 

Премія Коста



   (англ. Costa Book Award), до 2006 року Уітбредовська премія (Англ Whitbread Book Award) - одна з найбільш авторитетних літературних премій Великобританії.


Історія премії

    Заснована в 1971 році і присуджується Асоціацією книгопродавців Великобританії. Претендувати на премію, поряд з британськими письменниками, можуть також автори з Ірландії.
   Спочатку називалася Уітбредовська літературна премія (Whitbread літературних премій - за назвою фірми-спонсора Whitbread Group), потім (1985) була перейменована в Whitbread Book Awards. У 2006 році спонсором премії стала дочірня компанія Whitbread Group - Costa Coffee, яка володіє мережею кав'ярень і магазинів і премія була перейменована.
   У 2006 році обов'язки головного спонсора взяла на себе входить в Whitbread Group компанія Costa Coffee, що володіє 600 дрібнооптовими магазинами з продажу кави та 200 кав'ярнями на території Великобританії, в зв'язку з чим премія була перейменована.
   Відмінна особливість літературної премії Коста - це орієнтація, перш за все, на широке коло читачів, прагнення пропагувати читання і зробити його модним, що, безумовно, позначається на виборі номінантів і переможців.

Правила видачі нагороди

    Премія присуджується щорічно в п'яти номінаціях: «Роман», «Кращий перший роман», «Біографія», «Дитяча література», «Поезія».
   Лауреати отримують по 5000 фунтів стерлінгів. З п'яти лауреатів вибирається абсолютний переможець, який отримує 30 тисяч фунтів стерлінгів. Його твір носить титул «книга року».
   Переможців оголошують у січні наступного року.
   Серед відзначених премією Коста книг року - твори таких відомих авторів, як Брюс Чатвін, Шеймус Хіні, Джеффрі Хілл, Філіп Пулман, Кадзуо Ісігуро та ін.

Цікаві факти

    • Нагороду за кращу книгу року вручали 11 разів, з 1985 року. У минулому році її отримала дитяча книга Дерево Лі («Дерево брехні») Франссіс Хардінг.
   • У 2016 році серед фіналістів Коста книга премії 2016 переважають письменниці.

Посилання

   Офіційний сайт


Література
  • Премия Коста [Електронний ресурс] // Википедия. Свободная энциклопедия. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/Премия_Коста . – Дата последнего доступа : 23.12.2016. – Название с экрана.
  • Литературная премия Коста (Costa Book Awards) [Електронний ресурс] //Bookmix : клуб любителей книг. – Режим доступа: http://bookmix.ru/groups/viewtopic.phtml?id=1398. – Дата последнего доступа : 23.12.2016. – Название с экрана.
  • Объявили шортлист престижной британской премии Costa book award 2016 [Електронний ресурс] //Yakaboo.ua. – Режим доступа: http://blog.yakaboo.ua/ru/ogolosyly-shortlist-prestyzhnoyi-brytanskoyi-premiyi-costa-book-award-2016/. – Дата последнего доступа : 23.12.2016. – Название с экрана.

   

 

 

 

 

 

 

Премія Сервантеса



   (ісп.: Premio de Literatura en Lengua Castellana Miguel de Cervantes) — це Нобелівська премія в області іспаномовної літератури. Вона вручається щорічно з 1976 року найкращому іспаномовному автору Міністерством культури Іспанії.


Історія премії

    Премія вручається 23 квітня (день смерті Сервантеса). Кандидати пропонуються Академіями іспанської мови іспаномовних країн, лауреатами попередніх років, установами, діяльність яких пов’язана з іспанською літературною мовою, а переможець визначається Міністерством культури Іспанії. Розмір премії — 125 000 євро.

Правила видачі нагороди

    З 2008 року у склад журі входять:
   • два останні переможці премії
   • член Іспанської королівської академії
   • член однієї з латиноамериканських академій іспанської мови
   • чотири вчені, запропоновані відповідно: Конференцією ректорів іспанських університетів, Союзом університетів Латинської Америки, Директором Інституту Сервантеса, міністром культури
   • два члени, обрані з представників засобів масової інформації запропонованих відповідно: Федерацією асоціацій журналістів Іспанії, Асоціацією журналістської більшості в Латинській Америці
   • Один представник від Міжнародної асоціації іспаністів, не іспанської або латиноамериканської національності

Традиції вручення

    Премія вручається наступному лауреату королем Іспанії особисто у актовій залі університету міста Алкала де Енарес, що у 50 кілометрах від Мадриду.

Посилання

    Сторінка премії на сайті Міністерства культури Іспанії

    Офіційний сайт премії

    Премія Сервантеса

   Лауреати премії Сервантеса


Література

 

 

 

 

 

 

 

Пулітцерівська премія-2017:

 

опублікований список переможців

 

 

В Колумбійському університеті в Нью-Йорку оголосилилауреатів Пулітцерівської премії в галузі журналістики, музики і літератури. Головний приз вручили журналістам за дослідження теми виселення людей з житла.

Премію в головній номінації "Служіння суспільству" отрималижурналісти New York Daily News and ProPublica за серію матеріалів про те, як поліція Нью-Йорка сприяє виселенню бідних представників меншин з державного житла.

Приз за міжнародний репортаж отрималирепортери The New York Times. В їх матеріалах йшлося про політику Володимира Путіна і його спроби посилити вплив за кордоном. Серед методів російського президента і його оточення називаються вбивства опонентів, агресія і домагання через інтернет, а також використання компромату щодо своїх супротивників.

Крім того, журналіст The New York Times отримав премію за нариспро ветерана Афганістану, які страждає посттравматичним стресовим розладом.


Нагороду вручили фотографу-фрілансеру, що зробиладля видання новинну зйомку про боротьбу філіпінської влади з дилерами і наркоманами.

The Washington Post отримавнагороду за "розкриття національної теми" про те, що президент США Дональд Трамп витрачав кошти з благодійного фонду на особисті цілі.

Журналіста Chicago Tribune відзначилиза художню фотографію. Він зробив серію портретів 10-річного хлопчика, який вижив при стрільбі в Чикаго.

 

 

Нагороду "За видатну подачу сенсаційного матеріалу" отримали журналісти East Bay Times. Кореспондентів відзначили за "невпинне освітлення" пожежів будівлі клубу та колишнього складу, відомого як "Корабель-привид". При загорянні загинули 36 осіб.

Міжнародний консорціум журналістських розслідувань (ICIJ) отримавпремію за публікації на основі документівпанамської юридичної фірми Mossack Fonseca. Нагороду за видатне розслідування вручилижурналісту Charleston Gazette-Mail, зробив матеріал про поширення наркотиків у окрузі Західна Віргінія.

Кожен з переможців премії в 2017 році пізніше отримає грошову винагороду в розмірі 15 тисяч доларів. На нагороди могли претендувати всі творчі працівники, чиї матеріали опубліковані в американських виданнях. Премія вручається з 1917 року.
Нагадаємо, The New York Times виграла Пулітцерівську премію за серію статей про агресії Росії.

 

 

Підземна залізниця, Колсон Уайтхед

Нью-йоркський письменник Колсон Уайтхед отримав Пулітцерівську премію в області художньої літератури за роман Підземна залізниця, який вийшов в 2016 році і був розпроданий в Америці накладом понад 825 тисяч примірників.

Книга також увійшла до списку бестселерів за версією видання New York Times і стала лауреатом Національної книжкової премії США в номінації Художня література. Дія роману відбувається напередодні Громадянської війни в США. У центрі сюжету - темношкіра рабиня Кора, яка вирішує здійснити втечу і потрапляє на підземну залізницю.

 

Повернення: батьки, сини і земля між ними, Хішам Матара

Мемуари про початок громадянської війни в Лівії отримали Пулітцерівську премію в жанрі біографія і автобіографія.

Книга розповідає про те, як батька автора викрали і посадили у в'язницю при режимі Каддафі, коли йому було 19 років. Через багато років, після падіння режиму, Хішам відправляється в Лівію, щоб дізнатися, що ж сталося з його батьком.

Таким чином, автор розповідає не тільки власну життєву історію, але і історію громадянської війни в Лівії.

.

Виселені: злидні та вигода в американському місті, Меттью Десмонд

Книга соціолога Меттью Десмонда про взаємини бідних американських сімей з орендодавцями отримала Пулітцера, як найкраща робота в жанрі нон-фікшн.

Книга-дослідження соціологом життя людей, які більшу частину свого доходу витрачають на оренду житла, непридатного для життя, занурює читача в жорстокий світ, де домовласники мають владу, а жителі – лише страждання і дискомфорт.

 

У категорії "За служіння суспільству" премію отримали ProPublica The Daily News. Журналісти писали про те, як поліція Нью-Йорка, під прикриттям закону, що був прийнятий кілька десятиріч тому, виселяє сотні людей із житла та приміщень для бізнесу через буцімто кримінальну діяльність.

"За видатну  подачу сенсаційного матеріалу" нагородили The East Bay Times, видання, яке висвітлювало тему пожежі складському приміщенні "Ghost Ship" у Окленді, яке використовувалося для проведення культурних заходів. Того фатального вечора там саме відбувався концерт. Загинуло 36 осіб.

Відзнаку "За видатне розслідування" отримав Ерік Ейр із The Charleston Gazette-Mail, котрий присвятив серію статей "епідемії" вживання опіоїдів у Західній Вірджинії.

Пулітцерівську премію "За аналітичний репортаж" розділили Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів, McClatchy та The Miami Herald, які опублікували так звані "панамські документи". Загалом над цією темою працювали понад 300 журналістів із шістьох континентів.

"За висвітлення місцевих новин" відзнаку здобув колектив The Sail Lake Tribune, котрий взявся за важку тему "збоченої та жорстокої" позиції адміністрації Університету Брігам Янг по відношенню до жертв сексуального насильства. З'ясувалося, що ці студенти нерідко самі отримували покарання за порушення дрес-коду чи комендантської години.

У категорії "За розкриття національної теми" нагороду отримав Дональд А. Фарентхолд із The Washington Post, котрий виявив, що Дональд Трамп використав частину коштів із благодійного фонду допомоги ветеранам – зокрема на два власних портрети.

Лауреатами цьогорічної премії "За міжнародний репортаж" стали журналісти The New York Times, які писали про те, до яких "темних" засобів вдається уряд Росії заради збільшення свого впливу на міжнародній арені. Зокрема в серії публікацій ішлося про "армію тролів", кібератаки під час президентських виборів у США та убивства.

У категорії "За нарис" найкращою визнали історію молодого ветерана Афганістану, якого переслідують жахіття війни, розказану журналістом Крістофером Джоном Чіверсом із The New York Times.

За "Коментар" нагородили Пеггі Нунен із The Wall Street Journal, котра присвятила колонку причинам зростанню популярності Трампа під час передвиборчої кампанії, його популістським гаслам та ситуації в американському суспільстві та політиці, що "катапультувала" його у Білий дім.

Відзнаку "За художню критику" здобув театральний критик Хілтон Алс із The New Yorker. Автором найкращого "Редакційного коментаря" став Арт Каллен із The Storm Lake Times. Приз "За карикатуру" отримав Джим Морін із The Miami Herald.

У категорії "Сенсаційна фотографія" переміг Деніел Береулак із The New York Times, котрий упродовж 35 днів знімав людей, убитих у Манілі, де вживання чи поширення наркотиків карається смертю. Свою нагороду фотограф присвятив рідним загиблих.

Приз за "Художню фотографію" отримав Е. Джейсон Уембсганс із The Chicago Tribune, чиїми героями стали 10-річний хлопчик, поранений під час стрілянини в Чикаго, та його мама.

Колсон Вайтхед отримав премію за свій роман "Підземна залізниця", захоплюючу історію афроамериканки-утікачки, а Лінн Ноттедж – за драму "Піт". Найкращою книгою з історії стала "Кров уводі" Хізер Енн Томпсон про повстання в тюрмі Аттіка в 1971-му.

"Найкращою біографією" стала книга Хігама Матара "Повернення: Батьки, сини та земля між ними". Це мемуари сина лівійського політв’язня, котрий зміг повернутися на батьківщину лише через 22 роки.

Збірка "Оліо" Тайхімби Джесса перемогла в номінації "Поезія". А приз "Найкраща нехудожня література" отримав Меттью Десмонд за книгу "Виселений: Бідність і прибуток у американських містах".

"За видатний музичний твір" нагородили китайську композиторку Ду Юн, котра в своєму "Angel's Bone" провела алегорію між торгівлею людьми та історією янголів, які впали на землю та зазнали жорстокої кривди.