Шановні колеги!!!

Просимо детально переглянути та опрацювати

наступні матеріали перед початком

2020-2021 навчального року:

Повний текст рекомендацій читайте_ тут
 

ЯК ЗАПОВНИТИ КЛАСНИЙ ЖУРНАЛ ПІСЛЯ КАРАНТИНУ:
ВІДЕОРЕКОМЕНДАЦІЯ ВІД МОН

Під час будь-якої форми дистанційного навчання вчитель може робити нотатки про перебіг навчання, зазначати оцінки. Заповнити класний журнал можна буде після карантину, коли вчителі з учнями повернуться до школи. Можна вести електронний журнал, якщо він є.

Т.в.о. Міністра освіти і науки Любомира Мандзій ділиться порадами у відеорекомендації МОН: https://bit.ly/2Wb5NWL.

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН – ТЕПЕР ДЛЯ ВСІХ КЛАСІВ

З вівторка, 28 квітня, Всеукраїнська школа онлайн розпочала трансляцію уроків для учнів усіх класів. Абсолютно всі заняття можна переглянути у будь-який час на YouTube МОН.

Уроки для 5-11 класів транслюються у ПН-ПТ з 10:00, а для 1-4 класів – з 9:00 у ВТ та ЧТ.

Нагадуємо, що ви можете одразу перейти на потрібний вам список відтворення – для вашої зручності всі уроки розсортовані за класами:

• 1 клас – bit.ly/USO1class
• 2 клас – bit.ly/USO2class
• 3 клас – bit.ly/USO3class
• 4 клас – bit.ly/USO4class
• 5 клас – bit.ly/USO5class
• 6 клас – bit.ly/USO6class
• 7 клас – bit.ly/USO7class
• 8 клас – bit.ly/USO8class
• 9 клас – bit.ly/USO9class
• 10 клас – bit.ly/USO10class
• 11 клас – bit.ly/USO11class

Уся інформація про Всеукраїнську школу онлайн збирається та оновлюється за посиланням: bit.ly/2XT6BlA.

Шановні колеги!!!

Просимо детально переглянути та опрацювати

наступні матеріали перед початком

2019-2020 навчального року:

Методичні рекомендації

на 2019-2020 рік!!!

Лист № 1/11-5966 від 01.07.2019

Управління  (департаменти) освіти і науки обласних, Київської міської

державних адміністрацій

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Щодо методичних рекомендацій

про викладання навчальних предметів

у закладах загальної середньої освіти

у 2019/2020 навчальному році

Міністерство освіти і науки надсилає для практичного використання методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному році, підготовлені спільно з Національною академією педагогічних наук України та Інститутом модернізації змісту освіти.

Просимо довести їх до відома керівників закладів загальної середньої освіти та вчителів.

Заступник Міністра                                                                         В. А. Карандій

Бєскова, 481-32-01

Дубовик О.А.

Коваленко О.Я.

Вступ

   Реформування загальної середньої освіти передбачає модернізацію змісту освіти, що має ґрунтуватися на компетентнісному та особистісно орієнтованому підходах до навчання, а саме головне – орієнтуватися на здобуття учнями умінь і навичок, необхідних сучасній людині для успішної самореалізації у професійній діяльності, особистому житті, громадській активності.

     Статтею  12 Закону України «Про освіту» визначено мету повної загальної середньої освіти - всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

     Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині:

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та    іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• навчання впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість та фінансова грамотність;

Окрім того, усі компетентності однаково важливі і взаємопов’язані: елементи, притаманні одній компетентності впливатимуть на формування інших.

     Звертаємо особливу увагу, що  у змісті всіх навчальних програм послідовно впроваджено компетентнісний підхід, який відповідає стратегічному напрямку розвитку освіти в контексті положень Концепції  «Нова українська школа» та показано особливості запровадження наскрізних змістовних ліній «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність», які відображають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання й виховання.

Наскрізна лінія «Екологічна безпека і сталий розвиток» підсилює формування в учнів соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості: збереження, захист довкілля й усвідомлення сталого його розвитку, готовність брати участь у вирішенні питань навколишнього середовища і розвитку суспільства.

Наскрізна лінія «Громадянська відповідальність»забезпечує розвиток соціальної й громадянської компетентностей, розкриває суть поняття «відповідальний громадянин», визначає вектори його діяльності.

Реалізації здоров’язбережувальної ключової компетентності сприяє наскрізна лінія «Здоров’я і безпека», орієнтуючи на формування учня як духовно, емоційно, соціально й фізично повноцінного громадянина, що дотримується здорового способу життя, активно долучається до облаштування безпечного для життя й діяльності середовища.

Метою наскрізної лінії «Підприємливістьі фінансова грамотність» є навчання молодого покоління українців ощадливості, раціонального використання коштів, планування витрат, стимулювання лідерських ініціатив, прагнення успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі.

Наскрізні змістові лінії спільні для всіх начальних предметів, є засобом інтегрування навчального змісту, вони корелюються з окремими ключовими компетентностями і сприяють формуванню ціннісних і світоглядних орієнтацій учня, що визначають його поведінку в життєвих ситуаціях. Упровадження наскрізних змістових ліній у навчальний предмет передбачає розв’язування завдань реального змісту, виконання міжпредметних навчальних проектів, роботу з різними джерелами інформації.

Спільними для всіх компетентностей є такі вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Зміст навчання потрібно базувати на положеннях дидактики, психології, методики, підборі оригінальних завдань і видів діяльності, моделюванні творчої діяльності учнів, урахуванні розвитку мовних, соціальних, громадянських, здоров’язбережувальних та інших компетентностей, визначених навчальними програмами.

Нині змінилися не тільки вимоги до якості освіти, а й виникла потреба впровадження у зміст освіти європейського виміру, спрямування його на інтеграцію до світових та європейських стандартів. А тому перед освітянами, науковцями стоїть нелегке завдання – пошук ефективних механізмів проходження всіх етапів навчання.

Саме через освіту необхідно підготувати  інноваційну людину, здатну до сприйняття змін та новацій. Головна мета розвитку української системи освіти – створити умови для саморозвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України.

ОСНОВНА І СТАРША ШКОЛА

Зарубіжна література

У 2019/2020 навчальному році вивчення зарубіжної літератури

 в 5 – 9 класах здійснюватиметься за програмою: Світова література. 5 – 9 класи. Програма для закладів загальної середньої освіти – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 зі змінами, затвердженими наказом МОН від 07.06.2017 № 804;

у 10-11 класах – за новими навчальними програмами (рівень стандарту та профільний рівень), що затверджені наказом МОН від 23.10.2017 № 1407.

Основою для календарно-тематичного планування уроків зарубіжної літератури є чинні навчальні програми. Учитель має право самостійно розподіляти  години на текстуальне вивчення творів, розвиток мовлення, позакласне читання, ураховуючи визначену кількість годин  на опрацювання  конкретного розділу. Він має змогу вільно і творчо підійти до організації навчальної діяльності на уроках зарубіжної літератури з урахуванням конкретних умов викладання, читацьких інтересів учнів.

Викладання зарубіжної літератури в закладах загальної середньої освіти здійснюють українською мовою. Твори зарубіжних письменників у курсі зарубіжної літератури вивчають в українських перекладах.

Для зіставлення можливе залучення перекладів, переспівів іншими мовами, якими володіють учні (англійською, німецькою, французькою тощо). За наявності необхідних умов бажаним є розгляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно) мовами оригіналів. У такому разі предмет «Зарубіжна література» виконує додаткову функцію вдосконалення володіння учнями іноземними та іншими мовами.

З метою систематизації та упорядкування навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю в процесі вивчення зарубіжної літератури в кожному класі. Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Учитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контролю відповідно до рівня підготовленості учнів, особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю із зарубіжної літератури в 5–9 класах

Обов’язкова кількість видів контролю із зарубіжної літератури в 10-11 класах

У 8 – 9 класах з поглибленим вивченням зарубіжної літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд учителя визначається кількість і види контрольних робіт).

*У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – письмового. Умовне позначення в таблиці – (у + п).

Під час оцінювання зошита із зарубіжної літератури слід ураховувати наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформлювати роботи (дотримання вимог до оформлення орфографічного режиму).

Оцінку за ведення зошита із зарубіжної літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

У разі відсутності учня на уроках протягом місяця рекомендуємо в колонці за ведення зошита зазначати н/о (нема оцінки)!!!

  Оцінка за контрольний твір із зарубіжної літератури є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють у колонці з датою написання роботи, надпис у журнальній колонці «Твір» не роблять!!!

Орієнтовний обсяг письмового твору, складеного учнем/ученицею

Орієнтовний обсяг письмового твору

(рівень стандарту)

Орієнтовний обсяг письмового твору

(профільний рівень)

 Оцінку за читання напам’ять творів із зарубіжної літератури виставляють у колонку без дати з надписом  «Напам’ять».

Навчальна та методична література із зарубіжної літератури, рекомендована МОН, зазначена в Переліку навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки, що розміщений на офіційному сайті МОН,  Інституту модернізації змісту освіти.

Генеральний директор директорату                                А. О. Осмоловський

дошкільної та шкільної освіти

Шановні колеги!!!

Просимо детально переглянути та опрацювати

наступні матеріали перед початком

2018-2019 навчального року:

Зарубіжна література

У 2018/2019 навчальному році вивчення зарубіжної літератури в 5 – 9 класах здійснюватиметься за програмою: Світова література. 5 – 9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017 № 804;

у 10 класі – за новими навчальними програмами (рівень стандарту та профільний рівень), що затверджені наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407;

в 11класі – за програмою, затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України від 28.10.2010 № 1021, крім рівня стандарту та академічного рівня зі змінами 2016 року.

Навчальна та методична література із зарубіжної літератури, рекомендована МОН України, зазначена в Переліку навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, що розміщений на офіційному сайті МОН України,  Інституту модернізації змісту освіти.

Основою для календарно-тематичного планування уроків зарубіжної літератури є чинні програми. Учитель має право самостійно розподіляти  години на текстуальне вивчення творів, розвиток мовлення, позакласне читання, ураховуючи визначену кількість годин  на опрацювання  конкретного розділу. Учитель має змогу вільно і творчо підійти до організації навчальної діяльності на уроках зарубіжної літератури з урахуванням конкретних умов викладання, читацьких інтересів учнів.

Викладання зарубіжної літератури в закладах загальної середньої освіти здійснюється українською мовою. Твори зарубіжних письменників у курсі зарубіжної літератури вивчаються в українських перекладах. Для зіставлення можливе залучення перекладів, переспівів іншими мовами, якими володіють учні (англійською, німецькою, французькою тощо). За наявності необхідних умов бажаним є розгляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно) мовами оригіналів. У такому разі предмет «Зарубіжна література» виконує додаткову функцію вдосконалення володіння учнями іноземними та іншими мовами.

З метою систематизації та упорядкування навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю в процесі вивчення зарубіжної літератури в кожному класі. Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Учитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовленості учнів, особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю із зарубіжної літератури в 5–9 класах

Обов’язкова кількість видів контролю із зарубіжної літератури у 10 класі

Обов’язкова кількість видів контролю із зарубіжної літератури в 11 класі

У 8 – 9 класах з поглибленим вивченням зарубіжної літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд учителя визначається кількість і види контрольних робіт).

*У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – письмового. Умовне позначення в таблиці – (у + п).

Під час оцінювання зошита із зарубіжної літератури слід ураховувати наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформлювати роботи (дотримання вимог до оформлення орфографічного режиму).

Оцінку за ведення зошита із зарубіжної літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

У разі відсутності учня на уроці протягом місяця рекомендуємо в колонці за ведення зошита зазначати н/о (нема оцінки).

        Оцінка за контрольний твір із зарубіжної літератури є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють у колонці з датою написання роботи, надпис у журнальній колонці «Твір» не робиться.

Орієнтовний обсяг письмового твору, складеного учнем

Орієнтовний обсяг письмового твору

(рівень стандарту, академічний рівень)

Орієнтовний обсяг письмового твору

(філологічний напрям: профіль – українська філологія)

 Оцінку за читання напам’ять поетичних або прозових творів із зарубіжної літератури виставляють у колонку без дати з надписом  «Напам’ять».

Під час підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові видання: журнали «Всесвітня література в школах України», «Зарубіжна література  в  школах України»,  газету «Зарубіжна  література» тощо.

Лист МОН

 від 20.08.2018

 № 1/9-503

Органам управління освітою обласних,
Київської міської державних
адміністрацій, закладам післядипломної
педагогічної освіти, закладам загальної
середньої освіти

Про переліки навчальної літератури,
рекомендованої Міністерством освіти і науки України
для використання у закладах загальної середньої
освіти

Шановні колеги!

З метою упорядкування навчальної літератури, що рекомендується для використання в навчально-виховному процесі навчальних закладів, Міністерство освіти і науки України розміщує на офіційному веб-сайті Міністерства:

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у початкових класах закладів загальної середньої освіти з навчанням українською мовою, (https://goo.gl/Zgfw1C);

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі закладів загальної середньої освіти з навчанням українською мовою, (https://goo.gl/93BNko);

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у закладах загальної середньої освіти з навчанням мовами національних меншин, (https://goo.gl/wEfgey).

Із зазначеними переліками можна ознайомитися за вказаними посиланнями.

Окрім цього, звертаємо увагу на те, що вказані переліки постійно доповнюватимуться новими назвами навчально-методичних посібників за результатами розгляду відповідними предметними комісіями Науково-методичної ради з питань освіти МОН України, оновлюватимуться з урахуванням терміну дії грифів, наданих навчальній літературі Міністерством освіти і науки України, і будуть доступними для ознайомлення в режимі онлайн

З повагою

Заступник Міністра     Павло Хобзей

Рекомендована література та посібники на 2018-2019 н.р. із зарубіжної літератури:

https://docs.google.com/spreadsheets/d/16NyRYEKgeQ4T5BE68La-s2gn0q2MPyIWSWx-Vdw-zmA/edit?ts=5a364195#gid=1385777575

Шановні колеги!!!

Просимо детально переглянути та опрацювати

наступні матеріали перед початком

2017-2018 навчального року:

1_9-436.pdf

Adobe Acrobat документ 25.8 KB

Скачать

Зарубіжна література.pdf

Adobe Acrobat документ 279.0 KB

Скачать

Про структуру 2017/2018 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів

Лист МОН № 1/9-315 від 07.06.17 року

Методичні рекомендації  на 2017-2018 н.р.:

Додаток

до листа Міністерства

освіти і науки України

від 09.08.2017 р.

№ 1/9-436

Зарубіжна література

У 2017-2018 навчальному році вивчення   зарубіжної літератури в 5-9 класах здійснюватиметься за програмою: Світова література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013  зі змінами,  затвердженими наказом  МОН від 07.06.2017 № 804 

(електронний ресурс: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programi-5-9-klas-2017.html  ).

У 10-11 класах - за програмами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки  від 28.10.2010 № 1021,  крім рівня стандарту та академічного рівня зі змінами 2016 року (електронний ресурс: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html.

Навчальна та методична література із зарубіжної літератури, рекомендована МОН, зазначена в Переліку навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки, що розміщений на офіційному сайті МОН.

Звертаємо увагу,  що в 2017 році модернізацію навчальної  програми для 5-9 класів  здійснено відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України № 1392 від 23.11.2011) у контексті Концепції «Нова українська школа», схваленої  розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 988-р.

Стратегічно важливим у викладанні зарубіжної літератури в 2017-2018 навчальному році  є компетентнісний підхід, що покликаний забезпечити соціалізацію учнів та їхню інтеграцію в сучасне суспільство, сформувати в них стійкі моральні принципи й світоглядні орієнтири, виховати особистість із національною свідомістю, громадянськими якостями й критичним мисленням, здатною до творчого вирішення життєвих задач, саморозвитку та самонавчання в умовах глобальних змін та викликів.

Упровадження компетентнісного підходу у викладанні зарубіжної літератури для учнів загальноосвітніх навчальних закладів дозволить імплементувати передовий іноземний досвід у вітчизняний освітній простір, розбудувати Нову українську школу й сформувати нове покоління громадян України з високою культурою та світоглядом, що спирається на гуманістичний потенціал художньої літератури різних народів.

Засобами предмета «Зарубіжна література» мають бути сформовані такі ключові компетентності (відповідно до Рекомендацій Європейської Ради):

1) спілкування державною мовою;

2) спілкування іноземними мовами;

3) математична компетентність;

4) компетентності в природничих науках і технологіях;

5) інформаційно-цифрова компетентність;

6) уміння вчитися;

7) ініціативність і підприємливість;

8) соціальна та громадянська компетентності;

9) обізнаність та самовираження у сфері культури;

10) екологічна грамотність і здорове життя.

У процесі вивчення зарубіжної літератури учні набувають (окрім ключових) і предметні компетентності, що є важливими для формування духовно-емоційного світу учнів, їхнього світогляду, моральних цінностей, громадянських якостей.

Предметні компетентності, що залежать від змісту навчального курсу зарубіжної літератури та його методики, полягають у наступному: 

•  розуміння літератури як невід’ємної частини національної й світової художньої культури;
•  усвідомлення специфіки літератури як мистецтва слова, її гуманістичного потенціалу та місця в системі інших видів мистецтва;
•  знання літературних творів, обов’язкових для текстуального вивчення та варіативних (за вибором учителя та учнів), осягнення творів у єдності змісту та форми, виокремлення складників та художніх особливостей творів (на рівні сюжету, композиції, образів, поетичної мови, жанру тощо);
•  усвідомлення ключових етапів і явищ літературного процесу різних країн, зіставлення з українським літературним процесом;
•  знання основних фактів життя і творчості видатних зарубіжних письменників, усвідомлення їхнього внеску в скарбницю вітчизняної та світової культури;
•  оволодіння передбаченими програмою літературознавчими поняттями та застосування їх під час аналізу та інтерпретації художніх творів;
•  розуміння специфіки оригіналу (за умови володіння іноземною мовою) та художнього перекладу твору (українською мовою);
•  знання українських перекладів творів зарубіжної літератури, імен перекладачів та здобутків вітчизняної перекладацької школи;
•  формування читацького досвіду та якостей творчого читача, здібності до створення усних і письмових робіт різних жанрів;
•  орієнтування у царині класичної й сучасної літератури;
•  порівняння літературних творів і явищ (окремих компонентів і цілісно);
•  уміння оцінювати художню вартість творів, творчо-критично осмислювати їхній зміст, визначати актуальні ідеї, важливі для сучасності тощо. 

Запровадженно в начальній програмі  для 5-9 класів таких наскрізних ліній:

• «Екологічна безпека й сталий розвиток» (НЛ-1),
• «Громадянська відповідальність» (НЛ-2),
• «Здоров'я і безпека» (НЛ-3)
• «Підприємливість і фінансова грамотність» (НЛ-4)

Наскрізні лінії сприятимуть забезпеченню компетентнісного підходу в галузі викладання зарубіжної літератури та розбудові Нової української школи.

Окрім виокремлення ключових і предметних компетентностей як очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів та    наскрізних ліній у вивченні зарубіжної літератури,  в модернізованій навчальній  програмі відбулися зміни у змісті навчального матеріалу, а саме:  

• додано рубрику «Міжпредметні зв’язки»;
• розширено список творів для альтернативного вивчення: додано «Снігову королеву» Г. К. Андерсена у 5 класі, «Собаче серце» М. О. Булгакова в 9 класі;
• розширено список творів для вивчення напам’ять за вибором учнів: байка І. А. Крилова в 6 класі, сонети В. Шекспіра і Ф. Петрарки у 8 класі, поезії О. С. Пушкіна в 9 класі;
• до списку додаткового читання додано  «Мій дідусь був черешнею» А. Нанетті, «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» У. Cтарка;
• спрощено формулювання окремих державних вимог літературознавчої лінії з метою урахування вікових особливостей учнів.

Викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється українською мовою.

Твори зарубіжних письменників в курсі зарубіжної літератури вивчаються в українських перекладах.

Для зіставлення можливе залучення перекладів, переспівів іншими мовами, якими володіють учні (англійською, німецькою, французькою тощо). За наявності необхідних умов бажаним є розгляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно) мовами оригіналів. У такому разі предмет «Зарубіжна література» виконує додаткову функцію вдосконалення володіння учнями іноземними та іншими мовами.

З метою систематизації та упорядкування навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю у процесі вивчення зарубіжної літератури в кожному класі.

Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі.

Вчитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю

5–9 класи

У 8–9 класах з поглибленим вивченням зарубіжної літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд учителя визначається кількість і види контрольних робіт).

10–11 класи

*У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – письмового. Умовне позначення в таблиці – (у + п).

Під час оцінювання зошита із зарубіжної літератури слід ураховувати наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформлювати роботи (дотримання вимог до оформлення орфографічного режиму).

Оцінку за ведення зошита із зарубіжної літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

        Оцінка за контрольний твір із зарубіжної літератури є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють в колонці з датою написання роботи, надпис у журнальній колонці «Твір» не робиться.

Оцінку за читання напам’ять поетичних або прозових творів  із зарубіжної літератури виставляють  у колонку без дати з надписом   «Напам’ять».

Під час підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові видання:  журнали «Всесвітня література в школах України», «Зарубіжна література в  школах України», газету «Світова література».

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА. 5-9 КЛАСИ

1. Імплементовано компетентнісний підхід до вивчення зарубіжної літератури в контексті положень «Нової української школи» згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти.
2. Під час оновлення програми враховано Рекомендації щодо впровадження підходу, заснованого на правах людини, до загальної середньої освіти в Україні (соціогуманітарний цикл) Організації безпеки та співробітництва в Європі, Практичні пропозиції щодо розвитку компетентностей для демократичного громадянства в Новій українській школі, Керівні принципи освіти в галузі прав людини, програму курсу «Вчимося жити разом», матеріали проектів «Основи здоров'я» та «Фінансова грамотність».
3. У проекті пояснювальної записки до програми визначено ієрархію цілей навчання, мету базової загальної освіти,роль зарубіжної літератури у формуванні ключових компетентностей, з'ясовано особливості запровадження наскрізних ліній «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека» й «Підприємливість та фінансова грамотність», які відображають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання й виховання.
4. У програмі виокремлено очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів (за розділами), з'ясовано особливості реалізації ключових компетентностей та предметних компетентностей. Предметні компетентності є багатокомпонентним утворенням, основними складниками якого є знаннєвий, діяльнісний і ціннісний компоненти.
5. Спрогнозовано портрет випускника основної школи, патріота України, який поважає історію і культуру своєї та інших країн, вільно володіє державною мовою, активний і відповідальний у громадському й особистому житті, підприємливий та ініціативний, дотримується здорового способу життя.

6. Пропозиції до обговорення на групі було узагальнено за змістом. Рішення робочої групи щодо кожної пропозиції аргументовано.
7. З огляду на одержані під час обговорення на порталі ЕсІЕга пропозиції розширено список творів для альтернативного вивчення: додано «Снігову королеву» Г. К. Андерсена у 5 класі, «Собаче серце» М. О. Булгакова у 9 класі.

8. Додано рубрику «Міжпредметні зв'язки».
9. Розширено список творів для вивчення напам'ять за вибором учнів: байка І. А. Крилова у 6 класі, сонети В. Шекспіра і Ф. Петрарки у 8 класі, поезії О. С. Пушкіна у 9 класі.
10. До списку додаткового читання додано. «Мій дідусь був черешнею» А. Нанетті, «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» У. Старка.
11. Спрощено формулювання окремих державних вимог літературознавчої лінії з метою урахування вікових особливостей учнів.

Дізнатися про основні зміни до навчальних програм 5-9 класів можна також за посиланням.

https://www.ed-era.com/mon59/

Матеріали з сайту mon.gov.ua

http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2017/07/03/onovlennya-program-5-9-klasiv-komanda-proektu-rozpovila-pro-osnovni-zmini-(video)/

Відео можна переглянути тут:

https://www.youtube.com/watch?v=y9e6oPWKdFI

Завантажити проект оновленого типового навчального плану для 10-11 класів можна за посиланням.

Завантажити чинні сьогодні типові навчальні плани для 10-11 класів можна тут.

Лист МОН України №1/11-8268 від 17.08.2017 Про перелік навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році:

• освітні, комплексні, парціальні програми
• навчально-методичні, методичні посібники, методичні рекомендації,  збірки, хрестоматії
• навчальні посібники, альбоми, робочі зошити для дітей
• наочні посібники
• програми і посібники для роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби 

Шановні колеги!!!

Просимо детально переглянути та опрацювати

наступні матеріали перед початком

2016-2017 навчального року:

metod_rekom2016.pdf

Adobe Acrobat документ 19.2 KB

Скачать

metod_rekom2016.pdf

Adobe Acrobat документ 2.3 MB

Скачать

Додаток

до листа Міністерства

освіти і науки України

від 17.08.2016р. № 1/9-437

Зарубіжна література

Вивчення зарубіжної  літератури в  5-8  класах здійснюватиметься за програмою: Світова література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими  наказом МОН від 29.05.2015 № 585).

У 9 класах - за програмою: Зарубіжна література. 5–12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. 

У 10-11 класах – за програмами, затвердженими наказом Міністерства від 28.10.2010 №1021, крім рівня стандарту. Рівень стандарту зі змінами, затвердженими наказом МОН від  14.07.2016 № 826.

Програми курсів за вибором і факультативів:

Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  5 - 7 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ»;

Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  8 - 11 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ».

Звертаємо увагу на зміни, внесені в 2015 році до програми  із зарубіжної літератури для 8 класу:

збільшено кількість годин (на 1)  на вивчення теми «Античність»;

спрощено зміст розділів «Веди», «Коран».

теми «Бароко» і «Класицизм» об’єднано в одну тему «Бароко і класицизм», відповідно спрощено їх зміст;

здійснено заміну двох віршів Дж. Донна на сонет «Щоб мучить мене…». Вірші «Галерник» Л. де Гонгори і «Щоб мучить мене…» Дж. Донна винесено на альтернативне вивчення (1 за вибором учителя);

тему «Просвітництво» перенесено до 9 класу;

тему «Сучасна література» замінено на тему «Література XX-XXI ст.», до якої з 6 класу перенесено повість-казку «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері.

У 8 класі розпочинається новий етап літературної освіти – системного читання, тому головним об’єктом уваги стане перебіг літературного процесу від давнини до XVII століття (етап системного читання продовжиться в 9 класі). У 8 класі учні мають отримати цілісне уявлення про літературно-культурні епохи (античність, Середньовіччя, Відродження, бароко і класицизм), усвідомити їхні характерні ознаки, особливості розуміння краси в різні часи та в різних країнах, а також долучитися до визначних шедеврів словесності в межах епох, визначених програмою.

У 8 класі учні отримують уявлення про священні книги людства (Веди, Біблія, Коран) як пам’ятки культури, про їхню структуру, провідні образи, специфіку втілення у видах мистецтва. Вивчення священних книг має сприяти формуванню в учнів толерантного ставлення до людей різних віросповідань, а також розумінню глибинних витоків культури.

Обізнаність із золотим фондом літератури в найкращих українських перекладах має сприяти розширенню ерудиції учнів, усвідомленню місця України на тлі світової культури, вихованню високої особистої культури.

Твори сучасних авторів Європи та США (запропоновані в програмі на вибір)  мають допомогти учням інтегруватися у XXI століття через культуру, познайомитися із сучасними підлітковими романами, замислитися над питаннями, що виникають у школярів у процесі дорослішання й вибору власного життєвого шляху.

У 8 класі учні дедалі більше залучаються до роботи з інформаційними ресурсами, творчо-проектної діяльності, групової роботи, діалогових форм   (дискусія, виступ перед аудиторією, виступ у блозі тощо). 

До навчальної програми із зарубіжної літератури (10-11 класи, рівень стандарту) внесено такі зміни:

- максимально мінімізовано рубрику “Державні вимоги до рівня підготовки учнів”, а саме: скорочено розділ “Теорія літератури” (вилучено теоретико-літературні терміни й поняття: “алюзія”, “ремінісценція” тощо); зменшено кількість творів для текстуального вивчення (так, повністю вилучено розділ, присвячений вивченню творчості поета Миколи Некрасова, зокрема його віршів “На смерть Шевченка”, “Роздуми біля парадного під’їзду”, “Трійка”, “О шостій вчора завернув...”; із розділу, присвяченого творчості французького поета Гійома Аполлінера, вилучено поезію “Лорелея”).

Викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється українською мовою. Твори зарубіжних письменників в курсі зарубіжної літератури вивчаються в українських перекладах. Для зіставлення можливе залучення перекладів, переспівів іншими мовами, якими володіють учні (англійською, німецькою, французькою тощо). За наявності необхідних умов бажаним є розгляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно) мовами оригіналів. У такому разі предмет «Зарубіжна література» виконує додаткову функцію вдосконалення володіння учнями іноземними та іншими мовами.

З метою систематизації та упорядкування навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю у процесі вивчення зарубіжної   літератури в кожному класі. Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Учитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю

5–9 класи

У 8–9 класах з поглибленим вивченням зарубіжної літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд учителя визначається кількість і види контрольних робіт).

10–11 класи

У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – писемного. Умовне позначення у таблиці – (у + п).

Під час оцінювання зошита із зарубіжної літератури слід ураховувати наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформлювати роботи (дотримання вимог до оформлення орфографічного режиму).

Оцінку за ведення зошита із зарубіжної літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

        Оцінка за контрольний твір із зарубіжної літератури є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють в колонці з датою написання роботи, надпис у журнальній колонці «Твір» не робиться.

Оцінку за читання напам’ять поетичних або прозових творів  із зарубіжної літератури виставляють  у колонку без дати з надписом   «Напам’ять».

Під час підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові видання: журнали «Всесвітня література в школах України», «Зарубіжна література в  школах України», газету «Світова література».

Методичні рекомендації облІППО

щодо викладання зарубіжної літератури

в загальноосвітніх навчальних закладах

у 2016/2017 навчальному році

 Головною метою вивчення навчального предмета «Зарубіжна література» в загальноосвітніх навчальних закладах залишається виховання в шкільної молоді високої читацької і загальної культури, естетичного смаку шляхом залучення її до найвищих досягнень світової літератури та культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, сприяння формуванню в учнів  уявлень про єдність світового літературного, культурного й цивілізаційного процесу і, в той же час, про самобутність національних особливостей його конкретних складових, неповторність внеску до світової скарбниці людства кожної національної літератури, вивчення якої передбачено чинними програмами.

Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях:

• формування гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості самостійної, творчої особистості;
•  стимулювання інтересу до читання в цілому, відчуття   краси   та   виразності художнього слова;
•  плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами;
• ознайомлення з найвизначнішими досягненнями художньої літератури та мистецтва народів світу; 
• сприяння виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань учнів;
• формування  читацької  культури,   творчих  здібностей,   критичного  мислення,  навичок аргументованого оцінювання прочитаного;
•  підвищення загального рівня культури учнів як повноправних членів соціуму та активних учасників соціальних процесів;
• виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій тощо.

У 2016/2017 навчальному році у 5 – 8 класах організація вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за навчальними програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України:

• Світова література. 5-9 класи./Укладачі: Ніколенко О.М., Онищенко Н.В., Ревнивцева О.В. та ін. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013. – 80с.

     У 9 класі - за програмою: Зарубіжна література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів /Автори: Ю.І. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська. Керівник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко. За загальною редакцією

Д.С. Наливайка. – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 112с.

Відповідно до наказу  МОН України від 29.05.2015 № 585 внесено зміни до вивчення предмета у 8 класі. Збільшено кількість годин (на 1год.)  на вивчення теми «Античність» за рахунок теми «Священні книги людства».

Розділи «Веди», «Коран» спрощено у змісті навчального матеріалу. Теми «Бароко» і «Класицизм» об’єднано в одну тему «Бароко і класицизм», відповідно тему спрощено у змісті навчального матеріалу.

Здійснено заміну двох віршів Дж. Донна на сонет «Щоб мучить мене…». Вірші «Галерник» Л. де Гонгори і «Щоб мучить мене…» Дж. Донна винесено на альтернативне вивчення (1 за вибором учителя).

Тему «Просвітництво» перенесено до 9 класу. Тему «Сучасна література» замінено на тему «Література XX-XXI ст.», до якої з 6 класу перенесено повість-казку «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері.

  Вивчення зарубіжної літератури у 10 - 11 кла­сах загальноосвітніх навчальних закладів здій­снюватиметься за чинними програмами:

• Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний напрями. Рівень стандарту /Укладачі: Ю.І. Ковбасенко – керівник авторського колективу; Г.М.Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, І.А. Тригуб, О.О. Покатілова.  – К.: Грамота, 2011;
• Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями. Академічний рівень / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко – керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, І.А. Тригуб, О.О. Покатілова.  – К.: Грамота, 2011;
• Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям. Профільний рівень /Укладачі: Ю.І. Ковбасенко – керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н.  Баліна, Г.В. Бітківська, І.А. Тригуб, О.О. Покатілова.  – К.: Грамота, 2011.

Належна увага має приділятися підтримці й розвитку самостійності учнів у навчанні, їх участі в таких видах діяльності, як проектна й дослідницька. У профільній школі процес навчання орієнтується переважно на активне використання прийомів дослідження, що передбачає  постановку проблеми, організацію дослідження, оформлення і захист  результатів,    самооцінювання. Домінуючою формою спілкування на уроках має бути  діалог -  учителя з учнем, учня – з іншими учнями, творча індивідуальна робота та робота в парах, групова форма навчальної діяльності.

Одним із компонентів допрофільної і профільної підготовки школярів є використання в навчальному процесі курсів за вибором і факультативів:

• Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  5 - 7 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ»;
• Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  8 - 11 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ».

Звертаємо увагу, що навчальний предмет «Зарубіжна література» викладається українською мовою. Водночас, за наявності необхідних умов (достатнє володіння учнями мовою оригіналу, якою написаний художній твір; високий рівень підготовки вчителя, у тому числі можливість дослідження образної системи, засобів виразності, поетики, стилістичних особливостей твору тощо мовою оригіналу), бажаним є розгляд художніх текстів  мовою оригіналу.

Оскільки з переважною більшістю художніх текстів на практиці учні  ознайомлюються в перекладах українською мовою, особливу увагу варто звертати на якість цих перекладів.

Перелік головних вимог щодо виконання письмових робіт і перевірки зошитів із зарубіжної літератури, найважливіша інформація про види письмових робіт, кількість і види контрольних робіт, контрольних творів, види контрольних робіт із розвитку мовлення, особливості і структура уроків виразного читання, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета, їх перевірки й критерії оцінювання  містяться у відповідному методичному листі Міністерства освіти і науки України від 21.08.2010 № 119-580. Там же подано зразки заповнення сторінки  журналу з зарубіжної літератури.

   Особливої уваги потребує розвиток творчих здібностей учнів на уроках зарубіжної літератури. Завдання вчителя – пробудити інтерес і творчі можливості в школярів, спрямувати їх на заняття науково-дослідною діяльністю, зорієнтувати талановиту молодь на оптимальний вибір наукової проблеми, взяти на себе керівництво пошуковою роботою вихованців. Проблемним полем залишається недостатній рівень професійної підготовки педагогів, які працюють із категорією обдарованих учнів (недосконале володіння психолого-педагогічними знаннями у сфері обдарованості, моделями й технологіями навчання). Через стереотипи, що склалися в системі навчання, такій категорії вчителів досить складно вибудувати професійно-особистісні відносини з обдарованими дітьми в освітньо-виховному процесі. Часто перед учителями-словесниками постає питання: "Як навчити дитину творити? Як розвинути те креативне зернятко, що закладене природою в людину?" Вчені розглядають творчу діяльність учнів як таку, що сприяє розвитку цілого комплексу якостей творчої особистості: самостійності у виборі знань, працелюбності, умінню бачити спільне в різних і різне в подібних явищах, розумовій активності. Результатом цього має стати кінцевий продукт творчої діяльності. Наприклад, твір або якесь оригінальне висловлювання. Безперечно, щоб щось створити, потрібно мати певну кількість знань. Дитина спочатку повинна осмислити теоретичний матеріал, а потім пропустити загальне через індивідуальне. Ще Горацій визначив мету творчості так: «По-своєму сказати про загальне».

В основі творчості лежить специфічна мотивація. Це може бути емоційна реакція особистості, потреба в самовираженні, нетрадиційні, а іноді «критичні» ситуації. Така творчість є незапланованою й рідко піддається регуляції. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Можна визначити такі підходи до керівництва творчою діяльністю:

• оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;
• створення найсприятливіших умов для творчості.

Одним із видів навчання, що спроможне розв’язати задачу творчого розвитку особистості, вважають евристичне, коли учень за допомогою педагога розробляє та реалізує програму свого навчання в єдиному загальноосвітньому процесі. Основу евристичного навчання складають три групи методів: когнітивні (пов’язані з навчанням пізнавати нове), креативні (забезпечують можливість створення власних освітніх продуктів), організаційно-діяльнісні (покликані навчити дітей методам організації та побудови власної траєкторії навчання). Відомо, що здібності й нахили до творчості можна розвинути, поставивши учня в певні умови, за яких він буде вимушений самостійно щось створити. Такими умовами може бути як контрольна робота (твір), так і підготовка роботи до участі в різних конкурсах. Учитель надихає на створення власних текстів, знайомить з вимогами, надає список літератури з теми. Тому гаслом роботи у цьому напрямку можуть стати слова К.Ушинського: «Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити».

Однією з найважливіших ланок роботи вчителя-філолога з обдарованими учнями є підготовка їх до участі у III етапі олімпіади із зарубіжної літератури. Рівень готовності дітей до такого виду змагань дає можливість обласній методичній службі проаналізувати ефективність системи роботи з обдарованою учнівською молоддю в загальноосвітніх навчальних закладах та визначити шляхи її вдосконалення, провести порівняльні моніторингові дослідження результативності роботи профільних класів та класів з поглибленим вивченням предмета, зробити висновки про творчий характер роботи вчителів, їхні вміння вести пошук та розвивати таланти.

 Відрадно, що кількість учасників та переможців Всеукраїнських олімпіад із зарубіжної літератури, російської мови та літератури є стабільною. Значна заслуга у цьому педагогів, які підготували їх, прищеплюють любов до слова, вчать оригінально, нестандартно висловлювати думки, виховують творчу особистість, стимулюють прагнення до участі в творчих змаганнях.

Звертаємо увагу всіх словесників на вислів: «Немає необдарованих дітей – є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-які здібності, творчі також, потребують розвитку».

У 2015/2016 навчальному році двадцять педагогів Чернівецької області взяли активну участь у польсько-українському проекті «Уроки з підприємницьким тлом», який покликаний розширити можливості формувати підприємницьку компетентність серед учнів  на уроках  зарубіжної літератури, російської мови та отримали сертифікати. Як результат – конспекти уроків із використанням активних методів навчання у формуванні підприємницьких позицій. У подальшому ці педагогічні доробки стануть доступними педагогічній громадськості.

З метою розроблення парадигми шкільної гуманітарної освіти, формування прагнення до професійної майстерності вчителів, упровадження у навчально-виховний процес інноваційних технологій педагоги області є учасниками всеукраїнського експерименту з упровадження науково-педагогічного проекту «Філологічний Олімп».

Пріоритетні завдання методичної роботи у 2016/2017н.р.

Сучасний стан шкільної реформи вносить значні корективи до процесу та психології викладання зарубіжної літератури, який має реалізувати комплекс рівноцінних функцій: естетичну, пізнавальну та виховну.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати такі завдання:

по - перше, наблизити методику аналізу художніх творів до принципів особистісно-орієнтованої педагогіки. Ця робота передбачає залучення школярів до цінностей світової культури, взаємодію з національною культурою. Розширення духовного досвіду учня, сприяє розвиткові його індивідуальності, критичному мисленню та культурі і самопрезентації;

по - друге, у зв¢язку з завданням підготовки молодого покоління до повноцінного функціонування в полікультурному просторі варто широко використовувати можливості курсу щодо виховання толерантності й поваги до національних традицій народів світу;

по - третє, вдосконалюючи процес вивчення зарубіжної літератури,  особливу увагу слід звернути на роботу із культурологічною змістовою лінією Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти;

по - четверте, під час вивчення літератури необхідно враховувати завдання профілізації школи, яка є значним чинником сучасної шкільної реформи;

по - п¢яте, у період переходу до нових навчальних планів у викладанні курсу «Зарубіжна література» зростатиме роль інноваційних технологій. Одним із продуктивних напрямів такої роботи має стати використання комп¢ютерної техніки. Це дасть змогу ефективніше розв¢язувати проблему забезпечення вчителя і учня художніми текстами та навчально – методичною літературою, користуючись ресурсами Інтернету;

По – шосте, пріоритетним напрямком у вивченні зазначеної дисципліни (особливо 5 клас) має стати формування сталого інтересу до читання творів зарубіжних авторів та виховання культури спілкування з книжкою.

Пропонуємо докладно розглянути методичні рекомендації МОНУ щодо вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2016/2017навчальному році (Інформаційний збірник МОНУ та фахові журнали).

Література

1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Освітня галузь «Мови і літератури»  (Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392)// Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. - №4-5. – С.3-56.

2. Єльнікова О.В. Управління впровадженням інтерактивних освітніх                 технологій у навчальний процес ЗНЗ./ Монографія. – К.: ЦІПОПП.- 2000.

3. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упорядник Л.Галіцина. – К.: Ред.. загальнопед. Газ., 2005. – 128 с. – ( Б-ка „Шк.. світу”).

4. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. Посіб. авт.-уклад.: О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: А.П.Н.; 2002, - 136 С.: іл. – бібліогр.: с.106 -107.

5. Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності  старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. – 380 с.  

6. Концепція літературної освіти в 11-річній школі (наказ МОНУ від 26.01.2011 р. № 58)// Директор школи (Шкільний світ). – 2011. - №27-28. – С.58-63.

7. Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія. – К.: НПУ ім. М. П.  Драгоманова, 2006. – 340 с.

8. Куцевол О. М. Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури: Монографія. – Вінниця: Глобус-Прес, 2006. – 348 с.

9. Наукові основи методики літератури: посібник для студ. вищ. закл. освіти / [ред. Н.Й. Волошина] – К.: Ленвіт, 2002. – 344 с.

Методист науково-методичного центру

суспільно-гуманітарних дисциплін ІППОЧО            Л.І.Іванова                                                    

ПОГОДЖЕНО

Заступник директора з науково-методичної

роботи ІППОЧО                                                            Т.С.Богачик

Шановні колеги!!!

Просимо детально переглянути та опрацювати

наступні матеріали перед початком 2015-2016 н.р.:

• Державний стандарт мови та літератури
• Критерії оцінювання учнів зі світової літератури
• Рекомендації про викладання світової літератури на 2011-2012 н.р.
• Рекомендації про викладання світової літератури на 2012-2013 н.р.
• Рекомендації ОблІППо про  викладання світової літератури на 2014-2015 н.р.
• МОН збірник рекомендацій на 2014-2015 н.р.
• Перелік рекомендованих підручників і  методичної літератури при викладанні світової літератури
• Положення про кабінет світової літератури
• Рекомендації щодо проведення майстр-класу
• Положення про ММО та ШМО
• Посібник Мірошниченко про методику викладання світової літератури
• Рекомендації про викладання світової літератури у 5х класах
• Рекомендації про викладання світової літератури у 6х класах
• Рекомендації про проведення уроків зв'язного мовлення
• Рекомендації про проведення уроків виразного читання  

2015-2016 навчальний рік 

Лист МОН України від 26.06.2015 № 1/9-305

"Про вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах у 2015-2016 навчальному році".

Лист МОН України.pdf

Adobe Acrobat документ 438.9 KB

Скачать

Додаток до Листа МОН.docx

Microsoft Word документ 149.9 KB

Скачать

Лист МОН України від 22.05.2015 № 1/9-253

"Про структуру 2015/2016 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів"

Про структуру 2015-2016 н.р..doc

Microsoft Word документ 74.0 KB

Скачать

Лист МОН України від 05.06.2015 № 1/9-280

"Про організацію навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2015/2016 навчальному році"

1_9-280.doc

Microsoft Word документ 98.0 KB

Скачать

Лист МОН України № 1/9-285 від 10.06.2015 "Щодо обов'язкової ділової документації"

1_9-285.doc

Microsoft Word документ 131.0 KB

Скачать

Рекомендації на 2015-2016 н.р.

Гарна С.Ю. Методичні рекомендації щодо вивчення  зарубіжної літератури  у 2015-2016 н.р.

Рекомендації облІППО на 2015-2016 н.р.

Ціко І.Г. Вивчення оригіналу і перекладу на уроках зарубіжної літератури  в 5-7 класах

Зарубіжна література

У 2015-2016  навчальному році вивчення зарубіжної  літератури в  5-7 класах здійснюватиметься за програмою: Світова література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

У 8-9 класах - за програмою: Зарубіжна література. 5–12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К. : Ірпінь: Перун, 2005. 

Програми розміщені на офіційному сайті МОН: http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869088/.

У 10-11 класах - за програмами, затвердженими наказом Міністерства від 28.10.2010 №1021 (офіційний сайт МОН -  http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869542).

Програми курсів за вибором і факультативів, рекомендованих Міністерством, вміщено у збірниках:

Збірник програм курсів за вибором і факультативів зі світової літератури. 8–11 класи. Книга 1.  Тернопіль: Мандрівець, 2011;

Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  5 - 7 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ»;

Збірник програм курсів за вибором і факультативів із зарубіжної літератури.  8 - 11 класи: Біла Церква: ТОВ «ОФСЕТ» (лист МОН України від 29.05.2015  № 14.1/12-Г- 333).

У навчальну програму із зарубіжної літератури для 5 – 9 класів   внесено зміни, затверджені наказом МОН від 29.05.2015 № 585.

5 клас

Збільшено кількість годин (на 2) на вивчення теми «Казки народів світу»  за рахунок теми «Природа і людина».

6 клас

Збільшено кількість годин ( відповідно по 1) на вивчення тем «Вступ» і «Міфи народів світу» за рахунок тем «Пригоди і фантастика», «Людські стосунки».

Твори «Пісня про Гайавату» (1 розділ за вибором учителя) і «Листівки з видами міст» винесено на альтернативне вивчення (1 твір за вибором учителя).

Повість-казку «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері перенесено до 8 класу (у розділ «Література XX-XXI ст.» на обов’язкове вивчення).

Повість «Брати Лев’яче серце» А. Ліндгрен перенесено до списку додаткового читання.

7 клас

Балади про Робіна Гуда винесено на альтернативне вивчення.

Баладу «Садко» перенесено до списку додаткового читання.

Вірш «Круки» І. Вайсгласса перенесено до списку додаткового читання.

Вірш «Зінка» Ю. Друніної перенесено до списку додаткового читання.

Вірш «Нас не треба жаліти…» С. Гудзенка замінено на вірш «До побачення, хлопчики…» Б. Ш. Окуджави. 

Твори «Золотий жук» Е. По і оповідання «Пістрява стрічка», «Спілка рудих» А. Конана Дойла винесено на альтернативне вивчення (1-2 твори згаданих письменників за вибором учителя та учнів).

Твори «Пісня над піснями» Шолом-Алейхема і «Пурпурові вітрила» О. Гріна винесено на альтернативне вивчення (1 твір за вибором учителя та учнів).

8 клас

Збільшено кількість годин ( на 1)  на вивчення теми «Античність» за рахунок теми «Священні книги людства».

Розділи «Веди», «Коран» спрощено у змісті навчального матеріалу.

Теми «Бароко» і «Класицизм» об’єднано в одну тему «Бароко і класицизм», відповідно тему спрощено у змісті навчального матеріалу.

Здійснено заміну двох віршів Дж. Донна на сонет «Щоб мучить мене…». Вірші «Галерник» Л. де Гонгори і «Щоб мучить мене…» Дж. Донна винесено на альтернативне вивчення (1 за вибором учителя).

Тему «Просвітництво» перенесено до 9 класу.

Тему «Сучасна література» замінено на тему «Література XX-XXI ст.», до якої з 6 класу перенесено повість-казку «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері.

9 клас

Додано тему «Просвітництво» (перенесено з 8 класу).

Вірш «Івікові журавлі» Ф. Шиллера перенесено до списку додаткового читання.

Розділ «Ф. Достоєвський», тему «Перехід до модернізму» (розділи «Шарль Бодлер», «Поль Верлен», «Артюр Рембо») перенесено до старших класів.

Вилучено тему «Перехід до модернізму», натомість розширено вивчення романтизму і творчості Дж. Байрона (поему «Мазепа» і «Паломництво Чайльд Гарольда» запропоновано на альтернативне вивчення), а також реалізму та творчості М. Гоголя (із додаткового читання до основної програми перенесено комедію «Ревізор»).

Тему «Сучасна література» замінено на тему «Література XX-XXI ст.».

Повість «Собаче серце» М. Булгакова перенесено на альтернативне вивчення в розділ «Література XX-XXI ст.» серед інших творів.

У програмі із зарубіжної літератури  для 5-9 класів  збережено європейський та український вектори. Вона має виразний українознавчий характер. Це чітко прослідковується в її культурологічній, компаративній лініях.

У 10-11 класах уявлення учнів про літературний процес будуть поглиблені у процесі текстуального вивчення шедеврів світової літератури («Божественна комедія» Данте, «Фауст» Й.В. Ґете», «Гамлет» В. Шекспіра, соціально-психологічних і філософських романів та п’єс  XIX-XX ст., творів модернізму і постмодернізму).

Викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах передбачає врахування міжпредметних зв’язків (особливо із українською літературою, історією України тощо), формування цілісної системи знань і уявлень про літературу як вид мистецтва і скарбницю гуманістичних цінностей, розвиток особистості учня як суб’єкта активної читацької діяльності, а також формування духовного світу громадянина України.

Вивчення зарубіжної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах сприяє не тільки прилученню учнів до читання художньої літератури, а й формуванню комунікативної компетентності. Викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється українською мовою. Твори зарубіжних письменників в курсі зарубіжної літератури вивчаються в українських перекладах. Для зіставлення можливе залучення перекладів, переспівів іншими мовами, якими володіють учні (англійською, німецькою, французькою, польською тощо). За наявності необхідних умов бажаним є розгляд художніх текстів (у фрагментах або цілісно) мовами оригіналів. У такому разі предмет «Зарубіжна література» виконує додаткову функцію вдосконалення володіння учнями іноземними та іншими мовами.

Особливої уваги потребує викладання зарубіжної літератури в 7 класі, яке у 2015-2016 навчальному році уперше здійснюватиметься за новою програмою (2012 року зі змінами 2015 року).

7 клас завершує перший етап літературної освіти – прилучення до читання і формування стійкої мотивації до читання художньої літератури. Домінантою у викладанні зарубіжної літератури в 7 класі має стати національно-патріотичне і моральне виховання учнів на яскравих зразках світового письменства. Твори, у яких утверджується героїзм народних заступників, боротьба за свободу, лицарська тематика (билина «Ілля Муромець і Соловей Розбійник», балади про Робіна Гуда, «Рукавичка» Ф. Шиллера, «Світязь» А. Міцкевича, «Балада про вересовий трунок» Р.Л. Стівенсона, «Айвенго» В. Скотта та ін.), сприяють формуванню громадянських якостей підлітків, їх відданості ідеалам справедливості та волі. Твори про Другу світову війну («Альпійська балада» В. Бикова, вірші К. Галчинського, А. Маргула-Шпербера, Б. Окуджави та ін.) допоможуть осмислити питання історичної пам'яті, героїзму пращурів і необхідності захищати незалежність України. Тему дружби, шляхетності й піднесеності першого кохання, відданості моральному вибору семикласникам розкриють твори «Пісня над піснями» Шолом-Алейхема і «Пурпурові вітрила» О. Гріна, а також вірші Р. Бернса, Г. Гейне, К. Симонова та ін.  Новела «Павутинка» Р. Акутагави сприятиме вихованню відповідальності за свої вчинки, а також формуванню толерантного ставлення до людей інших релігій (зокрема буддизму). Інтелектуальні якості семикласників, здатність до самостійного, креативного, вільного мислення формують твори «Золотий жук» Е. По, оповідання А. Конана Дойла, «Чарівна крамниця» Г. Веллса.

Сучасна література, винесена на альтернативне вивчення (1-2 твори за вибором учителя та учнів),  співголосна активним пошукам підлітків власного «я» та осмислення свого місця у світі, а також із їхнім інтересом до фантастичної та пригодницької літератури. «Мандрівний Замок Хаула» Д. В. Джонс у казковій формі розповідає про одвічну боротьбу добра і зла в сучасному світі, де людина має зберігати моральні якості. У повісті «Фах» А. Азімова йдеться про роль освіти у формуванні людини, про необхідність  самостійно здобувати знання, про залежність майбутнього людства від стану освіченості кожного. А в повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом.

Учитель має спрямувати учнів на пошук потрібної книжки (в бібліотеці, в Інтернет-мережі тощо), на самостійне читання творів і в колі друзів, батьків (сімейне читання), на формування власної думки та творчий діалог щодо цікавої книжки.

З метою систематизації та упорядкування навантаження учнів протягом навчального року подаємо рекомендовану кількість видів контролю у процесі вивчення світової  літератури у кожному класі. Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Вчитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо.     

Обов’язкова кількість видів контролю

5–9 класи

У 8–9 класах з поглибленим вивченням світової літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд вчителя визначається кількість і види контрольних робіт).

10–11 класи

У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – писемного. Умовне позначення у таблиці – (у + п).

Під час оцінювання зошита із зарубіжної літератури слід ураховувати наявність різних видів робіт; грамотність (якість виконання робіт); охайність; уміння правильно оформлювати роботи (дотримання вимог до оформлення орфографічного режиму).

Оцінку за ведення зошита із зарубіжної літератури виставляють у кожному класі окремою колонкою в журналі раз на місяць і враховують як поточну до найближчої тематичної.

        Оцінка за контрольний твір із зарубіжної літератури є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють в колонці з датою написання роботи, надпис у журнальній колонці «Твір» не робиться.

Оцінку за читання напам’ять поетичних або прозових творів  із зарубіжної літератури виставляють  у колонку без дати з надписом   «Напам’ять».

Під час підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові видання:  журнали «Всесвітня література в школах України» , «Зарубіжна література в  школах України», газету «Світова література».

Класифікація помилок

Змістові помилки

1. Відповідність висловлювання темі, наявність основної думки, комунікативної спрямованості.

2. Відповідність стилю і типу мовлення.

3. Гармонійність композиції, зв’язність і послідовність висловлювання.

4. Достовірність викладеного матеріалу.

Твір повинен бути яскравим, оригінальним висловлюванням відповідно до мовленнєвої ситуації (з урахуванням авторської позиції в разі переказу). У ньому має бути аналіз різних поглядів на той самий предмет, дібрані переконливі аргументи на користь певної позиції, вдало використана та чи інша інформація для розв’язання певних життєвих проблем, докази для обґрунтування власної думки.

Зміст власного висловлювання на дискусійну тему

1. Наявність чіткої тези (або кількох тез) перед аргументами, використання мовних конструкцій: «я вважаю…», «на мою думку…».

2. Арґументи передують прикладам. Учень наводить принаймні 2 доречних докази для підтвердження висловленої тези, використовує мовні конструкції на зразок «тому що», «це доводить», «підтвердженням цього є», «це засвідчує», «доказом цього є», «свідченням цього є».

3. Приклади з художньої літератури або інших видів мистецтва ( не менше двох). Указана проблема, порушена автором художнього твору, назва твору, художній образ, через який розкрита ця проблема, наведена цитата чи цитати з твору. Учень може посилатися на факти з життя митців, якщо ці факти стосуються їхньої творчості. Використано мовні конструкції: «наприклад», «прикладом може слугувати…», «не можна не згадати…».

4. У творі наведено принаймні один доречний приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя також з використанням вище указаних мовних конструкцій.

5. Висловлення побудовано логічно й послідовно, використані слова – скріпи, що оформлюють текст: «по-перше», «по-друге», «з цього випливає…», «як було зазначено…», «повертаючись до думки…», «як можна побачити…» тощо. У структурі роботи використано абзаци.

6. Висновок обов’язковий і відповідає тезі, випливає з аргументів та прикладів. Доречно використати мовні конструкції на зразок «отже», «таким чином…», «можна зробити висновок…», «висновком може слугувати…».

Лексичні помилки

Граматичні помилки

Стилістичні помилки

Орфографічні та пунктуаційні помилки — відповідно до критеріїв оцінювання.

Положення про МАЙСТЕР-КЛАС

Пояснювальна записка

Майстер-клас - (від англійського masterclass: master - кращий в якій-небудь області class - заняття, урок) - Майстер-клас - сучасна форма проведення навчального тренінгу-семінару для відпрацювання практичних навичок за різними методиками і технологіями з метою підвищення професійного рівня і обміну передовим досвідом учасників, розширення кругозору і прилучення до новітніх галузей знання.

Майстер-класи схожі на курси підвищення кваліфікації для тих, хто вже відбувся як фахівець, але хотів би дізнатися більше.

Майстер-клас для професіоналів - це можливість познайомитися з новою технологією, новими методиками і авторськими напрацюваннями. А це означає крок вперед у своїй справі.

Майстер-клас - це семінар, під час якого ведучий спеціаліст розповідає і, що ще більш важливо, показує, як застосовувати на практиці нову технологію або метод. Методика проведення майстер-класів не має якихось строгих і єдиних норм. Здебільшого вона ґрунтується як на інтуїції провідного фахівця, так і на сприйнятливості слухача. Принцип майстер-класу: «Я знаю, як це робити. Я навчу вас ». На майстер-класі завжди надається можливість попрактикуватися під чуйним і доброзичливим увагою викладача, який вислухає і відповість на всі ваші запитання.

Майстер-клас - це двосторонній процес, і відносини «викладач - слухач» є абсолютно необхідними. Безперервний контакт, практично індивідуальний підхід до кожного слухача - ось те, що відрізняє майстер-класи від всіх інших форм і методів навчання. До участі у майстер-класах запрошуються кращі фахівці в області, що вивчається.

Успішне освоєння теми майстер-класу відбувається на основі продуктивної діяльності всіх учасників.

Таким чином, вчитель-майстер представляє власну систему роботи, яка передбачає комплекс методичних прийомів, педагогічних дій, які притаманні саме цьому педагогу; дії взаємопов'язані між собою, оригінальні і забезпечують ефективне рішення навчально-виховних завдань. Ознаками системи роботи вчителя є цілісність, оптимальність у визначенні місця і часу застосування кожного методичного прийому; різнобічність впливу на учнів з одночасною зосередженістю на розвитку стрижневих провідних якостей особистості; оригінальність методики.

Мета майстер-класу - створити умови для формування досвіду проектування адаптивної освітнього середовища учнів, індивідуального стилю творчої педагогічної діяльності, а також ведення дослідно-експериментальної та науково-дослідної роботи вчителя.

Завдання майстер-класу:

• Створення умов для професійного самовдосконалення педагогів.

• Розвиток досвіду роботи з проектування адаптивної освітнього середовища.

• Вивчення авторської моделі занять в режимі демонстрованої педагогічної технології.

• Впровадження вчителем-майстром педагогічного досвіду шляхом прямого і коментованого показу послідовності дій, методів, прийомів і форм педагогічної діяльності;

Вимоги до педагога, що проводить майстер-клас.

Педагог-майстер - це педагог, що має педагогічну освіту, і або вищу кваліфікаційну категорію, володіє дослідницькими навичками і вміннями, що володіє методами психолого-педагогічних досліджень.

Функції педагога майстер-класу.

• Проведення досліджень, експериментальної роботи за темою майстер-класу.

• Реалізація моніторингу, порівняння поетапних результатів.

• Представлення теоретичних і практичних аспектів теми майстер-класу для слухачів.

Обов'язки педагога майстер-класу:

• Вміти аналізувати інноваційні педагогічні технології, відбирати зміст і застосовувати на практиці.

• Вміти прогнозувати підсумки своєї діяльності, порівнювати їх з результатами.

• Розробляти методичні підходи, рекомендації з проведення майстер-класу.

• Інформувати керівника про виниклі труднощі при підготовці та проведенні майстер-класу.

Педагог-майстер має право:

• Підвищувати кваліфікацію та професійну майстерність.

• Розробляти методи, прийоми, засоби навчання і виховання, рекомендації при впровадженні технологій та інноваційних програм.

• Вносити пропозиції з проведення майстер-класу.

• Приймати участь у майстер-класах інших педагогів, методичних об'єднаннях, конференціях.

Форми:

• Лекція

• Практичне заняття

• Інтегроване (лекційно-практичне) заняття

• Семінар-практикум

• Презентація

• Тренінг-семінар

• Лабораторний практикум

• Технологічний експеримент

Активізація пізнавальної діяльності всіх учасників роботи майстер-класу забезпечується тим, що ця форма навчання є засобом створення трьох типів умов:

• забезпечується формування мотивації та пізнавальної потреби в конкретній діяльності;

• стимулюється пізнавальний інтерес і відпрацьовуються вміння з планування, самоорганізації і самоконтролю педагогічної діяльності;

• здійснюється індивідуальний підхід по відношенню до кожного учасника майстер-класу, відслідковуються позитивні результати навчально-пізнавальної діяльності кожного вчителя.

Зміст програми МК

У ході майстер-класу учасники:

• вивчають розробки за темою майстер-класу;

• беруть участь в обговоренні отриманих результатів;

• задають питання, отримують консультації;

• пропонують для обговорення власні проблеми, питання, розробки;

• висловлюють свої пропозиції щодо вирішення обговорюваних проблем.

Основні наукові ідеї - діяльнісний, дослідницький, рефлексивний підходи

Основні напрямки МК

• створення умов формування учительського портфоліо, педагогічної системи вчителя-предметника;

• проведення теоретичного та практичного курсів з проектування та моделювання уроків учителів-предметників з використанням педагогічних технологій;

• організація та проведення семінарів, лекцій, серії відкритих занять вчителів Сотніковской ЗОШ та створення електронного банку ресурсів за підсумками проведення МК

• Розробка та запровадження у школі гуманістичної (антропологічної) моделі освітньої системи

Результат діяльності МК:

- Удосконалення вміння моделювати урок у режимі технології, в якій ефективно працює майстер.

- Розміщення систематизованого теоретичного матеріалу на сайті школи;

- Отримання документа-довідки, що засвідчує про проведення МК, завіреного підписом директора школи

Зовнішні зв'язки школи

Структура і регламент роботи

1. Майстер-клас створюється з ініціативи педагогів.

2. Керівником МК є вчитель

3.Керівник МК формує групу з числа педагогів, які мають позитивний педагогічний досвід в освоєнні нових освітніх і виховних технологій

4. МК самостійно планує і регламентує свою діяльність.

5. Форми роботи МК розробляють члени групи з урахуванням запитів учасників МК

6. Рішення МК приймаються методом узгодження позицій.

7. Навчання в МК ведеться групами 10-15 осіб.

8. МК створюється строком на два роки, при необхідності подовження терміну роботи.

Документація та звітність

• Засідання МК протоколюються.

• За підсумками МК керівником складається аналітична довідка про результати проведення МК.

• Документи зберігаються у керівника науково-методичного центру школи, який курирує даний напрямок освітньої установи.

Особливе значення в роботі майстер-класу набуває спостереження як найбільш інформативний метод дослідження.

Науковість педагогічного спостереження забезпечується дотриманням таких основних вимог:

• спостереження проводиться за заздалегідь продуманим планом з чітко поставленою метою;

• в плані деталізуються всі питання, по яким необхідно отримати конкретні відповіді в процесі аналізу результатів спостереження;

• кількість досліджуваних ознак має бути мінімальним, і вони повинні бути точно визначені у плані;

• спостерігач зобов'язаний ретельно передбачити можливості появи помилок спостережень і по можливості попередити їх.

Алгоритм педагогічного спостереження

Етапи:

• вибір об'єктами визначення мети;
• складання плану;
• підготовка документів (бланків протоколів, інструкцій тощо)
• збір даних спостереження (записи, протоколи, таблиці);
• обробка та оформлення результатів спостереження;
• аналіз результатів;
• висновки спостереження.

Послідовність дій - покроковий алгоритм вивчення авторської системи роботи вчителя - майстра.

Критерії оцінки - новий рівень індивідуального стилю творчої педагогічної діяльності (імітаційний, конструктивний, творчий).

Якісно новий результат - вміння моделювати урок у режимі технології, в якій ефективно працює майстер.

Покроковий алгоритм технології майстер-класу.

1-й крок. Презентація педагогічного досвіду майстра.

1.1. Коротка характеристика учнів експериментального класу, обґрунтування результатів діагностики, прогноз розвитку учнів.

1.2. Коротке обґрунтування основних ідей ефективна в роботі з експериментальним класом.

1.3. Опис досягнень в досвіді роботи майстра, який зафіксовано в міському інформаційному центрі.

1.4.Доведення результативності діяльності учнів, які свідчать про ефективність використання педагогічної технології.

1.5. Визначення проблем і перспектив у роботі вчителя.

2-й крок. Представлення системи уроків.

2.1. Опис системи уроків в режимі ефективної педагогічної технології

2.2. Визначення основних прийомів роботи, які майстер буде демонструвати слухачам.

3-й крок. Імітаційна гра.

Учитель-майстер проводить урок зі слухачами, демонструючи прийоми ефективної роботи з учнями.

3.1. Слухачі одночасно грають дві ролі:

учнів експериментального класу та експертів, присутніх на відкритому уроці.

4-й крок. Моделювання.

4.1. Самостійна робота слухачів з розробки власної моделі уроку в режимі технології уроку майстра (Майстер виконує роль консультанта, організовує самостійну діяльність слухачів і управляє нею).

4.2. Обговорення авторських моделей уроку.

5-й крок. Рефлексія.

5.1. Дискусія за результатами спільної діяльності Майстра і слухачів.

Досягнення цілей в роботі майстер-класу визначається відповідно до поставленої мети. Результатом спільної діяльності є модель уроку, яку розробив «вчитель - учень» під керівництвом «вчителя майстра» з метою застосування цієї моделі у практиці власної діяльності.

Таким чином, вчитель-майстер розкриває «учням» авторську систему навчально-виховної роботи зі свого предмета.

Майстер-клас відображає вміння майстра проектувати успішну діяльність школярів, створює умови для зростання педагогічної майстерності на основі рефлексії власного педагогічного досвіду.

Критерії оцінок уроку з використанням ІКТ наступні:

1. Особистий внесок учителя в розробку уроку з використанням ІКТ

3 - використовувалися існуючі освітні ресурси

4 - застосовувалася адаптована методика використання засобів ІКТ

5 - застосовувалася авторська методика використання засобів ІКТ

2. Форма використання програмного забезпечення

3 - обрана форма використання засобів ІКТ сприяє рішенню не всіх завдань уроку (навчальних, розвиваючих, виховних)

5 - обрана форма використання засобів ІКТ сприяє рішенню всіх завдань уроку (навчальних, розвиваючих, виховних)

3. Організація діяльності учнів на уроці

0 - використання засобів ІКТ знижує ефективність навчальної діяльності учнів

3 - ефективність навчальної діяльності учнів відповідає традиційному уроку

5 - підвищується ефективність навчальної діяльності учнів

4. Рівень методичної підготовки вчителя з використання засобів ІКТ

3 - недостатній рівень методичної підготовки вчителя

4 - достатній рівень методичної підготовки вчителя

5 - високий рівень методичної підготовки вчителя, яскраво виражений індивідуальний стиль роботи вчителя

5. Дотримання санітарно - гігієнічних вимог

0 - порушені санітарно-гігієнічні вимоги до проведення уроку в комп'ютерному класі

3 - устаткування класу відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до проведення уроку в комп'ютерному класі

5 - устаткування й робота учнів відповідають санітарно-гігієнічним вимогам до проведення уроку в комп'ютерному класі

6. Вплив інформаційних технологій на результативність

0 - штучне впровадження в урок засобів ІКТ

3 - фрагментарне (незначно впливає на досягнення дидактичних цілей уроку) використання засобів ІКТ

5 - системне (інтегроване в зміст уроку) використання засобів ІКТ

7. Індивідуалізація навчання за рахунок використання засобів ІКТ

0 - використання ІКТ не сприяє індивідуалізації навчання;

3 - використання засобів ІКТ частково підвищує ступінь індивідуалізації навчання;

5 - використання ІКТ спрямоване на індивідуалізацію навчання.

Головний критерій в оцінці уроків наступний: чи підвищується ефективність уроку (вимірювана, насамперед, активністю учнів і інтенсивністю навчальної роботи) за рахунок використання засобів ІКТ.

Вимоги до майстер-класу

1. Чітко сформульовані мета, завдання уроку, мотивація навчальної діяльності учнів, очікувані результати.

2. Обгрунтовано дібрана структура уроку.

3. Доцільно використані форми, методи і засоби навчання.

4. Контакт з класом, емоційність, мова, врахування індивідуальних особливостей учнів.

5. Висновки.

6. Контроль навчальних досягнень, узгодження їх з цілями уроку, оцінювання.

7. Дотримання гігієнічних норм.

8. Чітко виділене головне і другорядне.

9. Залучення прийомів критичного читання навчальних текстів підручника.

10.Адаптовані до вікових особливостей учнів інтерактивні технології.

11.За необхідністю здійснювати міжпредметний зв'язок.

Структурна схема проведення майстер-класу

1. Визначення учасників майстер-класу.

2. Повідомлення теми, мети, завдань.

3. Мотивація навчальної діяльності, очікувані результати.

4. Проблемні питання.

5. Осмислення та сприйняття матеріалу.

6. Робота з матеріалом уроку.

7. Контроль навчальних досягнень, узгодження їх з цілями уроку.

8. Наприкінці уроку повернення до очікуваних результатів: учні узагальнюють, які знанні вони отримали, яких навичок набули.

9. Оцінювання.

Що таке майстер-клас

Однією з ефективних форм розповсюдження власного педагогічного досвіду є майстер-клас. Дане поняття широко використовується в багатьох сферах діяльності людини, в тому числі й в освіті. Найчастіше в педагогічному співтоваристві під майстер-класом розуміють відкритий урок, захід, презентацію досягнень педагога. У даних рекомендаціях дані відповіді на наступні запитання: що таке майстер-клас, які вимоги до його підготовки та подання, які критерії його ефективності. У педагогічній літературі існує кілька десятків визначень поняття «майстер-клас».

У першу чергу, Майстер-клас - це відкрита педагогічна система, що дозволяє демонструвати нові можливості педагогіки розвитку і свободи, що показує способи подолання консерватизму і рутини.

Майстер-клас - це особливий жанр узагальнення та поширення педагогічного досвіду, що представляє собою фундаментально розроблений оригінальний метод або авторську методику, що спирається на свої принципи і має певну структуру.

З цієї точки зору майстер-клас відрізняється від інших форм трансляції досвіду тим, що в процесі його проведення йде безпосереднє обговорення запропонованого методичного продукту і пошук творчого вирішення педагогічної проблеми як з боку учасників майстер-класу, так і з боку Майстра (під Майстром ми маємо на увазі педагога, який проводить майстер-клас).

Майстер-клас - це головний засіб передачі концептуальної нової ідеї своєї (авторської) педагогічної системи. Учитель як професіонал протягом ряду років виробляє індивідуальну (авторську) методичну систему, що включає цілепокладання, проектування, використання послідовності ряду відомих дидактичних та виховних методик, уроків, заходів, власних «ноу-хау», враховує реальні умови роботи з різними категоріями учнів тощо.

Майстер-клас - це ефективна форма передачі знань і умінь, обміну досвідом навчання і виховання, центральною ланкою якої є демонстрація оригінальних методів освоєння певного змісту за активної ролі всіх учасників заняття. Майстер-клас - це особлива форма навчального заняття, яка заснована на «Практичних» діях показу і демонстрації творчого вирішення певного пізнавального та проблемного педагогічного завдання.

Майстер-клас - це форма заняття, в якій сконцентровані такі характеристики: виклик традиційній педагогіці, особистість вчителя з новим мисленням, не повідомлення знань, а спосіб самостійної їх побудови за допомогою всіх учасників заняття, плюралізм думок та ін..

Отже, узагальнюючи представлені вище визначення, ми можемо виділити найважливіші особливості майстер-класу, а саме:

1. новий підхід до філософії навчання, ламає усталені стереотипи;

2. метод самостійної роботи в малих групах, що дозволяє провести обмін думками;

3. створення умов для включення всіх в активну діяльність;

4. постановка проблемного завдання і рішення його через програвання різних ситуацій;

5. прийоми, що розкривають творчий потенціал як Майстра, так і учасників майстер-класу;

6. форми, методи, технології роботи повинні пропонуватися, а не нав'язуватися учасникам;

7. подання можливості кожному учаснику поставитися до пропонованого методичного матеріалу;

8. процес пізнання набагато важливіше, цінніше, ніж самі знання;

9. форма взаємодії - співпраця, співтворчість, спільний пошук.

Слід звернути увагу при підготовці майстер-класу на те, що в технології проведення майстер-класу головне - не повідомити і освоїти інформацію, а передати способи діяльності, будь то прийом, метод, методика, чи технологія. Передати продуктивні способи роботи - одна з найважливіших завдань для Майстра. Позитивним результатом майстер-класу можна вважати результат, що виражається в оволодінні учасниками новими творчими способами вирішення педагогічної проблеми, у формуванні мотивації до самонавчання, самовдосконалення, саморозвитку. Це досить технологічно складний процес, тому зупинимося на вимогах до його організації та проведення.

Вимоги до організації та проведення майстер-класу

1.Демонстрація конкретного методу.

Майстер-клас як локальна технологія трансляції педагогічного досвіду, повинен демонструвати конкретний методичний прийом або метод, методику викладання, технологію навчання і виховання. Він повинен складатися із завдань, які направляють діяльності учасників для вирішення поставленої педагогічної проблеми, але всередині кожного завдання учасники абсолютно вільні: їм необхідно здійснити вибір шляху дослідження, вибір засобів для досягнення мети, вибір темпу роботи.

2. Актуалізації знань учасників

Майстер-клас повинен завжди починатися з актуалізації знань кожного за пропонованою проблемою, що дозволить розширити свої уявлення знаннями інших учасників. У технології проведення майстер-класу ми пропонуємо використовувати певний алгоритм пошуку рішення педагогічної проблеми. Алгоритм - це формалізація технологічного процесу в вигляді послідовності деяких кроків, блоків діяльності, які залежать від змісту педагогічної проблеми, але мають і загальнопедагогічну частину, яка визначається загальними способами діяльності.

3. Алгоритм проведення майстер-класу

Примірний алгоритм проведення майстер-класу повинен складатися з наступних компонентів:

- виділення проблеми

- панель

- об'єднання в групи для вирішення проблеми

- робота з матеріалом

- представлення результатів роботи

- обговорення та коригування результатів роботи.

Панель - це етап актуалізації знань у цій проблемній площині. Він дає можливість всім бажаючим висловити свою точку зору про проблему, для вирішення якої і проводиться майстер-клас.

4. Уточнення і корегування формулювання проблеми майстер-класу

У ході обміну думками в учасників майстер-класу можуть виникнути думки як на підтримку висловлених ідей, так і в їх спростування. Тим самим відбувається уточнення і коректування формулювання проблеми майстер-класу. Шлях прийняття будь-якого рішення - робота з запропонованими матеріалами: текстом, літературою, документами, фарбами, звуками, природним матеріалом, моделями, схемами і т.д. Цей етап можна назвати «деконструкцією»: відбувається перетворення матеріалу в «хаос», змішання явищ, слів, подій, вичленення необхідної інформації. Потім відбудеться «реконструкція» - створення свого тексту, малюнка, моделі, схеми, закону, світу. Отже, панель, слово Майстра, яке актуалізує діяльність учасників за визначенням, шляхи вирішення педагогічної проблеми, робота з матеріалами - все це дає можливість підготуватися до подання результатів роботи .

5.Обговорення, коригування рішення поставленого педагогічного завдання

Наступним кроком має бути їх обговорення, а потім коригування власного рішення поставленої педагогічного завдання з варіантами, запропонованими колегами.

Майстер-клас - це оригінальний спосіб організації діяльності педагогів у складі малої групи (7-15 учасників) за участю Майстра, ініціюючого пошуковий, творчий, самостійний характер діяльності учасників.

Основні елементи проведення майстер-класу

Основними елементами технології проведення майстер-класу, методичними прийомами є індукція, самоконструкція, соціоконструкція, соціалізація, афішування, розрив, творче конструювання знання рефлексія.

Індукція. Системоутворюючим елементом майстер-класу є проблемна ситуація - початок, мотивуючий творчу діяльність кожного. Це може бути завдання навколо слова, предмета, малюнка, спогади - найчастіше несподівані для учасників, загадкові і обов'язково особистісні.

Проблемна ситуація характеризує певний психічно-питальний стан суб'єкта (учасника), що виникає в процесі виконання такого завдання, яке вимагає відкриття (засвоєння) нових знань про предмет, способи або умови виконання дій. Питання має займати, хвилювати розум дослідника, бути в колі його інтересів; представити це невідоме, показати необхідність роботи з ним; визначити коло засобів, об'єктів, які дозволять почати роботу і через період незнання прийти до відкриття; приєднати до наявного знання нове і поставити інші проблеми для дослідження. Така проблемна ситуація в технології майстерень називається індуктором (індукцією).

Складаючи індуктор, треба співвіднести його з почуттями, думками, емоціями, які він може викликати в учасників. Індуктор повинен налаштовувати особистість на саморозвиток. Якщо у педагога взагалі немає потреби у розвитку, то одного індуктора недостатньо, потрібна серія мотиваційних прийомів майстерень з формування даної потреби. Існують і інші, не менш значимі потреби: бути особистістю, потреба в самоствердженні, спілкуванні, самовираженні, емоційному насиченні, свободі, емоціональному контакті та ін.

Майстер в процесі майстер-класу повинен прагнути реалізувати всі ці потреби, але пріоритет віддається розвитку потреби саморозвитку. Якщо подібного інтересу немає, Майстру необхідно спрямувати дії на створення мотиву, на позначення мети і на те, щоб учасники самі відкрили, що ця мета для них досяжна. Усвідомлення можливості вирішення проблеми - необхідний засіб для стимулювання інтересу.

Самоконструкція - це індивідуальне створення гіпотези, рішення, тексту, малюнка, проекту.

Соціоконструкція. Найважливіший елемент технології майстер-класу - групова робота (малі групи можуть визначатися Майстром, утворюватися стихійно, з ініціативи учасників). Майстер може коригувати склад груп, регулюючи рівновагу методичної майстерності і психологічних якостей учасників (екстра-та інтравертного, тип мислення, емоційність, лідерство та ін.) Майстер розбиває завдання на ряд завдань. Групам належить придумати спосіб їх вирішення. Причому учасники вільні у виборі методу, темпу роботи, шляхи пошуку. Кожному надана незалежність у виборі шляху пошуку рішення, дано право на помилку і на внесення коректив. Побудова, створення результату групою і є соціоконструкція.

Соціалізація. Будь-яка діяльність у групі представляє зіставлення, звірку, оцінку, корекцію оточуючими його індивідуальних якостей, іншими словами, соціальну пробу, соціалізацію. Коли група виступає із звітом про виконання завдання, важливо, щоб у звіті були задіяні всі. Це дозволяє використовувати унікальні здібності всіх учасників майстер-класу, дає їм можливість самореалізуватися, що дозволяє врахувати і включити в роботу різні способи пізнання кожного педагога.

Афішування - представлення результатів діяльності учасників майстер-класу і Майстра (текстів, малюнків, схем, проектів, рішень тощо) і ознайомлення з ними.

Розрив. Найближче відображають зміст цього поняття слова «осяяння», «інсайт», «розуміння». Розуміння різне: себе, інших, прийому, методу, технології. Розрив - це внутрішнє усвідомлення учасником майстер-класу неповноти або невідповідності старого знання новому, внутрішній емоційний конфлікт, посувають до поглиблення в проблему, до пошуку відповіді, до звірки нового знання з інформаційним джерелом. Це те, що в інших формах трансляції педагогічного досвіду подається вчителю, а тут він запитує сам, шукає самостійно, іноді за допомогою Майстра, колеги, учасника майстер-класу. Такий же процес можна спостерігати в лабораторіях учених, дослідників, коли тривалий пошук приводить їх не тільки до накопичення інформації з досліджуваного питання, але й до іншого розуміння, а часом і до розриву зі старою теорією, старим обгрунтуванням.

Рефлексія - останній і обов'язковий етап - відображення почуттів, відчуттів, що виникли в учасників під час майстер-класу. Це багатющий матеріал для рефлексії самого Майстра, для удосконалення ним конструкції майстер-класу, для подальшої роботи.

Позиція Майстра

При підготовці та проведенні майстер-класу важливо не тільки дотримуватися вище описаних алгоритмів, але і правильно визначити власну позицію Майстра.

Позиція Майстра - це перш за все позиція консультанта і радника, який допомагає організувати навчальну роботу, осмислити наявність просування в освоєнні способів діяльності.

Проводячи майстер-клас, Майстер ніколи не прагне просто передати знання. Він намагається задіяти учасників у процес, зробити їх активними, розбудити в них те, що приховано навіть для них самих, зрозуміти і усунути те, що йому заважає в саморозвитку. Всі завдання Майстра і його дії спрямовані на те, щоб підключити уяву учасників, створити таку атмосферу, щоб вони проявили себе як творці. Це м'яке, демократичне, непомітне керівництво діяльністю.

Майстер створює атмосферу відкритості, доброзичливості, співтворчості у спілкуванні. Майстер працює разом з усіма, майстер дорівнює учаснику майстер-класу в пошуку знань і способів діяльності. Майстер виключає офіційне оцінювання роботи учасників майстер-класу, але через соціалізацію, афішування робіт дає можливість для самооцінки педагога, його самокорекції.

У взаємовідносинах з колегами Майстер повинен застосовувати певний стиль, виявляючи свої особистісні якості: комунікативність, загальнокультурний розвиток, інтелігентність, погляди, переконання, світогляд, характер, волю, темперамент та ін..

Авторські технології, які презентуються на майстер-клас, не володіють властивістю фотографічної відтворюваності; однак кожна з них несе ідейний заряд, володіє безліччю відтворюваних деталей, прийомів, елементів учительської майстерності. Ця особистісно-процесуальна, афективна інфраструктура авторської технології дуже важко фіксується на папері, але вона передається шляхом прикладу, наслідування через: мову і голос (тон, сила, виразність, дикція, інтонація, техніка мови); міміку, жест, управління емоціями, читання емоційного стану на обличчі; пантоміміку (постава, вміння стояти, сидіти, спостерігати за поведінкою учасників); вміння зосередитися на предметі розмови, володіння мнемотехнікою, аутогенним тренуванням, відсутність скутості; мистецтво спілкування: психологічна вибірковість, здатність до педагогічної уваги, емпатія; педагогічна імпровізація: вміння працювати за планом «в голові» , залучати особистий досвід, керувати незапланованими ситуаціями; психологічна пильність, вміння обчислювати «геніїв» і підтримувати «відстаючих»; комунікативну культуру, вміння вести діалог, дискусію, відчуття часу.

Критерії якості підготовки та проведення майстер-класу

Для визначення ефективності підготовки і проведення майстер-класу ми пропонуємо використовувати такі критерії.

1.Презентативність.

Виразність інноваційної ідеї, рівень її представленості, культура презентації ідеї, популярність ідеї в педагогіці, методиці та практиці освіти.

2.Ексклюзивність.

Яскраво виражена індивідуальність (масштаб і рівень реалізації ідей). Вибір, повнота та оригінальність рішення інноваційних ідей. Прогресивність. Актуальність і науковість змісту і прийомів навчання, наявність нових ідей, що виходять за рамки стандарту та відповідних тенденціям сучасної освіти та методиці навчання предмета, здатність не тільки до методичного, але і до наукового узагальнення досвіду. Мотивованість. Наявність прийомів і умов мотивації, включення кожного в активну творчу діяльність зі створення нового продукту діяльності на занятті.

3.Оптимальність.

Достатність використовуваних засобів на занятті, їх поєднання, зв'язок з метою і результатом (проміжним і кінцевим). Ефективність. Результативність, отримана для кожного учасника майстер-класу. Який ефект розвитку? Що це дає конкретно учасникам? Уміння адекватно проаналізувати результати своєї діяльності.

4.Технологічність.

Чіткий алгоритм заняття (фази, етапи, процедури), наявність оригінальних прийомів актуалізації, проблематизації («розриву»), прийомів пошуку і відкриття, подиву, осяяння, рефлексії (самоаналізу, самокорекції).

5.Артистичність.

Піднесений стиль, педагогічна харизма, здатність до імпровізації, ступінь впливу на аудиторію, ступінь готовності до поширення і популяризації свого досвіду.

7.Загальна культура.

Ерудиція, нестандартність мислення, стиль спілкування, культура інтерпретації свого досвіду. Використання даних методичних рекомендацій дозволить, на наш погляд, забезпечити якісну підготовку та ефективне проведення майстер-класів в рамках поширення педагогічного досвіду працівників обласної освітньої системи.

                              Матеріали виступів учителів світової літератури на педагогічних конференціях :

Нормативно-правове забезпечення викладання світової літератури в 5-му класі в 2013-2014 н. р.(з методичних рекомендацій МОН України)

Олена Мігунова «Можливості використання інформаційно-освітніх ресурсів у процесі підготовки вчителів до викладання світової літератури у 5-му класі»

Тетяна Щербань «Вивчення творів, нещодавно введених до шкільної програми 5-го класу. З досвіду роботи»

Юлія Костенко «Рецепція сучасними п'ятикласниками творів дитячої літератури, уведених до програми 5-го класу. Проект «Книжка для друга»

Ірина Кузьменчук «Організація методичної роботи у 2013-2014 навчальному році з учителями світової літератури м. Києва, що викладають у 5 - му класі»

Світова література 5 клас

                                                                       Дидактичні матеріали:

Орієнтовне календарно-тематичне планування світової літератури в 5 класі (автор - Людмила Тарнавська, учитель НВК «Святошинська гімназія»)

Тематичне планування світової літератури в 5 класі (автори - колектив учителів світової літератури Дарницького району)

Плани-конспекти уроків світової літератури в 5-му класі (автор - Валентина Секіріна, вчитель гімназії №290 Дарницького району)

План проекту «Книжка для друга» (автор - Юлія Костенко, вчителя СШ №16 Оболонського району)

Матеріали до уроків з посібника Волощук Є.В. Слободянюк О.М. Світова література. 5 клас. Книга для вчителя. - К. - Генеза. - 2013

Світова література 6 клас

                                                     Орієнтовне календарно-тематичне планування

Л.Тарнавська. Орієнтовне календарно-тематичне планування викладання світової літератури в 6 класі

                                                                       Методичні рекомендації, статті

О.Ісаєва. Креолізований текст на уроках світової літератури як фактор активізації читацької діяльності
С.Сафарян. Технології аналізу художнього твору у процесі формування читацької компетенції учнів
С.Сафарян. Технології аналізу художнього твору у процесі формування читацької компетенції учнів: презентація
Ю.Бойко. Особливості сприйняття літератури молодшими підлітками: презентація

                                                                         Дидактичні матеріали

О.Невмержицька. “Смішні дрібниці” строкатих оповідань Антоші Чехонте”: навчальний проект для учнів 6 класу
Н.Крячек. Система уроків з вивчення творчості А.П.Чехова в 6 класі
Дитина у дзеркалі читання: анкети та бібліотечні тести для учнів і батьків

Методична скарбничка

                                                                    Підготовка відкритого уроку

Вибір теми відкритого заняття вчитель мусить робити самостійно, з урахуванням аналізу навчального матеріалу, на якому він зможе краще показати розроблені ним удосконалення, прийоми та методи своєї професійної майстерності, організацію навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку.

Починати підготовку необхідно з формулювання методичної мети відкритого заняття. Вона повинна відображати вибрану домінуючу методику чи технологію проведення уроку. Це допоможе найконструктивніше й об’єктивно підійти до самоаналізу та аналізу уроку, оцінити вірність підібраних методів і прийомів, форм організації уроку тощо.

Методичну мету відкритого заняття, як приклад, можна сформулювати таким чином:

• використання персонального комп’ютера у вирішенні практичних завдань;
• організація самостійної роботи учнів;
• активізація пізнавальної діяльності учнів на заняттях у процесі роботи з наочними посібниками та дидактичним матеріалом;
• використання групової роботи учнів у процесі вивчення нового матеріалу чи оцінювання навчальних досягнень учнів тощо.

Відповідно до методичної мети заняття вчитель вибирає навчальний матеріал у такий спосіб, що дозволить якнайповніше розкрити ті методи, прийоми та засоби, що і складають основу власної педагогічної майстерності, та продемонструвати ті технології, за якими він працює.

При підготовці до відкритого заняття викладач повинен використовувати найсучаснішу інформацію в повному обсязі, підбирати матеріали з педагогічної, науково-технічної та методичної літератури, застосувати, наприклад, результати відвідин методичних виставок, презентацій, майстер-класів тощо. Усе це допоможе зробити заняття цікавим і пізнавальним, дозволить учням бути в курсі сучасних досягнень.

Матеріально-технічне оснащення заняття необхідно продумати й підготувати заздалегідь. Але слід не тільки підготувати його, а й випробувати в дії прилади, устаткування, наочність, комп’ютерну техніку, ТЗН, що планується використати на відкритому занятті, а також спланувати послідовність використання всього оснащення на відкритому занятті.

Наочні посібники й аудіовізуальні засоби необхідно відбирати так, щоб їх уживання давало оптимальний ефект задля досягнення поставлених цілей. Але слід пам’ятати, що занадто велика кількість наочних посібників розпорошує увагу учнів, а незадіяна наочність не виправдана на уроці. Будьте скромні й не перевантажуйте урок наочністю як прикрасою, бо всі ілюстративні матеріали уроку мусять працювати на досягнення його навчальної мети.

Варто нагадати, що й ваші колеги, безумовно, повинні надати необхідну допомогу в підготовці до відкритого заняття. Не відхиляйте будь-яку допомогу чи навіть невеличку пораду своїх колег, адміністрації навчального закладу, методистів, членів атестаційних чи експертних комісій. Чим більше порад або навіть критичних зауважень буде вам адресовано, тим більша вірогідність удало проведеного відкритого заняття.

Методичне забезпечення відкритого заняття

Повний комплект документів, що визначають методичне забезпечення заняття, включає такі документи (можуть доповнюватися залежно від типа навчального заняття): класний журнал; календарно-тематичний план; план навчального заняття; конспект лекції (за потребою); комплект матеріалів про всілякі види оцінювальної діяльності; дидактичний, роздавальний матеріал тощо; завдання для самостійної роботи учнів; комплект медіаматеріалів, презентацій тощо; варіанти завдань або запитань для організації домашнього завдання; методична розробка або рекомендації із проведення відкритого заняття.

До відкритого заняття необхідно скласти план проведення заняття з чітким і розумним розподілом часу уроку та вказівками, що і як повинні робити вчитель та учні (рекомендується скласти декілька екземплярів для запрошених на відкритий урок). План уроку чи іншого заняття повинен відобразити всі основні його етапи, домінуючі види діяльності, як учнів, так і вчителя, види та форми організації роботи, види вправ.

Згодом план уроку повинен стати опорою для самоаналізу й аналізу проведеного уроку.

Відкрите заняття є демонстрацією досвіду роботи вчителя над особистою педагогічною темою або проблемою, тому наявність поставленої методичної мети заняття відповідно педагогічній темі, що опрацьовується, є бажаною. Таким чином, методична мета стає домінантою уроку, його методичним стрижнем.

                                           Особливості підготовки мультимедійних презентацій

Усе частіше вчителі, які готуються та проводять відкриті уроки, звертаються до різноманітних мультимедійних презентацій. Це не тільки данина моді. Медіапрезентації на уроці роблять його не тільки ефектним, а й у перше чергу ефективним.

При підготовці навчальних мультимедійних презентацій необхідно враховувати, з одного боку, загальнодидактичні принципи та вимоги, що диктуються психологічними особливостями сприйняття інформації з екрану та на друкованій основі (оскільки будь-який текст можна вивести за допомогою принтера на папір), а з іншим, максимально використовувати можливості, які надають нам засоби телекомунікаційної мережі та сучасних інформаційних технологій. Відштовхуватися, природно, треба від дидактичних і пізнавальних цілей і завдань, бо засоби інформаційних технологій – суть засобу реалізації дидактичних задач уроку.

Інакше кажучи, ефективність мультимедійних презентацій залежить від якості використаних матеріалів про навчальні дисципліни чи курси й майстерності педагога, який організує педагогічний процес. Тому педагогічна, змістовна складова мультимедійних презентацій як на етапі проектування презентації, так і у процесі її використання є пріоритетною. Звідси випливає важливість обґрунтування вибору концептуальних педагогічних положень, на яких передбачається будувати сучасний урок з використанням мультимедійних презентацій.

                            При створенні мультимедійних презентацій необхідно враховувати такі чинники:

Мотивація ‑ необхідна складова організації педагогічного процесу, яку треба підтримувати впродовж усього процесу уроку. Великого значення в цьому плані набуває чітко поставлена мета, яка усвідомлюється всіма учнями. Мотивація швидко знижується, якщо рівень поставлених завдань не відповідає рівню підготовки учня.

Постановка навчальної мети ‑ учень із самого початку своєї роботи повинен знати, що від нього вимагається. Завдання учням мають бути чітко й ясно сформульовані в ході уроку.

Створення передумов до сприйняття навчального матеріалу ‑ тут можуть бути корисні різноманітні допоміжні матеріали як керівництво для учня. Такі матеріали можуть входити в комплект підручника або їх може підготувати сам викладач, що частіше за все й буває.

Подача навчального матеріалу ‑ визначається залежно від навчальних завдань, що планується вирішувати. Якщо йдеться про мультимедійні засоби, то важливою проблемою є оформлення кадрів, що виводяться на екран дисплея. Тут необхідно, перш за все, ураховувати відомі принципи легкості зчитування інформації.

Оцінювання – у ході роботи з комп’ютером учні повинні знати, як вони впоралися з навчальним матеріалом. Найбільш важливою є організація комунікацій "учень–учитель–учень" за допомогою медіа. Із цією метою рекомендується організувати роботу учнів на уроці в мініпроектах або "навчання у співпраці", дискусії тощо.

При створенні мультимедійної презентації треба враховувати не тільки відповідні принципи класичної дидактики, а і специфічні принципи використання комп’ютерних мультимедійних презентацій. Розробникам мультимедійних презентацій будуть корисні рекомендації, які залишаються вкрай актуальними в наш час при використанні найсучасніших педагогічних технологій у навчально-виховному процесі:

• розподіляйте кожний матеріал на певні рівні та невеликі закінчені частини;
• указуйте на кожному рівні окремі частини подальшого навчального матеріалу й, не допускаючи істотних перерв, наводьте окремі дані чи факти, щоби підтримувати допитливість учня, однак не задовольняючи її повною мірою;
• розподіляйте та розташовуйте навчальний матеріал так, щоб, де тільки можливо, на наступному рівні при вивченні нового знову та знову повторювалось попереднє.

Необхідно, щоб навчальний матеріал захоплював усіх учнів. Уживання всілякої графіки, анімації та імітації повинно сприяти підвищенню привабливості навчального матеріалу теми, бажано в інтерактивному режимі.

Уживання мультимедійних технологій для створення навчальних матеріалів диктує свої закони та пред’являє певні вимоги до підходів і методів їх розробки. Майстерно зроблена презентація може привернути увагу більшості учнів і пробудити в цілому інтерес до навчання.

Проте не слід захоплюватись і зловживати зовнішньою стороною презентації, пов’язаною з використанням спецефектів. Якщо ви перестараєтесь, то знизите ефективність презентації в цілому. Необхідно знайти такий баланс між навчальним матеріалом, що подається, і супроводжуючими його ефектами, щоб ваші учні буквально "сиділи на краєчку стільця". Це правило справедливе для всіх мультимедійних презентацій узагалі, але особливо для навчальних презентацій.

Методична розробка або методичні рекомендації до відкритого заняття повинні відображати питання організації та конкретизацію методики навчально-виховного процесу на занятті. Педагог, який готує відкрите заняття, розглядає в методичній розробці цілісний навчально-виховний процес на уроці у світлі тих педагогічних завдань, які покладені в основу заняття. Методи та засоби, що використовуються вчителем, взаємодія педагога з учнями, способи організації їх навчальної діяльності мусять допомогти іншим педагогам критично оцінити всю систему роботи вчителя, що була продемонстрована на уроці та викликали бажання її удосконалення.

Структура методичної розробки повинна містити анотацію, схему уроку, детальний конспект (сценарій) заняття, зразки дидактичного матеріалу, список літератури, що використана тощо.

В анотації необхідно викласти значення та роль відкритого уроку, педагогічні цілі, завдання, що стоять перед викладачем, очікувані результати. Особливу увагу в анотації слід приділити педагогічній технології чи методиці, за якою проводиться відкрите заняття.

Методична розробка може доповнюватись і частково перероблятись після проведення відкритого заняття, щоби все цінне, що отримане у процесі проведення відкритого заняття, знайшло в ній віддзеркалення і могло використовуватись іншими вчителями.

Підготовлена й оформлена методична розробка після розгляду на засіданні методичної комісії та затвердження заступником директора з НВР здається в методичний кабінет.

                                                               Проведення відкритого заняття

За два тижні до проведення відкритого заняття вчитель чи відповідальна особа вивішує повідомлення (оголошення) про нього. Проводиться відкрите заняття у звичайній діловій обстановці, у звичному для учнів і вчителя приміщенні кабінету чи класу, бажано без додавання зайвого ажіотажу.

Запрошені входять в аудиторію до дзвінка, займають заздалегідь підготовлені місця, вибрані так, щоб менше відволікати увагу учнів і без перешкод спостерігати за діями викладача й учнів.

Усі запрошені повинні дотримуватись педагогічного такту, у жодному разі не втручатись у хід занять, не виражати у присутності учнів свого ставлення до роботи викладача, який його проводить.

Запрошені у процесі спостереження повинні прослідити, як учитель, який проводить заняття, досягає поставленої мети, за допомогою яких методичних прийомів і засобів навчання, розвитку й виховання учнів реалізує вимоги навчальної програми, які результати та наслідки його діяльності тощо

                                             Обговорення й аналіз відкритого навчального заняття

Обговорення відкритого заняття повинно відбутись у день його проведення. Зволікання з обговоренням проведеного відкритого заняття значно знижує його ефективність. Організує обговорення частіше за все голова циклової комісії, особа, відповідальна за підготовку заняття, голова експертної комісії (можливі й інші варіанти).

Мета обговорення ‑ оцінка вірності організаційної постановки заняття, доцільність вибраних методів і засобів, а також допомога викладачеві осмислити окремі методичні підходи та прийоми, їх ефективність із точки зору поставлених завдань.

При обговоренні проведеного відкритого заняття можливі, а подекуди й необхідні уточнюючі запитання, які повинні мати конкретний характер: про окремі прийоми та методи роботи, про конкретні тонкощі даного заняття тощо та, разом із тим, не відводити обговорення від поставленої мети.

Обговорення рекомендується проводити в такій послідовності. Перш за все, безумовно, слово надається викладачу, який проводив відкрите заняття. Потім можуть виступити запрошені колеги, голова циклової комісії (методичного об’єднання), а вже після них – представник адміністрації навчального закладу (бажано відповідальний за методичну роботу), члени експертної чи атестаційної комісії.

Таким чином, перше слово надається викладачу, який проводив заняття. Він повинен чітко розкрити мету та провідні завдання навчального заняття, обґрунтувати вибір методів і засобів, якість їх уживання, повідомити про свої критичні висновки із проведення навчального заняття та змісту підібраного навчального матеріалу; дати загальну характеристику рівня навчальних компетентностей, успішності учнів, місце уроку в системі занять, обґрунтувавши вибрані форми організації та типу уроку.

Виступ учителя повинен допомогти присутнім зрозуміти його педагогічний задум, особливості вжитих ним методів і прийомів, що лежать в основі системи його роботи. Розгорнутий самоаналіз уроку не тільки продемонструє присутнім педагогічну й методичну обізнаність педагога, а й зумовить запитання, що виникли в ході уроку.

Промовці повинні детально й об’єктивно розкрити переваги та недоліки заняття, звернути особливу увагу на досягнення цілей навчання, виховання й розвитку учнів, на ефективність методів, що вживались, доцільність використання різноманітної наочності (у т. ч. й мультимедійної), обладнання тощо. Необхідно ретельно оцінити заняття з позиції реалізації загальнодидактичних принципів. Обов’язково в ході обговорення треба відзначити недоліки, помилки, допущені в організації та змісті заняття, дати поради про вдосконалення системи роботи викладача в цілому.

Останні виступаючі підбивають підсумки обговорення, відзначають, що було упущено попередніми виступаючими, дають оцінку прийомам і методам, що використовувались на занятті, відзначають глибину розкриття поставленої методичної мети відкритого навчального заняття та роблять висновки про доцільність використання представленого досвіду роботи.

При аналізі промовці повинні оцінити виховну роль заняття, його значення для формування особистості учня, бо змістом та організацією будь-яке заняття повинно сприяти вихованню позитивних якостей особистості учнів.

Тон обговорення мусить бути діловим і доброзичливим. Необхідно домогтись і підтримувати діловий обмін думками, дискусію, які викликають бажання не тільки оцінити критично роботу колег, а і творчо використовувати його досвід у своїй роботі.

Після виступу присутніх, слово знову надається викладачу, який проводив заняття. Він відзначає, які зауваження сприймає, з чим він не згоден і чому, доводить власну точку зору.

Добре організоване обговорення допомагає дійти єдиної думки у принципових методичних питаннях, упровадити результати відкритого заняття в педагогічну практику.

Корисно, якщо всі присутні на відкритому занятті здають заповнені бланки аналізу навчального заняття голові циклової комісії або відповідальному за проведення заняття чи методисту.

Комплект методичних розробок до відкритого навчального чи виховного заняття, його аналіз із наведеними висновками та пропозиціями складають певний структурний елемент передового педагогічного досвіду викладача.

Система проведення відкритих занять повинна підтримувати все нове, передове, що народжується в діяльності педагогічного колективу, сприяти впровадженню у практику роботи навчального закладу прогресивних форм і методів навчання, розвитку й виховання учнів.

                                          Орієнтовний поурочний план уроку вивчення нового матеріалу

Урок №..., дата проведення, клас чи група.

Тема. Мета та завдання уроку. Педагогічна технологія або методична мета уроку.

Тип заняття (вивчення нового матеріалу, закріплення отриманих теоретичних знань, відпрацювання вмінь і навичок, узагальнення навчальної інформації, оцінювання навчальних досягнень, комбінований урок тощо).

Форма організації (рольова гра, семінарське заняття, проблемна лекція тощо).

Домінуючі методи навчання, розвитку й виховання, що використовуються.

Міждисциплінарні та міжпредметні зв’язки.

Забезпечення уроку (заняття).

                                                                       План заняття

I. Організаційна частина (1–2 хвилини). Перевірка присутніх, підготовка робочих місць тощо.

II. Повідомлення теми, мети та завдань (1–2 хвилини). Оголошення теми уроку, його місця в навчальній темі, постановка досяжних завдань перед учнями.

III. Актуалізація опорної навчальної інформації (5–7 хвилин). Виконання вправ, дидактичних ігрових завдань тощо, необхідних в якості опори для вивчення нового матеріалу уроку.

IV. Початкова мотивація навчальної діяльності учнів (2–3 хвилини). Зацікавленість вивченням даної теми (необхідна у професійній діяльності, у життєвій ситуації тощо).

V. Вивчення нового матеріалу (15–20 хвилин). Послідовний виклад навчального матеріалу теми уроку за певними педагогічними принципами („від простого до складного”; „від конкретного до загального” чи „від загального до конкретного” тощо) з можливою демонстрацією: натуральні об’єкти, наочні посібники, мультимедійні засоби тощо.

VI. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу (5–6 хвилин). Висновки з основних питань навчального матеріалу теми, закріплення отриманої навчальної інформації шляхом виконання системи вправи, складання узагальнюючих таблиць тощо.

VII. Підсумкова частина заняття (3–5 хвилин). Підбиття підсумків заняття, рефлексія, виставлення та коментування оцінок.

VIII. Повідомлення домашнього завдання та його коментування (1–2 хвилини). Якщо є необхідність, хід виконання домашнього завдання слід розібрати або дати необхідні рекомендації з його виконання (у цьому випадку час на повідомлення домашнього завдання збільшити).

Схема самоаналізу уроку

Клас чи група, кількість присутніх учнів, кількість за списком.

Тема уроку та її місце у структурі навчального предмета, навчальній темі, взаємозв’язок даного уроку з попередніми та наступними.

Тип уроку та його організаційна структура.

Стисла психолого-педагогічна характеристика класу чи групи.

Як поставлена триєдина мета уроку (навчальна, розвивальна, виховна), її конкретність. Дати оцінку успішності в досягненні цілей уроку, обґрунтувати показники результативності уроку.

Відбір навчального змісту, форм і методів навчання відповідно до мети уроку. Виділити головні етапи уроку та дати їх повний аналіз, ґрунтуючись на результативності уроку.

Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічні "зв’язки" між етапами? Показати, як інші етапи працювали на головний етап.

Відбір дидактичних матеріалів, ТЗН, мультимедійного обладнання, наочних посібників, роздавальних матеріалів відповідно до цілей заняття.

Як організовано оцінювання навчальних досягнень учнів на уроці? На яких етапах заняття проводилось? В яких формах і якими методами здійснювалось? Як організовано регулювання та корекція навчальних досягнень учнів?

Психологічна атмосфера на занятті.

Самооцінка результативності уроку. Чи вдалось реалізувати всі поставлені завдання уроку? Якщо не вдалось, то чому?

Намітити перспективи своєї діяльності.

Самоаналіз уроку

В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професій­ної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас не просто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин су­спільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтере­сами, високою культурою праці і поведінки.

У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання — всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвивають­ся навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучас­ною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.

Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізації

навчально-виховного процесу

можна здійснювати самоаналіз

за такою схемою:

1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку?

2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і на­вчальному матеріалу?

3. Рівні знань учнів перед уроком.

4. Якого рівня знань досягнуто в результаті уроку?

5. Ступінь усвідомлення знань учнями.

6. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.

7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.

8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.

9. Як реалізована виховна мета уроку.

Примітка.

Зміст освіти складається з:

—наукових знань (факти, закони, теорії);

—прикладних знань;

—оцінювальних і методичних знань;

—логічних, історичних, філософських знань.

Рівні засвоєння знань:

1. Рівень усвідомленого сприймання і запам'ятовування. Він про­являється у відтворенні засвоєного.

2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.

3. Рівень застосування знань і вмінь у новій ситуації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягли засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.

Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути по­ганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.

ОРІЄНТОВНА СХЕМА

САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

1.Чи відповідає мій урок програмі?

2.Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці на­вчальні, виховні і розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?

4.Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцен­тувати увагу учнів на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутріпредметний і міжпредметний зв'язки?

6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання?

7.Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) доміну­вали на уроці? Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?

9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися об­сяг і складність домашнього завдання? Чи було воно диференційованим?

10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

БІОАДЕКВАТНА (НООСФЕРНА) ПРАКТИКА

ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ

Як давно ви мандрували у власний внутрішній світ? Спробуємо? Включіть приємну спокійну музику, по можливості запаліть аромалампу з улюбленою ефірною олією (троянда, сандал, конвалія). Займіть зручне положення. Розслабте обличчя, плечі, руки, тіло, ноги. Відчуйте свою розслабленість. Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть предмети або об’єкти, які вам хочеться бачити в цьому місці спокою. Які кольори вас оточують, які звуки лунають у вашому місці спокою? Уявіть себе. Як ви виглядаєте, коли відпочили, коли звільнились від непотрібних думок? Як ви себе відчуваєте, коли ви вільні? Як гадаєте, що допоможе вам стати легким та невагомим? Знайдіть це в своєму місці спокою. Чи подобається вам це відчуття легкості, свободи, невагомості? Будьте щирі із собою.

А тепер уявіть собі найсмачніше яблуко, яке ви їли в своєму житті. Якого воно кольору, якого розміру, який має смак і аромат? Включіть свою пам'ять, уяву, спробуйте відчути це яблуко всіма органами чуттів. Розмістіть його у вашому місці спокою там, де цього хоче ваша душа. Попросіть це яблуко стати для вас символом цілісного мислення, гармонійної, синхронної роботи головного мозку. Подумки розділіть це яблуко на дві частини. Ліву половинку яблука подумки підпишіть: «ліва півкуля», а праву половинку – «права півкуля головного мозку». На тій половинці, яку ви підписали «ліва півкуля», додайте інформацію про те, за що вона відповідає: логіка, рахунок, мова, мовлення, письмо, аналіз, кількість. На другу половинку вашого яблука – там, де підписано «права півкуля», – нанесіть інформацію: творчість, образне мислення, фантазії, емоції, якість. Тепер за допомогою уяви з’єднайте дві половинки свого яблука. Подивіться, як зручно їм стало разом, як тонко засяяло ваше яблуко, який аромат пішов від нього, яким цілісним, гармонійним, природним воно виглядає…

Коли ви уявляли місце свого спокою і яблуко, в роботу активно включалися функції правої півкулі вашого головного мозку; коли подумки ділили своє яблуко, підписували його – лівої півкулі. У процесі осягнення інформації, таким чином, у вас одразу були активними обидві півкулі. Пригадуючи своє найсмачніше яблуко, ви повернулися у той пережитий вами момент, коли його куштували, поринули у особисто вами прожитий емоційно-позитивний стан, а це вже сама по собі ознака психологічного здоров’я, зняття напруження і стресу.

Існує два типи мислення, основні характеристики яких можна розглянути в таблиці:

Розвиток тільки однієї півкулі головного мозку, коли іншій півкулі не додається належного природного навантаження, може призвести до порушень психічних функцій. Яскраво виражені правопівкульні люди (інтуїція, творчість, образне мислення) нерідко не вміють узагальнювати, мислити аналітично, повільно шукають необхідні слова, у них може порушуватись оцінка часової орієнтації завдань. А люди, акцентовані на лівопівкульне навантаження свого мозку (логіка, розрахунок, аналіз), можуть втратити здатність сприйняття цілісної картини світу, у них виникають складнощі з виконанням наочнопросторових завдань, неясне сприйняття чуттєвого образу тощо.

Стрибаючи тільки на одній нозі, ми не зможемо далеко і довго пройти. Але чомусь гадаємо, що можемо все життя «стрибати» на одній півкулі головного мозку.

Цілісне мислення – це сукупна робота двох півкуль головного мозку при опорі на всі канали сприйняття інформації.

Видатні вчені світу (Леонардо да Вінчі, Джордано Бруно, Михайло Ломоносов, Дмитро Чижевський, Нікола Тесла, Альберт Ейнштейн та багато інших) володіли цілісним мисленням, вміли використовувати сповна ресурси обох півкуль головного мозку, запускати їх синхронну (когерентну) роботу. У пам’яті людства більшість із них залишилась яскравим прикладом універсальної гармонійної людини – мети педагогічних систем усіх часів і народів.

На планеті сьогодні мешкає 90% лівопівкульних людей. Це тактики, виконувачі, споживачі. Основні функції лівої півкулі ними використовуються сповна: розрахунок, аналіз, розчленування реальності, дослідження матеріального світу.

Однопівкульне мислення може бути охарактеризовано як:

• нездорове,

• негармонійне,

• однобічне,

• лінійне.

Неадекватне законам природи використання функцій головного мозку призвело до кризи мислення (втрати цілісності) наприкінці ХХ – початку ХХI століття. Перед освітою постала необхідність впровадження нової універсальної системи, яка б інтегрувала найкращі революційні досягнення і відкриття у області різних наук за останні роки.

Біоадекватна (ноосферна) методика викладання відноситься до однієї з моделей інновацій. Автор даної методики – професор психології, член-кореспондент Російської академії природничих наук, академік Наталія Володимирівна Маслова. Їй належить праця «Ноосферна освіта: концепція, технологія, методика», головне гасло якої – генетична єдність: «Творець – Світ – Природа – Людина – Суспільство».

Ноосферна освіта – універсальна педагогічна система, яка інтегрує найкращі наукові та педагогічні напрацювання. Вона орієнтується на суму вищих ціннісних фізіологічних, інтелектуальних та духовних можливостей людини. Жоден елемент методології, технології, інструментарію цієї системи не здатний порушити біоритми вчителя та учня, тому інша назва даної методики – «біоадекватна», тобто біологічно адекватна універсальним природним законам розвитку людини.

Метою ноосферної освіти є формування психологічного здоров’я дитини (стресостійкість, гармонія та духовність), мотивація екологічно здорового типу мислення, заснованого на свідомому сукупному володінні логічним (лівопівкульним) та образним (правопівкульним) мисленням. Саме двопівкульний тип мислення може дати людині цілісну картину світу.

Наукову базу біоадекватної методики становлять ідеї Я.А.Коменського (який уперше ввів поняття про принцип природовідповідності), К.Д.Ушинського, Ж.Піаже, О.Р.Лурії, П.П.Блонського, Б.А.Астафьєфа, П.П.Гаряєва, Ю.А.Урманцева, В.В.Вульфа, К.Симонова, І.Н.Шваньової, А.Н.Ануашвілі та багатьох інших педагогів, психологів, нейрофізіологів, фізиків, системологів, лінгвістів. Сам термін «ноосфера» увійшов до наукового обігу завдяки працям нашого геніального співвітчизника – вченого В.Вернадського, який говорив про ноосферу як про сферу одухотвореного розуму.

Академіком Н.В.Масловою пропонується реальний, простий, доступний кожному метод налаштування частот біосистеми «Людина» на індивідуальні ритми, закладені в ній Природою. Цей метод допомагає людині пізнати свої можливості, свій психічний стан, оволодіти цілісним мисленням – способом свідомого використання обох півкуль головного мозку.

Наша права півкуля – творча, ліва – логічна. Вони обидві нам потрібні! У залежності від поставленого питання, ми можемо активізувати необхідний для нас режим мислення.

Свідоме використання вчителем елементарних знань з психології, зокрема, про ритми головного мозку (бета-ритми, альфа-ритми, дельта-ритми, тетта-ритми та ін.), дозволяє давати навчальний матеріал у форматі, який гарантує інтелектуальну безпеку учнів, зберігає їх психічне здоров’я, налаштовує на творче вирішення учбових завдань. Сухі теоретичні знання, схеми, таблиці, формули, письмо викликають високу бета-активність лівої півкулі (частота – 13-40 Гц), що підсилює дратівливість, психічне напруження, тривожність, агресивні спалахи. А саме в режимі бета-ритмів по незнанню вводиться більшість навчальної інформації в школі. Для активізації альфа-ритмів (7-13 Гц), які сприяють включенню образного мислення, творчості, стану благополуччя, миру, розслабленої зосередженості, необхідно елементарно поставити приємну спокійну музику, використовувати кольори, ароматерапію, правильно задавати питання. Мозок при цьому ясний, має високу енергоємність, наповнений творчою енергією. У психофізіології такий процес називається оптимальним функціональним станом. Тому біоадекватні уроки викликають в учнів радість і задоволення. Атмосфера на таких уроках тепла, радісна, творча.

Для гармонізації роботи обох півкуль головного мозку використовуються елементарні вправи, на застосування яких під час уроку можна витратити буквально півхвилини:

- однією рукою малюємо горизонтальну вісімку, потім обома руками разом;

- ліва рука тягнеться вгору немовби для відповіді, права в кулаці під ній; потім поміняти руки;

- права рука – на носі, ліва – на правому вусі; потім поміняли: ліва рука – на носі, права – на лівому вусі; кілька разів повторити вправу;

- вправа «Гребінка»: розчесати волосся, проводячи по голові подушечками пальців;

- вправа «Цвяхи»: подушечками пальців постукати по всім 23-м кісткам черепу.

У біоадекватному уроці важливим етапом є введення нового навчального матеріалу з предмета у режимі 8-10-хвилинної навчальної релаксації. Релаксація як психофізичний процес є зменшення напруження, довільний або мимовільний стан розслаблення. Довільна релаксація визивається шляхом розслаблення м'язів та уявлення станів спокою, який забезпечує оптимальне самопочуття в найбільш відповідальний момент навчальної діяльності. У навчальному процесі безпосередньо й активно беруть участь почуття. «З їх допомогою відбувається глибинний роздум, внутрішня мандрівка, у ході якої засвоюється і закріплюється навчальна інформація» [5, с.8].

Навчальна релаксація структурується за трьома ключовими етапами:

І. Створення умов для гармонізації психофізичного стану дітей і підлітків.

ІІ. Введення нового матеріалу, точніше його інформаційного “згортання”, на образах, що підібрані асоціативним шляхом.

ІІІ. Вихід із релаксації.

Обидві половинки мозку при цьому активуються, жодна з них не залишається без навантаження. Ця взаємодія призводить до того, що тіло, мозок і душа досягають гармонії. У результаті метод релаксації забезпечує ідеальне фізичне відчуття дитини та ґрунтовні інтелектуальні знання.

Ми часто опасаємось усього нового. Але саме ґрунтовне наукове знання з опорою на вищі духовні цінності рухає людство уперед. Послідовно К.Прібрам, нобелівські лауреати Р.Сперрі та І.Пригожин, Д.Бом, Р.Шелдрейк, В.Вульф та багато інших сучасних вчених науково довели та пояснили здатність головного мозку людини мислити за допомогою мислеобразів і сприймати інформацію з ноосфери у вигляді інформаційного згортання, або голограм.

Голограма – це об'ємне зображення предмету за допомогою інтерференційної картини, що записана на світлочутливу емульсію. Хвильові процеси сприймаються свідомістю людини як голографічні образи – з формою, кольором, запахом, смаком. Вони рухливі, об'ємні, мають високі скорості переміщення, змін. Голографічні образи наш мозок моделює, використовуючи увесь накоплений життєвий досвід.

Природне сприйняття будь-якої інформації проходить обов'язкові етапи (за Ж.Піаже):

І. Сенсорно-моторний (чуттєве сприйняття явища, що вивчається).

ІІ. Символьний (образне “звернення” чуттєво-логічної інформації завдяки особистому вибору та асоціативному зв'язку між пропонованим образом та явищем, що вивчається).

ІІІ. Логічний (дискурсивно-логічне осмислення інформації).

IV. Лінгвістичний (акомодація інформації у свідомості через словообраз, креативне використання мислеобразу в мовленнєвій діяльності).

V. Моторно-кінестетичний (закріплення (реагування на інформацію) через тілесні реакції).

VI. “Архівування” інформації (синхронізація взаємозв'язків між зоровими, слуховими, нюховими, дотиковими рецепторами; горизонтальними і вертикальними структурами головного мозку).

Як наслідок, відбувається квантовий (емерджентний) скачок, який дозволяє людині вийти на новий цикл свого розвитку та набути нові якості, яких вона раніше не мала.

Це і є адекватний природі людинита природі роботи самої інформації шлях освітнього процесу.

Дитині хочеться читати твір, коли їй цікаво побачити у ньому щось важливе для себе: близькість думок і переживань персонажа, цікавий сюжет. Як підтримати інтерес до читання? Треба творити живе переживання спілкування дитини з твором мистецтва.

Інформація стає знанням тільки коли вона проживається, стає частиною особистого досвіду. Тут приходить на допомогу образ, відомий учню з дитинства.

Мислеобраз – це індивідуально сприйнятий всіма органами почуттів (колір + смак + запах + звук) цілісний образ предмета або явища, що вивчається.

Мета застосування біоадекватної технології (БАТ) – формування цілісних динамічних мислеобразів з навчальної дисципліни та навичок інструментальної роботи з ними.

Мислеобраз, що моделюється у процесі навчальної релаксації, є продуктом індивідуальної творчості дитини. Він сприяє розвиткові індивідуальних талантів та здібностей, включаючи слідування індивідуальної психіки дитини закону чистоти творчого ідеалу. Це неймовірно благотворно позначається на особистості учня, природним чином оздоровлює його організм і психіку.

Створення мислеобразів відбувається у формі приємної внутрішньої мандрівки у власний духовний світ. Ці образи можуть бути простими та складними, статичними або динамічними, але важливо, щоб образ був зрозумілим, приємним, добрим, а можливо і смачним, а також надавав можливість провести аналогії, які можна виявити логічно.

Сьогодні час технократичного суспільства, «твердого», неприродного випромінювання від рукотвірних людиною об’єктів, тому так необхідно в роботі з учнями викликати природні образи з «м’яким» випромінюванням – теплим, добрим, ніжним, у природному звучанні, природному теплі та природному світлі.

М’якість – благодатна і здорова, відкрита та невловимо насичена, вона є вираженням комфорту. М’яке випромінювання занурюється у людину, відновлюючи її, дає життя і здоров’я. «М’яке» сприйняття ми відчуваємо від таких, наприклад, природних об’єктів, як ліс, трава, квіти, дощ, річка… (за В.Синкевичем: [4]).

Відбувається звернення до вищого «Я» дитини. Вона черпає сили та творчість із глибин власного потенціалу. Такі образи діти не забувають. Коли у стадії обговорення учні розповідають про свої переживання, то потрясає над усе краса й багатоманітність цих індивідуальних світів, які американський психолог А.Маслоу назвав як «вершинні переживання».

Мета дій вчителя на уроці – сформувати, закріпити та дати учню навички роботи з цими мислеобразами. Правильно структурована і презентована інформація уроку, навіть високої складності, сприймається дітьми легко та граючись, при цьому вони набувають навичок навчання.

Творити переживання мислеобразу після виходу з навчальної релаксації допомагає робота з образонами.

Образон – це опорний образ, наповнений вичерпною інформацією у алгоритмічному порядку (Н.В.Маслова).

Образон відіграє роль знака, у якому “схоплено” сутність навчального матеріалу. Це символ, смислова структура якого розрахована на активну внутрішню природну роботу особистості.

Робота з образонами – основа біоадекватного методу, який передбачає систему обов’язкових творчих завдань.

«Голографічний образ створюється мозком під час навчальної релаксації та є індивідуальною одиницею мислення. Двомірний (не голографічний) образон створюється вчителем, учнем у якості візуальної допомоги думці» [5, с.5]. Образон допомагає відобразити одночасно і образ, і смисл навчальної інформації, а його багатозначність дозволяє учню варіювати ним у різноманітних ситуаціях на основі особистого досвіду.

Приклади навчальних образонів:

- Кольорова квітка (образ творчості Сергія Єсеніна; кожен період творчості поета можна зобразити окремою пелюсткою квітки – за домінантою кольору, яка присутня у його віршах цих років. 1910–1913 рр. – білий, або безколірний період; 1914–1917 – блакитний; 1917–1919 – рожевий; 1919 – сер. 1925 – жовтий; др.пол. 1925 – чорно-білий період творчості).

- Золота троянда (образ середньовічної літератури: три коріння цієї троянди – «міф, християнство», «античність», «фольклор»; дві гілочки від стебла – це основні гасла літератури Середньовіччя: «Надія на торжество справедливості» та «Віра у вищі сили»; пелюстки троянди – це видатні митці, їхні твори та жанри цього періоду – Данте Аліг’єрі, Омар Хайям, Шота Руставелі, «Лицарський роман», «Слово про похід Ігоря» [5, с.39-42]).

- Дорога (образ життєвого шляху М.В.Гоголя; відомо, що письменник більшу частину свого життя провів у дорогах; помітити на образоні гоголівські місця – Сорочинці, Василівка, Ніжин, Петербург, Італія, Єрусалим, Оптіна пустинь та ін.).

- Гора (образ творчого шляху письменника, поета як сходження на вершину майстерності і слави).

- Архіпелаг (образ культурної епохи з її різноманітними напрямами, течіями; наприклад, архіпелаг «Срібна доба російської літератури» і його острови: символізм, акмеїзм, імажинізм, футуризм).

- Сузір’я (образ епохи Відродження, де кожна зірка, що входить до складу сузір’я, – окремий геній-митець).

На біоадекватних уроках стає зрозумілим, що людина – це відкрита система і може вмістити в себе весь навколишній світ, усі культури й цивілізації, усі епохи. Опорний образ хоча і пропонується вчителем для нанесення навчальної інформації, та в кожного учня буде своє сузір’я, своя золота троянда, своє режисерське і дизайнерське бачення того, як розміщуються образи-символи, своя кольорова гама, унікальні уточнюючі деталі, несподівані творчі ходи.

Структура біоадекватних уроків заснована на чергуванні етапів активності (А-фаза) з етапами спокою (Re-фаза). Це повний природний цикл вдоху-видиху організму та процесів мислення людини.

Формується синхронізація зовнішнього процесу пояснення навчальної інформації та внутрішнього психологічного процесу народження індивідуального творчого сприйняття запропонованої інформації. Така синхронізація у процесі ноосферного навчання ідеально сприяє набуттю нових якостей знання.

БАТ ставить за мету:

- сформувати навчальний образ як «одиницю», мікроструктуру навчального предмета;

- закласти його в довготривалу пам'ять учня;

- навчити користуватись новим образом, тобто зробити його творчою рухомою одиницею мислення;

- залучити його до динамічного потоку раніше придбаних мислеобразів, які постійно рухаються [3].

Ноосферна освіта – це творче на всіх рівнях буття навчання і виховання цілісної особистості у відповідності з Загальними Законами Світу, Загальними Законами Людського Суспільства і Спеціальними Законами педагогіки, психології та фізіології.

Основні принципи ноосферної освіти:

- природовідповідність;

- системність;

- гармонізація;

- гуманізація;

- інструментальність;

- особистісна орієнтованість;

- креативність;

- неманіпулятивність;

- проектність;

- інтелектуальна безпека;

- інноваційність;

- екологізація [2, с.119].

Принцип інтелектуальної безпеки передбачає безпеку від перенавантажень, чужорідної та непотрібної індивіду інформації, від примусу вчителів та авторитетів. Відбувається виховання гармонійної особистості, позбавленої внутрішніх протиріч.

Практика показала, що робота в режимі біоадекватної технології розкріпачує мислення і педагога, і учнів, надаючи можливості для унікальних творчих ходів. Діти відчувають себе радісно та енергійно оволодівають знаннями. Параметри психологічної стійкості покращуються. Природне навчання з опорою на вище “Я” учня підсилює особисту мотивацію. Така освіта екологічна, адже діти відчувають свою природу, свій ритм, свій талант.

Результати біоадекватної технології:

- скорочення часу навчання у 3-5 разів;

- покращення успішності учнів усіх категорій;

- зростання мотивації учнів на навчання, інтересу до предмету світової літератури;

- розвиток творчих здібностей, а також здатності до самопізнання, самооцінки;

- розкриття внутрішнього «я» дитини;

- здоров’язбережний і здоров’явідновлюючий ефект;

- формування цілісного мислення учнів і на цій базі високої духовності, моральності, гармонійної особистості, яка здатна жити, мислити, працювати в гармонії із природою, собою, суспільством, бути стійкою в різних життєвих ситуаціях без нанесення шкоди людству та природі.

Сьогодні в Україні є Будинок Вернадського (м. Харків), Інститут цілісного мислення (м. Одеса), працює перша в нашій країні ноосферна школа (м. Сімферополь). БАТ також апробовано в тернопільських школах № 1 і № 3, Лутовинівській школі Полтавської обл., у багатьох навчальних закладах м. Одеса.

Біоадекватний метод викладання як ідея і як засіб призначений для вчителя, що не терпить одноманітності, прагне розкрити у собі та дітях внутрішній потенціал.

Література:

1. Бакало Л. Біоадекватні технології навчання як один із напрямків модернізації методики викладання літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 12. – С.14-15.

2. Гончаренко М.С., Маслова Н.В., Куликова Н.Г. Ноосферное образование – ключ к здоровью. – М.-Харьков, 2011. – 124 с.

3. Кашуба Є. Біоадекватна технологія розвитку творчого мислення // Відкритий урок. – 2011. – № 6. – С.23-26.

4. Синкевич В.А. Мягкое тепло и мягкий свет [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

www.sobornoedelo.ru/book.php?mode=get_book&bookID=1044

5. Синявская Т.С. Литературная практика ноосферного образования. – М., 2008. – 80 с.

ІМІДЖ СУЧАСНОГО УРОКУ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Уявіть, що ви присутні на відкритому уроці світової літератури. З яких елементів складається образ уроку, який виникає у вашій уяві, на що ви звертаєте увагу? Ось вчитель-словесник: його зовнішній вигляд, хода, голос, осанка, манери, через які чітко і виразно проступає внутрішній світ педагога. Ось навчальний кабінет: оцінюєте стиль, естетику, інтер’єр, креативність дизайну, сучасність технічного оснащення, розташування парт. Як сформульовані тема й ім’я уроку? Який обрано тип заняття? Чи проблемно розкривається тема, у якій мірі використовуються сучасні інформаційні технології й інтерактивні методи? Яка атмосфера уроку? Скільки органів чуттів задіяні при сприйнятті матеріалу: чи є музичний супровід, спеціальний аромат, робота з наочністю, кольором? Тепер дивитесь на учнів: як вони співпрацюють із вчителем, які почуття переживають під час взаємодії з художнім словом? Після уроку просите у вчителя його методичні розробки, портфоліо, щоб закріпити сформований у вашій уяві образ: сьогоднішнє заняття було одиничним явищем «на показ» чи це один із системи уроків, стиль викладача.

Так у вас складається образ (позитивний, нейтральний, негативний) уроку світової літератури.

*

Вчителі часто нарікають на те, що їх життя ускладнено новими поняттями. Майже неможливо знайти статтю, де б не зустрічалися терміни: «модернізація», «інновація», «технологія», «проект», «курикулум», «стандарт освіти»... Навіщо обтяжувати життя словесника ще й поняттям «імідж»?

У одному конспекті сучасного уроку на тому місці, де зазвичай міститься пункт «Обладнання та інтер’єр», використовувалось словосполучення: «Імідж уроку». Отже, поняття «імідж» не нав’язане «згори» вчителям, а їх власне відчуття духу і потреб часу.

Хочемо цього чи ні, але ми усім своїм зовнішнім виглядом являємо імідж: і власний, і своєї професії. Тож мусимо говорити про імідж школи, імідж того чи іншого вчителя, а також про імідж окремих шкільних предметів. І якщо на імідж школи та місця вчителя в нашому суспільстві ми і можемо мати вплив, то починати треба з іміджу конкретного предмету, який викладаємо, щоб підняти його статус, авторитет в очах учнів і батьків.

Мета пропонованої статті – спрямувати рух думки сучасного словесника у бік розуміння, як підняти імідж уроків світової літератури в сучасній школі.

Розкрити тему допоможуть наступні питання:

1) з яких елементів складається імідж;

2) що таке «візуальний імідж вчителя»;

3) які характеристики внутрішнього образу словесника;

4) як формується середовий імідж уроків світової літератури;

5) що означає поняття «сучасний урок»;

6) які сучасні технології використовує словесник;

7) які принципи формують імідж сучасного уроку світової літератури.

Термін «імідж» (лат. imago – «образ», «зображення», «подібність») з’явився в нашій мові наприкінці 80-х років ХХ століття та в останні роки впевнено входить у словники сучасної людини. Поняття «імідж» може відноситись до людини, до організації, професії, країни тощо.

Імідж – це образ, враження, яке залишає людина у споминах та уявленні про неї. Може поєднувати як реальні властивості об’єкту, так і неіснуючі, такі, що йому приписуються. Причому під «образом» варто розуміти не тільки візуальний, зоровий образ (вигляд, подоба), але і образ мислення, дій, вчинків.

Словосполучення «імідж вчителя» є відносно новим, але введення цього поняття до професійного педагогічного мислення і розвиток педагогічної іміджелогії не є даниною моді. Професія накладає на людину певні обов’язки: вчитель повинен відповідати своєму соціальному статусу, сукупності уявлень суспільства про педагога.

Імідж вчителя можна визначити як емоційно окрашений стереотип сприйняття образу педагога у свідомості вихованців, колег, соціального оточення, у масовій свідомості.

Деякі вчителі занадто принижують значення свого іміджу. Негативно відноситься до нього старше покоління вчителів: його розуміють як «маску», «гру», заклик бути нещирим.

Але, якщо уважно придивитись, імідж вчителя є більш глибоким поняттям, аніж імідж звичайної людини. Імідж – це те, що дозволяє педагогу не здаватися сірістю у загальній масі, це успішна презентація його професійних та особистісних якостей.

Розрізнюють наступні види педагогічного іміджу:

Бажаний імідж – набір сподівань, пред’явлених до вчителя з боку адміністрації, методистів, учнів, їхніх батьків.

Текучий імідж – окремі відгуки про вчителя певних колег, учнів.

Самоімідж – уявлення педагога про самого себе, образ власного «Я».

Згідно структури, запропонованої професором А.Ю.Панасюком, особистий імідж, з точки зору формуючих його факторів, включає такі складові:

- габітарну (від лат. габітус – зовнішній вигляд) – одяг, зачіска, взуття, аксесуари, макіяж, парфум, силует;

- кінетичну – осанка, хода, жестикуляція, міміка (вираз обличчя, посмішка, направленість та довжина погляду);

- мовленнєву – культура усного та письмового мовлення, грамотність, стиль, почерк;

- середову – створена людиною середа існування (інтер’єр і оформлення кабінету, порядок на робочому столі та ін.);

- упредметнену – створені людиною продукти її праці [12].

Дуже важливим моментом в роботі вчителя, безумовно, є його візуальний імідж – тобто зовнішній вигляд, манери, міміка, пластика. Вчитель – відповідальна публічна професія, де кожен рух оцінюється десятками питливих дитячих очей. Імідж предмету світова література буде визначатися перш за все особистим іміджем вчителів-словесників.

Якщо пригадати відому фразу Чехова: «У людині все повинно бути прекрасно…», – то у більшій мірі це відноситься до вчителя. Бажано бути еталоном для учнів у всіх відношеннях: завжди акуратним, підтягнутим, усміхненим, прикладом для наслідування. Хлопці, можливо, і не особливо звертають увагу на зовнішній вигляд вчителя, проте дівчата, особливо старшокласниці, візуальному образу приділяють велику увагу і з задоволенням роблять компліменти.

На жаль, у викладацькій сфері далеко не всі стурбовані тим, яке враження вони справляють на оточуючих, який message «посилають» колегам, учням та їх батькам своїм зовнішнім виглядом. Буває, що візуальний образ вчителів не викликає інтересу ані до їх особистості, ані до їх предмету в тому числі.

Сьогодні педагога зневажають, обговорюють самі ж учні, викладають інформацію про своїх вчителів в Інтернеті. От і з’являються он-лайн ігри-одягалки на кшталт: «Зміни імідж вчителя» [11]. Складається дуже непривабливий образ педагога в цілому. У газетах пишуть: «Вчитель – це неприваблива та неуспішна жінка старша за сорок» [8]. Якщо пригадати плакати із зображенням вчителів, випуски популярного дитячого тележурналу «Єралаш», телепередачі «Городок», «КВК», то перед нами постане «новий імідж» вчителя: старомодна жінка, зазвичай одягнена у абсолютно позбавлений смаку коричневий костюм зі страшною рожевою сорочкою, з пучком волосся на голові, у потворних окулярах, зла та жадібна. Або такі варіанти іміджу вчительки: синя панчоха, залізна леді, безумна професорша, весела креативщиця, нав’язлива просвітителька, турботлива мамочка, сіра миша, своя «в дошку»… І кожного разу цей образ буде складатися із поєднання одягу, зачіски, стилю поведінки, мовлення. Ось вам й імідж! Немає авторитету, поваги до професії. І в той же час уся відповідальність за моральність і духовність нації покладається саме на педагогів.

«Освітня система не може бути краще за вчителів, які її складають», – слушно зауважує К.М.Ушаков [13, c. 6]. Тому візуальний імідж вчителя необхідно формувати для реабілітації висоти покликання нашої професії та противаги образу, який подається масовому глядачу з екранів телебачення.

Яскравий і цікавий зовнішній образ – важлива складова особистого іміджу вчителя. Тут значення мають і кольорова гама робочого костюму, і правильно виконаний макіяж, і модна стрижка або укладка.

Від 30-х років ХХ століття значно змінилися вимоги до зовнішнього вигляду вчителя. Якщо у ті часи носити пропонувалося: чоловікам строгі костюми, білу сорочку, галстук, жінкам – строгі сукні з мереживним або шовковим коміром, а також блузи та спідниці довжиною до щиколотки або середини голені, без жодних прикрас і яскравого манікюру, то, починаючи з 90-х років минулого століття, чоловіки-вчителі скинули офіційні костюми, замінивши піджаки трикотажними светрами і брюки джинсами, а дами почали носити брючні костюми, прозорі колготи, високі каблуки, прикраси. Здається, що сьогодні вчителю можна одягати все, що й на вулиці, але в розумних межах (без пірсінгу і тату).

Та все ж існують загальноприйняті норми, певні рекомендації відносно зовнішнього вигляду взірцевого вчителя. У тому числі, жінкам-вчителям не бажано з’являтись на заняттях і публічних виступах у міні-спідницях, з декольте та відкритим животом. Також неприйнятним вважається одяг у вільному стилі, джинси. Брючний костюм хоча і є допустимим, але набагато менше підкреслює авторитет вчительки-жінки, ніж костюм зі спідницею. Рекомендують обережніше спілкуватись із червоним кольором в одязі. Рожеві, пурпурні та жовті тканини бажано взагалі виключити. Кольори в тканинах використовувати насичені темні, білий, всі відтінки сірого, всі відтінки коричневого, а також тканини з малюнком в тонку лінію, клітину, горох. Одяг повинен відповідати віку педагога, часу доби та порі року.

Старше покоління одягається більш консервативно, у той час як молоде покоління вчителів при покупці нових речей, перш за все, звертає увагу на те, щоб одяг був зручним, комфортним, сучасним. Ефект одягу вчителю нададуть оригінальні, з урахуванням модних тенденцій, деталі піджака, спідниці, блузки, аксесуари, але в розумних межах, щоб учні, приміром, половину уроку не розглядали різноманітні шпильки (до 50 штук) у креативній зачісці вчительки.

Професія вчителя дозволяє зберегти більшу індивідуальність, ніж багато інших професій з жорстким дресс-кодом. Індивідуально вчитель обирає певний з основних стилів робочого костюму: класичний (підкреслена строгість та елегантність форм), «фантазі» (романтичний), спортивний, фольклорний. Треба вдягатися по моді, але так, щоб це не впадало в очі. Привабливо виглядати можна і без брендових речей. Головне – акуратність, смак і хоча б трохи фантазії. Достатньо побувати на конкурсі «Учитель року», на інших професійних конкурсах, де наші вчителі дуже достойно виглядають.

Ступінь охайності вчителя-чоловіка можна визначити за чистотою і бездоганністю брюк і начищеним туфлям. М’яті брюки та брудне взуття – тривожні симптоми.

Деякі впевнені: якщо педагог цікавий, то на зовнішній вигляд навіть не будуть звертати уваги. Та коли ми пригадуємо вчителів, які нас вчили, поряд з професійними моментами залишаються в пам’яті зачіска та інші зовнішні атрибути. Знання можуть забутись, але не образ вчителя. «Я не помню его имени и отчества. Фамилию тоже не помню. А вот лицо, хотя и мало приметное, не забыл до сих пор...», – пригадував письменник В.Астафьєв. Або у спогадах М.Шагинян читаємо: «Помню, был у нас армянин, учитель истории. Он был очень некрасив с виду, косматый, обросший, сутулый». Ці та багато інших спогадів свідчать про те, що образ вчителя зберігається в пам’яті у деталях його зовнішнього обліку [7].

Візуальний імідж не закінчується підбором одягу. «Невербальний» образ вчителя пов’язаний з тим, які жести і пози він демонструє, що відбувається з його мімікою, як він сидить, стоїть і ходить. Можна увійти в клас красиво, як на сцену виходить гарний актор, йти на роботу «летящей» ходою, або усім своїм силуетом видавати втомленість і похмурість. Вчитель своєю зовнішньою подобою повинен викликати довіру до себе учнів і дорослих.

Зовнішній образ – це також ігрова подача навчального матеріалу, особливі форми вираження свого відношення до теми, передача свого емоційного відношення до дійсності, володіння вмінням самопрезентації, вміла режисура ходу уроку.

У школі ніяк не обійтися без гарних манер у розмовах з учнями і спілкуванні з колегами. Міміка повинна бути тільки доброзичливою. Бажано уникати моментів, коли опущені кути рота, сердита складка біля брів. Щира, доброзичлива посмішка на обличчі вчителя робить його привабливим та світлим, сприяє більш приязному та комфортному спілкуванню з учнями. У посмішці – велика сила. Як пише Ш.Амонашвілі від імені учня: «Вчителю мій, посміхнись мені зараз, поки я росту та потребую на твої посмішки. І посміхнусь я тобі, коли стану дорослим, і ти будеш потребувати на посмішки мої» [2, с. 32].

Багатьох вчителів і у межах свого навчального закладу, і поза школою відрізняє настирливо-дидактична, повчальна манера тримати себе. Читати моралі вчителю не до обличчя, або, як це по-сучасному можна сказати, – не «до іміджу».

Голос – звуковий (акустичний) імідж педагога, його головна зброя праці на уроках і позакласних заняттях. Важливі характеристики голосу: тембр, сила, висота, темп мовлення, індивідуальні особливості (придих, картавість тощо). Багатозвучним і різним повинен бути голос вчителя. Голосом – при правильній дикції, інтонуванні, гучності, виразності, інтелігентності – можна зачарувати, влюбити, захопити. Однотонний (постійно високий або постійно низький, занадто тихий або невиправдано гучний) голос не дозволяє вчителю володіти увагою аудиторії.

Люди, голос яких завжди звучить у гучному («сварливому») режимі, одразу ж відштовхують від себе інших. Для педагога така голосова манера – сигнал про професійну непридатність. Наявність ненормативної лексики, жаргонізмів у мовленні педагога – також показник профнепридатності. Над своїм звуковим іміджем можна працювати, і успішно.

До фізичного іміджу вчителя відноситься його здоров’я, осанка, силует.

Та візуальний образ «працює» лише перші п’ять хвилин уроку, а далі увагу дітей тримає більш важлива у всіх відношеннях, аніж зовнішність, особлива харизма та індивідуальність вчителя: його внутрішній образ (темперамент, настрій, духовність) і менталітет (інтелект, ерудиція, спосіб мислення).

Внутрішній образ – це, перш за все, культура вчителя, свобода мислення, гуманізм, інтелігентність, гра уяви, витонченість, емоційність, асоціативне видіння, внутрішній настрой на творчість, чистота думки, правдивість та багато інших складових. Вчитель повинен хотіти змінити світ на краще, його очі відображають багатий внутрішній світ. Образ такого вчителя залишається в пам’яті на все життя.

Як правило, уроки світової літератури ведуть жінки, тож необхідно розвивати і суто жіночі якості: чуйність, чарування, душевне тепло, ніжність, моральне цілительство, тендітність тощо. Жіноча краса душі словесника, м’якість і тонкість сприйняття художніх творів і шедеврів світового мистецтва, сприяння гармонії розвитку дитини, усепокриваюча любов і терпіння зроблять уроки літератури не тільки повноцінним осягненням мистецтва слова, але й бажаним спілкуванням з людиною-жінкою – подругою, сестрою, матір’ю. Усім відома студентська прикмета про те, що дружину краще за все обирати на філологічному факультеті: красива, розумна, лагідна, духовна, виховає прекрасних дітей.

На щастя, не перевелися ще й чоловіки-філологи, і навіть дуже достойні, що демонструє конкурс «Учитель року» і його переможець у області «Світова література» Олександр Каєнко.

Вчитель повинен бути моделлю для учнів, об’єктом для наслідування. Позитивний імідж – це професійна вимога, що пред’являється суспільством сучасному вчителю. Адже особистість дитини формується під впливом особистості педагога, і цей вплив може бути підсвідомим.

Середовий імідж передбачає характеристику людини за штучною середою її перебування – за її кабінетом, житлом, авто та ін. Чи треба нагадувати, що кабінет світової літератури – це дзеркало словесника, його творча майстерня. У навчальному кабінеті проходить цікава та дивна частина шкільного життя: це і навчальне приміщення, й ігровий майданчик, де відбуваються різноманітні позакласні заходи зі світової літератури, і методичний центр, і консультативний пункт, і бібліотека; нарешті, місце проведення батьківських зборів. Тому важлива естетика самого класу – кольорове оформлення, рівень ремонту та дизайну, характеристика предметів, що знаходяться в класі: квіткові горщики, лійки, оформлення та якість змісту таблиць, стендів, портретів письменників.

Навчання в добре оснащеному кабінеті світової літератури ефективніше, ніж у звичайному класі. У кабінеті літератури учень потрапляє у світ книги, світ мистецтва слова. Тут повинен відчуватися дух творчості й високих почуттів, адже цим саме і відрізняються уроки літератури з-поміж інших шкільних дисциплін. «Тут, в кабінеті літератури, народжуються і живуть слова, приходить натхнення, відбувається спроба пера» [3].

Рідке видання книги, велика кількість зелених доглянутих рослин, сучасна техніка в кабінеті, стильний інтер’єр – зазвичай не виникають спонтанно. Сукупність предметів, якими оточує себе педагог, – це відображення потреби й можливості продемонструвати власну позицію, «ненав’язливо» проявити свій настрій, внутрішній світ, певною мірою – іміджева «гра». Зустрічаються кабінети, в яких яскраво демонструється етнокультурна або релігійна приналежності: робочий простір педагога навмисно наповнюється предметами побуту тої чи іншої народності, антикварним інтер’єром, конфесійними атрибутами (ікони, вервиці), міжнародною символікою (прапори, тексти на іноземних мовах) та под. Кабінет світової літератури – це простір життєдіяльності, який створює собі словесник.

Добре, якщо меблі в класній кімнаті світлі, достатньо зручні та легкі, щоб просто було їх переставляти або виносити з класу, адже іноді звичайний кабінет перетворюється на театральну залу, концертний майданчик, літературну «чайхану». На імідж уроку впливає і розташування парт: по типу круглого столу, літерою «П», попарно для занять із учнівськими групами тощо.

Не можна уявити кабінету літератури без стелажів з книжками: словниками, довідниками, енциклопедіями, хрестоматіями, підручниками, творами для позакласного читання, які у тій чи іншій мірі завжди використовуються на уроках. У шафах зберігаються творчі роботи учнів, результати їх дослідницької та проектної діяльності, матеріали для підготовки до контрольних робіт, пам’ятки для учнів. Деякі вчителі використовують вбудовану в стіну нішу для зберігання дидактичного і демонстраційного матеріалу, таблиць, плакатів, роздавального матеріалу, стопок методичних журналів, випусків шкільних літературних газет. Обов’язково у кабінеті знаходяться робочі та авторські програми, стандарт з літератури. Важливе місце займають колекції медіатеки, художня та графічна наочність, портрети великих письменників, творчість яких вивчається в школі. Для виставки учнівських творчих робіт та інформаційних листків можна використовувати текстильні дошки.

Справжньою прикрасою кабінетів світової літератури є постійно діючі стенди, у оформлення яких словесники вкладають свою душу, розум і фантазію: «Літературні епохи», «Літературні премії світу», «Письменник і час», «Цікавий світ літератури», «Пам’ятні дати» та інші, матеріал на яких періодично обновлюється.

Сучасний шкільний кабінет – це кабінет із сучасним технічним оснащенням. Іще два роки тому межею мрій вчителя був персональний комп’ютер у власному кабінеті та мультимедійний проектор з екраном. Зараз нерідко кабінети світової літератури обладнані інтерактивною дошкою, цифровою відео- та фотокамерою, веб-камерою, принтером і сканером. Такий кабінет робить процес навчання видовищним, цікавим та змістовим. Мультимедійні презентації сприяють цілісному та наочному сприйняттю навчального матеріалу, підвищують імідж уроків світової літератури і вчителя.

Затишною та домашньою роблять атмосферу навчального кабінету живі квіти, кімнатні рослини, сувеніри та картини – подарунки учнів.

Вчительський стіл – центр тяжіння всього кабінету: це робоче місце словесника і саме біля нього завжди товпляться на перервах учні. Тому дуже важлива естетика настільних приладь і зручне розташування комп’ютера. Навіть звичайний творчий безпорядок на вчительському столі (робочі зошити, книги, ручки, робочі програми, необхідні CD або DVD-диски тощо) повинен бути приємним для очей.

Арома-імідж кабінету включає в себе запах свіжості провітрюваного приміщення, а також аромат класної кімнати. Відомо, що запах діє на підсвідомість. Запах свіжості можна створити за допомогою ефірних масел апельсину, лимону, лаванди, піхти. Легкий аромат в класі з ефірною олією сприятливо впливає на нервову систему (троянда, герань, ялівець, аніс, жасмин), має бактерицидні властивості (базилік, шавлія, розмарин, кедр), активізує розумову діяльність (сосна, евкаліпт, м’ята, розмарин, чабрець, герань).

Деякі прогресивні словесники оформлюють «Портфоліо кабінету світової літератури» – для більш чіткого усвідомлення його ідеї, систематизації усіх матеріалів, планів на майбутнє. До того ж роздруковане у окрему папку портфоліо – прекрасний зручний спосіб поділитись своїм досвідом оформлення навчального кабінету із колегами на методоб’єднаннях, педагогічних читаннях, різноманітних конкурсах.

Стильний, естетичний, креативний, технічно оснащений кабінет має стати тим приємним образом, який буде для учнів знаком уроків світової літератури.

Модернізація предмету світова література тримається на «полум’яних серцях» словесників-новаторів, а також на ентузіазмі вчителів-практиків з їх креативними орієнтирами, здатністю до творчості, яка проявляється в мисленні, у спілкуванні, у почуттях, сприйнятливості до нових ідей. Почитайте матеріали фахових часописів, відвідайте сайти наших вчителів – педагоги не просто працюють, а проявляють таку інноваційну настійливість, що урок світової сьогодні впевнено розвивається.

Одна з важливих якостей вчителя – здатність та бажання професійного зросту. Вчитель може бути цікавим та корисним своїм учням, якщо буде знати більше них. Тому педагог повинен стати для дітей прикладом постійної самоосвіти, саморозвитку, бути в курсі світових подій, оволодівати новітніми технологіями. Природною для словесника стає потреба в самоосвіті: хронічна цікавість до науково-методичних новинок, звичка читати та передплачувати фахові видання («Зарубіжна література в школах України», «Всесвітня література в СНЗУ», «Всесвітня література та культура», «Тема: на допомогу вчителю зарубіжної літератури», «Зарубіжна література» (вид-во «Шкільний світ»), «Русская словесность», «Русский язык и литература в школе»). Пам’ятається, на одній конференції в Києві у 2002 році виступав російський науковець-філолог, автор державної програми з російської літератури, В.Г.Маранцман, який говорив, що він по-доброму заздрить зарубіжникам України, адже у них так багато фахових видань, у той час як у Росії – тільки один журнал для словесника: «Литература в школе» та додаток до нього: «Уроки литературы».

«Сучасному педагогу необхідно бути не тільки професійно компетентним і творчо активним, а й конкурентноспроможним, здатним гідно позиціонувати себе серед колег. У цьому може допомогти підбірка матеріалів, структурованих у «Портфоліо педагогічного працівника» [14, c. 72].

У вчителя має виробитись звичка ділитись педагогічним досвідом, оприлюднювати плоди своєї творчої праці, розповсюджувати власні професійні здобутки: на засіданнях методичного об’єднання, творчих звітах школи, різних конкурсах педагогічної майстерності (учитель року, урок року, конкурси методичних розробок), педагогічних виставках і фестивалях, тижнях світової літератури, семінарах; проводити майстер-класи, брати наставництво над учнями-МАНівцями і молодими колегами, організовувати постійно діючі «вікна досвіду» методичних знахідок, мати публікації у фахових виданнях.

Так створюється «ефект ореола» вчителя світової літератури, який у суспільній свідомості надає гідного авторитету предмету, який він викладає. А без інтересу до особистості, як вважають психологи, немає інтересу до предмету. У подальшому інтерес до особистості згасає, а розгорається інтерес до предмету.

Спочатку вчитель працюєте на імідж, а потім імідж працює на вчителя.

Ніхто при цьому не закликає педагога до некритичного слідування взірцю (ідеальній моделі), який несумісний з його індивідуально-психологічним складом. Кожен окремий вчитель – це окремий випадок, заслуга конкретної людини. Який би імідж педагог не намагався явити світові, цей образ повинен бути, насамперед, відображенням його внутрішньої сутності.

Ведуча складова педагогічного іміджу – внутрішня відповідність образу професії, тобто віднесеність образу навчального предмету й індивідуально-особистісного стилю вчителя. Учитель-словесник – це знак предмету світової літератури, який прочитується оточуючими. Очевидно, що словесник призваний ретельно працювати над культурою мовлення (її гнучкістю, виразністю, оригінальністю), естетичним смаком, емоційною пам’яттю на творчість письменників, мистецтвом виразного читання, високою читацькою культурою, манерою спілкування з книгою – обов’язковим атрибутом у руках вчителя літератури. До того ж, викладач світової літератури – це великою мірою плюракультурна особистість, включена у світовий мистецький контекст.

Введення до шкільної програми курсу «Світова література» засновано на розумінні, що виховання і навчання кожного народу на основі засвоєння тільки своєї національної культури стає недостатнім. Людині сьогодні необхідне збагнення скарбів світової культури, іноземних мов, інформаційних засобів спілкування.

Сучасна література не може розглядатися у відриві від сучасного кіномистецтва й інших видів мистецтва. Відбувається об’єднання, взаємодія, взаємопроникнення різноманітних шкільних курсів, паралельний зв’язок літератури й інших видів мистецтва, створення інтегрованих програм, розробка різних типів бінарних занять. За своєю структурою такий урок значно складніше провести, так як він потребує більш високого рівня синтезу: на ньому різні мистецтва, взаємопроникаючи та взаємодоповнюючи один одного, створюють цілісне уявлення про художнє явище, час, епоху. Кінцева мета таких занять – розвиток інтегративного мислення учнів, тобто мислення з високим рівнем синтезу вербального і невербального компонентів.

Не можна випустити ще один важливий момент: на уроках світової вчитель має справу з перекладним текстом. Тож обов’язково дається поняття про оригінальну й перекладну літературу, про українську перекладацьку школу та її видатних представників. Особливу увагу на уроках необхідно приділити роботі з текстом-оригіналом і текстом-перекладом, знайомству з особистістю перекладача, складовими його творчої лабораторії: знання мови і теорії перекладу, високий загальнокультурний рівень й ерудиція, сприйнятливість до мовної і культурної традиції, творча обдарованість, наповненість духовного життя, захопленість текстом оригіналу, натхнення, мистецтво бути іншим, залишаючись самим собою, та ін.

Модернізація шкільної освіти – не абстрактне поняття, а буденна, конкретна робота. Кожен день вчителя – творчий пошук, рішення питань: яким повинен бути урок сьогодні і завтра? що допомагає покращити роботу, зробити її більш якісною, ефективною?

Об’єктивні обставини розвитку сучасної цивілізації такі, що період морального старіння нового знання і техніки складає не 30-40 років, як на початку ХХ ст., а уже 2-3 роки. Шлях розвитку змісту освіти за рахунок приросту все нових знань вичерпав свої можливості. На перший план висувається розвиток нестандартно мислячої людини – творця. А це означає, що інноваційний процес не може не включати обновлення методів, створення та використання креативних освітніх технологій.

Важко уявити сучасний урок без сучасних технологій та методів навчання, адже нові технології, усі перспективні методи навчання спрямовані на процес інтелектуального, творчого та морального розвитку школяра. Сучасний вчитель повинен володіти технологічністю. Так, він може давати традиційний урок, але технології впорядковують традиції, те, що вже напрацьовано, дають оптимальний результат.

Найбільш ефективні технології (алгоритмізовані дії, які призводять до чітко визначеного оптимального результату), які використовуються або тільки вводяться сьогодні на уроках світової літератури та ще потребують на роз’яснення і введення в широку практику:

- інформаційно-комунікативні технології;

- технологія уроку-майстерні;

- біоадекватна (ноосферна) технологія;

- проектно-діяльнісна технологія;

- ейдотехніка;

- технологія проблемного навчання;

- технологія розвитку критичного мислення;

- компетентнісне викладання;

- технологія зустрічних зусиль;

- технологія створення ситуації успіху;

- особистісно-орієнтоване навчання;

- здоров’язбережні та здоров’ятворчі технології.

Важливою складовою частиною інформаційної культури сучасної людини є комунікативна культура з використанням сучасних інформаційних технологій. Тому комп’ютер на уроці літератури не данина моді, а життєво необхідний засіб навчання. Привнесення інформаційних технологій у середу уроку підсилює його можливості (звукова, візуальна, емоційна, інтелектуальна складові), підвищує дидактичні можливості, надає заняттю видовище, не ламаючи при цьому його роками вивірену логічну структуру.

Словесник, що засвоїв ІКТ та володіє достатнім рівнем інформаційної культури, набуває якісно новий рівень професійної майстерності, його імідж серед колег і учнів підвищується.

Лауреат конкурсу «Вчитель року – 2011» Галина Щолок (учитель Барвінківської гімназії № 1 Харківської обл.) має кабінет, де встановлено 11 комп’ютерів, підключених до мережі Інтернет. Це надає їй можливість плідно працювати над методичною темою «Використання інформаційних технологій на сучасному уроці світової літератури». На уроках Г.Щолок за допомогою ІКТ вільно і часто може використовувати такі види робіт, як: Інтернет-екскурсія до музею письменника, перегляд мультимедійної презентації, Інтернет-знайомство з оригіналом твору, прослуховування художнього тексту в електронному варіанті та ін.

Будь-яка стратегія розвитку освітнього процесу, оновлення освіти відбувається з однією єдиною метою – підвищення якості освіти.

«Сучасність» сучасного уроку не в тому, щоб ганятися за супероригінальністю, прогресивністю, і не тільки у використанні на уроках інформаційно-комунікативних технологій.

«Досвід показує, як у школі «вдало» вливається старе вино у нові міхи. Вчителі, наприклад, досить охоче вводять зараз такі форми роботи, як урок-екскурсія по музею, бесіда одночасно за картинами, музичними номерами, літературними творами, урок – театралізована інсценівка та под. Усе це для нас ново, оригінально, свіжо. Але інші педагоги всі ці різноманітні прийоми зводять до «доброго» старого способу – учень заучує даний йому текст та бойко (або в’яло) переказує його! Яке ж тут новаторство? Працює лише думка вчителя, який гарячково засвоює всілякі новації, а свідомість учнів, як і раніше, спить» [4].

Головна складова поняття «сучасність» – у адаптації теорії до реальних потреб учнів. Сучасний урок літератури повинен «чути» ритми життя. Художній текст, що вивчається, бажано розкривати з позицій сучасних проблем. Література як вид мистецтва впливає на свідомість учнів. Юний читач на літературних прикладах вчиться бути Людиною, усвідомлює необхідність внутрішнього перетворення. Словесник формує в дітей активну життєву позицію, розвиває критичне мислення і вміння аргументовано відстоювати власну точку зору. Проблемністю літератури виявляється інтерес до неї. Учень повинен відчувати, що через літературу він пізнає себе самого.

Суспільство все більше захоплюється ідеєю гуманізації освіти, тобто звертається до особистості, її розвитку та вдосконалення. «Необхідність у цьому тим більше велика, що й досі над розумами багатьох переважає технократичне мислення, що породжено епохою НТР. Уроки літератури в школі повинні бути спрямовані проти бездушного раціоналізму, цинізму та рвацтва» [4].

Психолог В.Зинченко зазначає: «Ми забули про те, що школа повинна виводити перед усе в люди, а уже потім в солдати, робочі, вчені, патріоти та ін.» [6].

У більшій мірі саме словесники несуть левову частку відповідальності за моральне і духовне виховання дітей у школі.

«У бурхливий час гаснуть маяки, скидаються ідоли, щезають герої, але у нас є опора – література. Її висока моральність та жертовність. Її незрівняна людяність, співстраждання та завжди світло в кінці найбільш похмурого та темного тунелю» [10]. Підвищення духовно-морального потенціалу уроку – в цьому найголовніше завдання уроку літератури! І з цих позицій місію вчителя-словесника можна визначити як душорятівну.

Багато вчителів турбуються, що сьогоднішні учні перестали читати і уже фізично не в змозі опанувати велику епічну форму. Учні не перестали читати взагалі. Вони перестали читати класику, шкільну програму з літератури. «Адже «Гаррі Поттера» більшість із сучасних учнів читали, та і з екрана комп’ютера усі за день «читають» дуже багато текстів» [5]. Надзавдання вчителя – налаштувати учнів на читання шедеврів світової класики. Класика нудною не буває!

«Справа не тільки і не стільки у відношенні учнів до тих або інших творів або письменників, скільки до того, як і в ім’я чого ми їх вивчаємо в школі. Як сказав один учень, “если бы Гоголь знал, как будут в школе изучать его “Мертвые души”, то он сжег бы и первый том”» [1]. Пригадаємо: ніщо так добре не запам’ятовують учні, як помилки своїх викладачів.

«Урок літератури не повинен бути застиглою моделлю, намертво прив’язаною до планів і конспекту. Необхідно вміти при нагоді міняти мету навчання, змінювати теми, зміст нового матеріалу, рівень контрольних тестів, але не «знижуючи», а «підіймаючи» інтелектуальну планку. Адже труднощі породжують інтерес, розвивають дослідницькі навички» [9].

Як перетворити нудне заняття на практичну лабораторію, майстерню, театр або гру? Вирішити це завдання дозволяє використання різних активних групових форм організації навчального процесу, виконання учнями дослідницьких завдань, творчих робіт, вирішення нестандартних завдань у пошуковому режимі. Вчитель організовує сумісне з учнями осмислення та співпереживання мотивів вчинків героїв творів, розкриває ціннісно-смислові моменти тексту. З’являються нові типи уроків світової літератури, що відповідають сучасному духу: урок-подорож, урок-майстерня, урок-фантазія, урок-дослідження, урок-вибір, урок-сходження, урок-щоденник душі, урок пошуку істини, урок-включення у вічні біблійні цінності та багато ін. У такий спосіб стає можливою дія прочитаного на свідомість і серце учня.

Методичні рекомендації до написання есе

Час потребує виховання активної особистості, яка вміє не тільки знайти інформацію, а й грамотно, зв’язно, логічно, дохідливо й чітко сформулювати свою думку щодо будь-якого питання. Найбільш вдалим жанром письмової роботи, що сприяє розвитку креативних умінь учнів, є есе. Такий вид роботи в першу чергу спрямований на активізацію навчаль​но-пізнавальної діяльності, розвитку творчого потенціалу особистостей та продуктивного, критичного їхнього мислення. Залучаючи школярів до написання есе, учитель розвиває їхнє самостійне мислення, навчає чітко й грамотно формулювати власні думки, структурувати інформацію, установлювати причиново-наслідкові зв’язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, удосконалювати стиль письма тощо. «На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку автора й т.п.» [Нетрадиційні інструменти есе, портфоліо тощо оцінювання навчальних результатів http:/pda. coolreferat. com/id=52021_часть=6].

Есе сприяє розвиткові в учнів соціального та емоційного інтелекту. Для передання особистісного сприйняття світу автор такого твору може наводити приклади, проводити паралелі, добирати аналогії, використовувати різноманітні асоціації, проявити уяву й фантазію. Текст може містити авторські роздуми, ліричні відступи, описи тощо. Більш ефектним є есе, якщо в ньому наявні несподівані повороти думки та непередбачувані висновки.

Таким чином, есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і виражає підкреслено індивідуальну точку зору автора та враження з конкретного приводу чи питання й не претендує на вичерпне та визначальне трактування теми. Завданням есе, на відміну від розповіді, є інформація або пояснення, а не драматичне зображення або переказ якої-небудь життєвої ситуації. Есе досягає своєї мети за допомогою прямого авторського вислову, для чого не вимагається створення ні вигаданих персонажів, ні сюжету, що пов’язує їх. Це твір, який базується на творчому підході людини до розкриття поставленої в початковому тексті завдання, яке необхідно підтверджувати аргументами і фактами.

Як жанр критики та публіцистики, есе передбачає новий, суб’єктивно забарвлений виклад про що-небудь і може мати філософський, історико-біографічний, публіцистичний, літературно-критичний, науково-популярний, белетристичний характер. Його мета полягає в розвитку навичок самостійного творчого мислення та письмового викладу власних думок.

Визначальними рисами есе, як правило, є невеликий обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено суб’єктивному її тлумаченні, довільна композиція, незвичайна манера мислення. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію та лексику. На перший план виступає особистість автора.

Відмінності есе від інших жанрів письмових робіт:

Побудова есе

Побудова есе – це розкриття теми, яке засноване на класичній системі доказів. Щодо самої композиції є різні думки. Одні джерела зазначають, що такий текст є довільним за формою: «Ефект жанрової свободи створюється відсутністю жорстких композиційно-мовленнєвих схем. Рух думки невимушений, з частими переходами від конкретного до абстрактного, що неминуче розсуває горизонт дослідження в ім’я пошуку істини. Єдність же цілого осягається кожним автором за непрогнозованою схемою, хоча в підсумку можна говорити про композиційно-мовленнєву гармонію, відмінну од інших жанрів» [Балаклицький М. А. Есе як художньо-публіцистичний жанр:http://www-philology. univer.kharkov. ua/katedras/prof sites/ balaklitsky/ balaklitskij_metod.pdf]. Дехто з науковців наполягає на наявності певних обов’язкових елементів есе:

1)​ вступу, у якому необхідно обґрунтувати вибір теми, правильно сформулювати тезу;

2)​ основної частини, у якій відбувається розгортання думки щодо порушеної проблеми та подається її аргументація;

3)​ узагальнення висновків відповідно до теми.

Структура есе

1.Вступ – суть та обґрунтування вибору даної теми, складається з ряду компонентів, пов’язаних логічно й стилістично. На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати тезу, яку розкриєте в основній частині. Тут ви повинні погодитися з думкою автора повно чи частково або не погодитися. У вступі фокусується увага на проблематиці есе, ставляться ключові питання. Не зайвим буде вказівка ​​на актуальність (значимість для сучасного суспільства) проблеми есе.

2. Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми та виклад ключового питання. Ця частина передбачає розвиток аргументації та аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних фактів, інших доказів та позицій із цього питання. Основний зміст есе являє собою аналіз початкового

тези-гіпотези, який неможливий без пошуку заперечень, формулювання протилежних точок зору, знаходження парадоксальних рішень, пошуку прикладів із публіцистики, художньої літератури, із досвіду власного життя. Тут мало погодитися або не погодитися з чиєюсь думкою. Необхідно продовжити або доповнити її. Аргументи повинні бути послідовними. Кожна думка має підкріплюватися доказами.

У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один абзац повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений ілюстративним матеріалом.

3. Висновок – узагальнення та аргументація, які підсумовують есе або ще раз вносять пояснення, підкріплюють сенс і значення викладеного в основній частині.

Етапи роботи над есе

1. Вибір теми та визначення проблеми.

Зверніть увагу на точне формулювання теми есе, яка, як правило, формулюється так, що передбачає не одну «правильну» відповідь, а кілька рішень. Виявлення проблеми та її рішення становить основний зміст есе.

Перед початком написання есе, обдумайте його структуру та зміст. Найпростіше це зробити, поставивши самому собі декілька питань стосовно тематики. Формулювання відповідей на них допоможе в написанні основній частині. Намагайтеся відразу визначити стилістику свого майбутнього оповідання. Важливо пам’ятати про те, що чим чіткіше та ясніше буде поставлена ​​проблема, то тим легше підібрати матеріал для неї, тим динамічніше й цікавіше буде написана вами робота.

2. Підбір матеріалу

Як тільки тема стає ясною і сформульована проблема есе, необхідно витратити час на збір матеріалу (книги, статті, Інтернет-ресурси) і його аналіз. Корисно у вільній формі виписати все, що може знадобитися: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, афоризми, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події, тобто записати все, що здається потрібним, цікавим, що стосується теми.

У роботі важливими є докази. Вони бувають двох типів – якісні й кількісні. У першому випадку тезу необхідно підтвердити двома або трьома значущими і вагомими аргументами. А в другому випадку – теза аргументується масою різноманітних прикладів, у такому випадку написаний доказ буде всебічним.

Правильно написане есе потребує різноманітних засобів риторичної техніки. Рекомендується використовувати антитези, повторення, риторичні запитання, вигуки. У будь-якому випадку, використовуючи такі засоби, ви значно підсилите вплив на читача, проте використовувати їх потрібно доцільно і правильно.

3. Робота над чернеткою.

Роботу необхідно починати з чернетки, що дає можливість працювати творчо. Писати тільки на одній його стороні. Поля потрібні, щоб вносити виправлення та доповнення в процесі перечитування та редагування первинного тексту. На звороті аркуша залишається місце для запису цитат, прикладів, що конкретизують думку тощо. Обов’язково потрібно перевірити структуру: чи є логічний зв’язок між абзацами, чи в єдиному стилі написано роботу, чи немає зайвої інформації. Есе повинне вийти коротким і лаконічним. Уникайте помилкових емоцій і зайвих слів. Знайдіть щирий тон, не дуже офіційний, але і не надто розмовний. Внесіть до есе нотку оптимізму.

4. Написання есе.

Орієнтовний план есе

1. ВСТУП – один абзац

• Використовуйте «пастки» для залучення уваги, такі як: цитата, вірш, питання, роздуми, незвичайні факти, ідей або смішні історії.

• Немає необхідності висловлювати в першій пропозиції основну думку.

• Уникайте таких фраз, як «Це есе про ...» або «Я збираюся поговорити про...».

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА – 2-3 абзаци.

• Виражайте свої думки зрозуміло.

• Підкріплюйте основні ідеї фактами, роздумами, ідеями, яскравими описами, цитатами або іншою інформацією чи матеріалами, які інтригують і захоплюють увагу читача.

• Використовуйте довідкові матеріали, щоб усунути тавтологію.

3. ВИСНОВОК – один абзац.

• Продемонструйте вашу позицію щодо порушеної проблеми.

• Зробіть узагальнення та аргументацію, яка підсумовує викладене в основній частині.

Технологія підготовки до написання есе

1-й етап. Ознайомлення школярів із жанром есе та вимогами до його створення.

2- й етап. Ознайомлення зі зразками жанру – як із творами визначних майстрів пера (передовсім через міжпредметні зв’язки – на уроках літератури есе опрацьовують), так і з цікавими учнівськими роботами цього жанру.

3-й етап. Ознайомлення з алгоритмом створення есе (можливо, в традиційній для сучасної школи формі пам’ятки). Практична апробація школярами такого алгоритму в малих групах або парах.

4-й етап. Презентація створеного есе групами (парами).

5-й етап. Колективне обговорення прослуханих есе, визначення типових утруднень у їхньому створенні та шляхів попередження допущених помилок (змістових, мовленнєвих).

6-й етап. Індивідуальна робота учнів над створенням есе.

В основу тексту покладено роздум, спричинений тим, що автор бачить, чує, переживає, що ятрить його душу, на що немає відповіді, а хотілося б, щоб була. Тож завдання есе – зовсім не розповідь про життєву ситуацію, а інформування про спричинені нею ідеї, їхні пояснення, ненав’язливе намагання переконати в чомусь адресата мовлення.

Зрозуміло, есе як вид роботи з української мови не слід змішувати з методичним прийомом розвитку критичного мислення. Суть прийому «написання есе» в такій технології можна сформулювати так: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я про це думаю». Це «вільне» письмо на запропоновану тему, у якому найбільше цінується самостійність, аргументованість, оригінальність вирішення проблеми, дискусійність. Часом у технології критичного мислення цей прийом застосовують як підсумкову рефлексію, коли на усну рефлексію бракує часу.

Щодо есе як виду роботи в курсі вивчення української мови, то цей жанр учнівської творчості має передавати думки автора, його сприйняття ситуації, почуття, народжені в процесі міркування. Це своєрідний «потік інформації», що поєднує філософські роздуми та авторську емоційну оцінку, підкреслено неупереджену. Почуття автора, до речі, неоднозначні, тут виражаються не через штучно приліплені висновки (як це часом робиться у шкільному творі), а природно і логічно. Як у житті. Чудово, якщо есе перетворюється на полеміку автора із самим собою.

Зразок завдання до есе

Спираючись на зміст поданого мікротексту, напишіть есе на тему «Будь-яка проблема – це можливість стати кращим».

Будь-яка проблема – це наявність суперечливої ситуації, питання, що потребують розв’язання. Кожен знаходить різноманітні шляхи їх вирішення. Долаючи випробування, самовдосконалюєшся. Проблема – то завжди можливість змінитись, стати кращим.

Викладіть Ваш погляд на цю проблему. Завдання потребує розгорнутої відповіді в довільній формі. Основні твердження, факти, події викладайте в зручній для Вас структурно-логічній послідовності. Використовуйте найважливішу для розкриття теми інформацію, факти із власного життя, історії, художньої літератури, преси, розповідей інших людей, які найкраще арґументуватимуть Ваші міркування. Сформулюйте висновки.

1. На мою думку, будь-яка проблема – це випробування, а різні люди неоднаково долають їх.

Для одних це змога змінитися на краще, стати сильнішим, упевненішим. Для інших певне випробування долі стає фатальним.Не вірячи у власні сили, вони або й не намагаються розв’язати проблему, або після кількох невдалих спроб занепадають духом, опускають руки, не шукають іншого шляху подолання перешкод.

Прикладом того, як під тягарем нерозв’язаних життєвих проблем людина може поступово деградувати, перетворитися на «пропащу силу», може слугувати герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика Чіпка Вареник. Втративши землю та зневірившись у справедливості влади, Чіпка пішов злочинною дорогою.

Взірцем подолання випробувань долі, загартування характеру є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! – Геть думи сумні!

На прикладі з власного досвіду я переконалася, що людина, гідно долаючи складні проблеми, стає сильнішою, більше вірить у свої сили, глибше відчуває підтримку людей. Так, моя мама, ще не повністю одужавши після аварії, почала вести активний спосіб життя: через півроку повернулася на роботу, до своїх учнів та колег, які їй в усьому допомагали.

Отже, кожна проблема – це можливість змінитись. Якими будуть зміни, залежить у першу чергу від самої людини: якщо вона сильна духом, то зміни будуть на краще, а якщо ж слабка – на гірше.

2. Ми часто стикаємося з проблемами у своєму житті. Дехто може легко впоратись із випробуваннями (бо саме цим і є проблеми), інші, на жаль, занепадають духом і «пливуть за течією». Я переконана, що боротися з труднощами й невдачами потрібно, бо це – стимул і можливість стати кращим.

Через лінощі й слабкодухість люди не розвиваються, а, навпаки, деградують. Так з’являються особи з «тонкими» душами (їх не можна нервувати) та істеричними характерами (кожна проблема – це стрес, тож: «Пожалійте мене! Зробіть усе за мене»). Це неправильно!

Людина мусить і повинна шукати в собі сили, щоб подолати життєві випробування, – тільки так можна вдосконалити себе й довколишній світ.

Людство знає безліч таких прикладів. Взірцем є життя Лесі Українки, яка знаходила мужність протистояти недузі й творити. Завдяки наполегливості, наперекір болю, за свій короткий вік вона встигла зробити стільки, що вистачило б на кількох. Усі Лесині твори насичені внутрішньою силою, яка особливо потужноо струменить із поезії «Contra spem sperо!».

Великим випробуванням для людини є також нерозуміння її близькими. Особливо важко, коли родина не підтримує тебе у втіленні покликання, у дорозі до мети. Катерина Білокур – художниця від Бога – мусила пройти це випробування. Родина не схвалювала її захоплення, мовляв, головне призначення селянки – працювати в полі. Однак вона витримала всі образи, розвивала свій талант і досягла успіху. Її полотна на виставці українського мистецтва в Парижі високо оцінені майстром пензля Пабло Пікассо!

Отже, як бачимо, будь-яка проблема дає нам можливість стати кращими, однак її не можуть реалізувати ледачі й слабкодухі, це під силу тільки сміливим і наполегливим людям, здатним до праці й боротьби.

Методичний коментар: другу ілюстрацію (про життя і творчість К.Білокур) можуть зарахувати як приклад з образотворчого мистецтва (за вимогами написання власного висловлення один приклад має бути з художньої літератури або інших видів мистецтва, а другий – з історії, суспільно-політичних подій чи з власного життєвого досвіду), тому його можуть узагалі не оцінити (0 б.); також через відсутність другого прикладу можуть зняти один бал за логіку й послідовніть викладу (1 б.).

Критерії оцінювання есе

При оцінюванні есе в центрі уваги знаходиться:

*​ здібність критично та незалежно оцінити наявні дані, точку зору, позицію, аргументи;

*​ здібність розуміти, оцінювати та встановлювати зв’язки між ключовими моментами проблем та запитань;

* ​ уміння диференціювати протилежні підходи та моделі, застосовуючи їх до емпіричного матеріалу або дискусії з принципових питань;

*​ здатність до застосування аналітичних підходів, моделей тощо.

Педагогічна майстерність сучасного вчителя

«Педагогічна майстерність – це високе мистецтво навчання і виховання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, основу якого складають професійні знання, вміння і здібності».

А.Макаренко

У сучасному постіндустріальному суспільстві постає проблема формування вчителя інноваційного типу, якому притаманні такі якості, як: гнучка адаптація у змінних життєвих ситуаціях, самостійне набуття необхідних знань, уміння застосовувати їх на практиці; самостійне критичне мислення, уміння бачити труднощі та шукати шляхи їх раціонального подолання; здатність генерувати нові ідеї та творчо їх втілювати; уміння правильно та оперативно працювати з інформацією та оперувати нею; здатність налагоджувати позитивні стосунки з колективом, родиною, навколишнім середовищем; висока моральність, відповідальність за себе та за долю суспільства.

Зміст педагогічної професії виявляється в його діяльності – системі взаємодії суб’єкта зі світом, що постійно змінюється і в процесі якої формується, втілюється в об’єкті психічний образ та реалізуються відносини суб’єкта. Зазначимо, що педагогічна діяльність – це особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Природа професійної діяльності вчителя-словесника криється в етимологічному походженні та первинному значенні лексеми «словесник», що утворилася від праслов’янського слово, словеса (slovo, -eseslovos «те, що сказано», «те, що можна чути». У давньоруській мові терміном позначали «майстра говорити», у XVIII столітті так називали «речисту людину». С.І. Ожегов розглядав словесника як викладача російської мови і літератури в школі, а словесність інтерпретував як творчість, що виражається в усному і писемному слові. У словнику-довіднику з української лінгводидактики за редакцією М.І. Пентилюк учитель-словесник – це особа, яка організовує в сучасній загальноосвітній школі, ліцеї, гімназії, коледжі навчання із філологічних дисциплін – мови, літератури, словесності, культури мови, стилістики, риторики, має педагогічну філологічну освіту, залежно від стажу роботи та рівня професійної майстерності певну кваліфікаційну категорію тощо, а його діяльність стосується навчання і виховання учнів у школі, класного керівництва, проведення позакласної роботи, зв’язків із батьками, пропаганди педагогічних і лінгвістичних знань.

З урахуванням світового досвіду й потреб розвитку української школи набули іншого тлумачення основні ролі та принципи, вектори професійної діяльності вчителя української мови і літератури. Словесник виступає агентом соціокультурних трансформацій у суспільстві й освіті. Його професійна діяльність підпорядкована реалізації стратегічних завдань нової нормативно-правової бази державної і регіональної системи освіти (Концепція нової редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (проект), Концепція мовної освіти (проект), Концепція літературної освіти), упровадженню оновленого програмового, навчального та методичного забезпечення мовно-літературних базових предметів старшої школи відповідно до рівня стандарту, академічного і профільного рівнів, реалізації варіативного компонента з мови і літератури Словесник-майстер позиціонує себе в соціумі як довершена мовна особистість, оскільки володіє неповторним даром відчувати красу і мелодійність української мови, її самобутність, величність і невичерпне багатство.

Сучасні виклики суспільства й освіти зорієнтовують учителя-словесника на постійний пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, передбачають наступність між допрофільним (становлення профільних намірів учнів, формування готовності школяра в старшій школі в умовах профілізації, оволодіння ним комунікативною, інтелектуальною, креативною компетентностями (з мови) та інтелектуальною, особистісною, комунікативною, рефлексивною, діяльнісною, креативною, емоційною (з літератури), що здійснюється шляхом введення курсів за вибором, поглибленого вивчення предметів на диференційованій основі тощо) і профільним етапами навчання (надання наукового супроводу для реалізації учнями завдань дослідницького і творчого характеру, створення оптимальних умов для загальнокультурного, морального, естетичного розвитку особистості та ін.).

В інноваційному соціокультурному просторі видозмінено основні функціональні ролівчителя-словесника. Від носія та інтерпретатора знань, демонстратора практичних дій і миследіяльнісних процедур учитель перетворюється в організатора й керівника навчальної роботи учнів, їх інформаційного проводиря, що формує фундамент інформаційної культури. В умовах гуманізації і гуманітаризації освіти вчитель-словесник – знавець дитячих душ, гуманіст, добротворець, проповідник і реалізатор найвищих духовних людських чеснот і загальнолюдських цінностей. Його функційний та рольовий професійний спектр багатогранний і поліфункціональний, зокрема словесник-фасилітатор, менеджер, розробник навчальних програм (концепцій, проектів, методичних рекомендацій), фундатор освітніх інновацій та ініціатив, організатор саморозвитку і самовдосконалення на засадах рефлексії, співтворець, співдіяч, дослідник, партнер, захисник прав дитини, суб’єкт постійних викликів суспільства й освіти, коуч (від агл. cоасh) – тренер тощо. Особливої значущості в організації навчально-виховного процесу набуває інноваційна роль словесника-фасилітатора, професійна діяльність якого ґрунтується на принципах допомоги, підтримки, гуманістичної спрямованості навчання.

До структури педагогічної діяльності вчителя-словесника належать такі компоненти: мета діяльності (формування особи особистості учня як гідного громадянина країни); суб’єкт (учитель, педагогічний колектив школи); об’єкт (учень); сукупність дій і операцій, за допомогою яких реалізується діяльність (способи, прийоми впливу вчителя на учнів); результат діяльності (рівень сформованості необхідних рис і якостей особистості учня).

Духовне і національне відродження школи, вирішення завдань щодо формування соціально-активної, усебічно розвиненої особистості учня та створення сприятливих умов для розвитку його потенціалу і можливостей залежать від професійної компетентності вчителя, рівня його освіти та загальної культури, педагогічної майстерності, здатності до педагогічної взаємодії і спілкування, його професійних та особистісних якостей, соціальної активності та громадської позиції.

Особистісно-розвиваючі педагогічні технології можуть ефективно використовуватись за умови, якщо педагог, виконуючи свої професійні обов’язки, народжується сам і існує своїми творчими здобутками на самого себе. Адже створення особистісно-розвиваючої ситуації є процес авторський, що вимагає вияву суб’єктивності, співавторства учителя й учня. Своїм „самовключенням у педагогічну дію педагог робить її проблемною, пропонує свій власний варіант проживання смислу, чим і актуалізує особистісну позицію учня. Безсумнівно, система професійних компетентностей учителя у своїй сфері має вирішальне значення для досягнення успіху у відповідальній, соціально значущій справі – справі учіння і виховання, бо чим більше він володіє закономірностями протікання педагогічного процесу, тим більше технологічний. Іншими словами, педагог знає про те, як зробити.

Якщо оцінювати за грецькою етимологією поняття «технологія» (техно – уміння, мистецтво, артистизм, майстерність; логія – слово, вчення). У цьому розумінні питання про педагогічні технології тісно пов’язані з поняттям педагогічної майстерності, бо дії майстра завжди досконалі. Можна бути професійно компетентним педагогом, тобто вільно орієнтуватися в предметній сфері, системно сприймати і діяти в педагогічній реальності, мати особистісно-гуманітарну орієнтацію (на відміну від технократичної), уміти узагальнювати і передавати свій досвід іншим колегам, бути здатним до рефлексії, володіти сучасними педагогічними технологіями, але при цьому не бути майстром, а залишатися добротним ремісником. Щоб бути майстром, необхідно володіти особистісною професійною неповторністю і унікальністю, своїм стилем діяльності, концептуальністю професійного мислення. Педагогічна майстерність є індивідуальним внеском у педагогічну культуру суспільства, і лише повне усвідомлення механізмів власної педагогічної дії уможливлює передачу майстерності іншим. Тому у справжнього майстра-педагога з’являється своя авторська система, своя школа, свої послідовники.

Професію вчителя можна розглядати з різних сторін:

1.З глобальних – навіщо вона суспільству;

2.З позиції учня – чого чекає дитина від педагога, ким він є для неї;

3.З позиції самого вчителя - якими є його обов'язки, як він їх розуміє.

Головними сферами життя суспільства є: виробництво, наука, мистецтво.

Виробництво – основа життя суспільства, воно забезпечує засоби існування. Наука дає нові знання, технології, що допомагають розвивати виробництво. Мистецтво створює духовну атмосферу життя. Наука, мистецтво впливають на виробництво та вдосконалюють його. Але самі по собі наука і мистецтво не розвиваються, потрібні люди, які вбирають досвід минулого і розвивають науку, мистецтво і виробництво далі. Тому саме професійно-педагогічна діяльність і покликана залучати молоде покоління до накопичення суспільного досвіду.

Головне завдання вчителя в школі – навчати і виховувати підростаюче покоління. Звідси три основні функції педагога - дидактична, розвивальна і виховна.

Дидактична - на першому місці. Вчитель - носій знань і його завдання передати їх дітям. Чим більше знає вчитель, тим краще засвоюють науку діти. Але з розвитком науки і суспільства знань стало дуже багато і одній людині їх осягнути неможливо. Тому навчальна функція змінила своє визначення – учитель не передає знання, а вчить їх здобувати. На думку А.Дістервега: «Поганий учитель дає знання дітям, а хороший – вчить їх здобувати». В.Сухомлинський наголошує: «Школа повинна бути не коморою знань, а середовищем думки». Тоді предмет, що вивчається, є не кінцевою метою професійно-педагогічної діяльності вчителя, а засобом розвитку дитини.

Тому паралельно реалізовується розвивальна функція. Вона полягає у створенні сприятливих умов для потенційного творчого розвитку дитини, для її саморозкриття.

Виховна– у трактуванні цілей, що поставило суспільство, у формуванні необхідних якостей у кожної дитини: дисциплінованості, сили волі, чесності, дружелюбності, доброти та ін.

Зміст педагогічної професії виявляється в професійній діяльності, що здійснюють її представники і яка називається педагогічною. Педагогічна діяльність– це особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Отже, вищим рівнем педагогічної діяльності є педагогічна майстерність учителя.

Учитель, ураховуючи й реалізуючи принципи компетенісно зорієнтованого підходу до навчально-виховного процесу, виконує інноваційні функціональні ролі:фасилітатор, співтворець, розробник навчальних програм, організатор саморозвитку на засадах рефлексії діяльності, психолог, дослідник, захисник прав дитини, аналітик, менеджер, координатор тощо.Томас Кайзер у праці «Добуваючи золото групи: Як збагатитися за рахунок спільної інтелектуальної потужності групи» слушно зазначає: «Фасилітація, це – золотий ключ, який відкриває родовище золота мудрості й знань, що приховане в головах учасників. Коли ці родовища відкриваються, мудрість, яка захована в них, може бути використана для вирішення проблем, прийняття рішень, вирішення конфліктів, створення альтернатив, розробки стратегії, допоможе загоїти рани від міжособистісного розбрату». Роль учителя-фасилітатора передбачає:допомогти дитині самій здобувати знання; допомогти школяреві в особистісному розвитку, соціалізації, засвоєнні й прийнятті суспільних норм, цінностей; допомогти школяреві на уроці стати суб’єктом, співтворцем, активним учасником навчально-виховного процесу; допомогти як окремій дитині, так і групі/класу вивільнитися від внутрішніх обмежень або труднощів для більш ефективної роботи, досягти бажаних результатів;допомогти школяреві на уроці й позаурочній діяльності «пізнати самого себе», розкрити власний потенціал, можливості, виявити здібності, нахили, уподобання;допомогти учневі гармонізувати відносини з мікро- та макросередовищем тощо.

Професійно-педагогічна діяльність– це діяльність учителя, змістом якої є таке керівництво діяльністю учнів у навчально-виховному процесі, яке забезпечує розвиток головних сфер його особистості.

До структури педагогічної діяльності входять наступні компоненти:

- мета діяльності (формування особистості учня як гідного громадянина країни);

- суб'єкт (учитель, педагогічний колектив школи);

- об'єкт (учень);

-сукупність дій і операцій, за допомогою яких реалізується діяльність (способи, прийоми впливу вчителя на учнів);

-результат діяльності (рівень сформованості необхідних рис і якостей особистості учня).

Мета характерна тим, що вона не однотипна. Вихідні цілі формулює суспільство. Вони визначають загальну спрямованість і високий зріст педагогічної праці вчителів. Втілення цих цілей у реальну педагогічну практику потребує творчої праці вчителя, уміння бачити завдання, зіставляти їх з реальною педагогічною ситуацією, враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів. Ці загальні цілі проектуються у конструктивних педагогічних цілях.

Конструктивні визначають способи і характер досягнення вихідних цілей за певних умов. Конструктивні цілі більш конкретні. Вони зумовлюють рівень розвитку знань, умінь, навичок учнів, сформованість певних рис особистості на конкретному етапі освіти. Вони більш мінливі і динамічні.

Оперативні цілі визначаються вчителем під час реалізації програми навчально-виховній роботі в конкретних умовах школи і класу.

Суб'єкт - той, хто впливає на вихованця, - педагог, батьки, колектив. Основний інструмент впливу на вихованця - особистість учителя, його знання й уміння. Об'єкт - те, на що спрямована діяльність. Об'єктом педагогічної праці є учень, його формування та розвиток.

Головне в педагогічній діяльності – особа вчителя, майстра, компетентного, інноватора.

Педагогічна майстерність- це вищий рівень педагогічної діяльності, який проявляється у тому, що у визначений час педагог досягає оптимальних результатів.

Педагогічна майстерність- комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності.

До таких важливих властивостей, якими повинен володіти вчитель-майстер, і які взаємозалежні між собою, ми відносимо:

- гуманістичну спрямованість діяльності вчителя (ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації);

- його професійну компетентність (знання, вміння, навички, постійне самовдосконалення, високий рівень культури);

- педагогічні здібності: комункативність, перцептивність (розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабільність (саморегуляція), оптимістичне прогнозування (віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку), творчість .

- педагогічну техніку: внутрішню (вміння володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом; голосом, мімікою) та зовнішню (вміння впливати на інших).

Учитель-майстер повинен володіти професійними знаннями, серед яких: знання з педагогіки, психології, анатомії та фізіології, фахових методик, суспільних наук, гуманітарних наук, комп’ютерних технологій.

До педагогічних умінь та навичок належать: конструктивні (планування навчально-виховної роботи; вибір доцільних форм, методів та видів діяльності; здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів), комунікативні (встановлення контакту з учнями, колективом, батьками, колегами, регулювання стосунків учнів в колективі) організаторські (організація і керування учнівським колективом, організація роботи з батьками, організація різних видів діяльності учнів), дидактичні (пояснення учням змісту навчального матеріалу з урахуванням їхнього віку, керування самостійною пізнавальною діяльністю учнів), пізнавальні (вивчення учнів, дитячого колективу, складання характеристик; вивчення психолого-педагогічної літератури, використання досягнень науки у практиці; аналіз передового педагогічного досвіду та його творче використання у власній практиці), прикладні (вміння співати, малювати, грати на музичному інструменті; володіння ТЗН та комп’ютером), дослідницькі (використання психолого-педагогічних досліджень на практиці, введення педагогічних інновацій у навчально-виховний процес).

Критеріями педагогічної майстерності вчителя-словесника є:

§ гуманність,

§ науковість,

§ педагогічна доцільність,

§ оптимальний характер

§ демократичність,

§ творчість (оригінальність) та ін.

Завдання навчального педагогічного закладу не в тому, щоб дати готові рекомендації на решту життя і діяльності майбутньому вчителю, а навчити адаптуватись до різних ситуацій, які складаються щоденно, розв'язувати різні педагогічні задачі.

Сучасний педагог вже не може бути абсолютним носієм знань або наглядачем за вихованцем. Він повинен навчитися сам і навчити його самостійно здобувати знання та застосовувати їх на практиці, тобто формувати компетентності як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості. У Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників, затвердженому у Міністерстві освіти і науки України в жовтні 2010 року в розділі IV «Умови та порядок присвоєння кваліфікаційних категорій» зазначено серед вимог до присвоєння кваліфікаційних категорій «спеціаліст І категорії», «спеціаліст вищої категорії» - «упровадження форм та методів організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів, володіння широким спектром стратегій навчання, інноваційними освітніми методиками і технологіями».

Одним із критеріїв визначення рівня педагогічної майстерності вчителя-словесника є володіння ним мовленням. Мовлення - це інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого можна розв'язати різні професійні завдання:

§ складну тему - зробити цікавою;

§ процес навчання - привабливим;

§ створити щиру атмосферу в класі;

§ встановити контакт з учнями;

§ досягнути взаєморозуміння з ними;

§ сформувати в учнів відчуття емоційної захищеності;

§ вселити в учнів віру в себе.

Цей інструмент не дається від народження. Володінню мовленням треба вчитися. Так, А.Макаренко наголошував: «Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити «Іди сюди» з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 відтінків на обличчі, в постаті і в голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде, або не почує того, що треба».

В голосі вчителя діти повинні чути волю, культуру, особистість. Мова вчителя в показником його педагогічної культури, засобом самоутвердження його особистості. Погляди А.Макаренка поділяв В.Сухомлинський. Він розробив кодекс мовлення вчителя. Відкидав брутальність, нещирість, фальшивість, непристойність. Виділяв психотерапевтичну функцію слова вчителя. Вказував на взаємозв'язок категорій „душа дитини" - „слово вчителя".

Для учнів має значення не лише пізнавальна інформація, а й та атмосфера, яка її супроводжує. Тому вчитель при підготовці до зустрічі повинен продумати не лише зміст спілкування, а й особливості свого мовлення і комунікативної поведінки. Педагогічна ефективність мовлення залежить від рівня володіння мовою, від вміння здійснювати правильний вибір мовних засобів. Педагогічна ефективність комунікативної поведінки вчителя залежить від того, який стиль спілкування обрав вчитель, який стиль взаємодії йому властивий (авторитарний, демократичний, ліберальний).

Виділяють форми мовлення вчителя:

1.Монологічне - розповідь, шкільна лекція, коментар, пояснення, розгорнуті оціночні судження (мотивація оцінки знань, поведінки, позаурочної діяльності).

2.Діалогічне - бесіди, індивідуальні, групові, коментовані, які базуються на питаннях і відповідях.

3.Полілогічне - дискусія, бесіда трьох і більше учасників. Таке мовлення характеризується зміною висловлювань декількох мовців і безпосереднім зв'язком висловлювань з ситуацією. Важливими компонентами у полілозі є репліки (конструктивні і деструктивні), обговорення теми, що репрезентує діалог, обмін інформацією, а також підсумковий діалог, який спрямований на з'ясування успішності цього мовленнєвого акту.

Вчителю важливо володіти різними формами мовлення і на уроці, і в позаурочній діяльності, і в повсякденному житті.

Ефективність професійного мовлення вчителя залежить від таких умов:

1.Професійне мовлення повинно відповідати вимогам культури мови (нормам сучасної літературної мови: точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність).

2.Професійне мовлення має бути «словесною дією» , метою якої є здійснення інтелектуального, емоційно-вольового, морального впливу на учнів.

3. Мовлення вчителя повинно бути спрямоване, звернене до учнів.

4. Вчитель має володіти технікою мовлення (голос, дикція, темп, інтонація).
 

Спілкування- найважливіший професійний інструмент педагогічної діяльності.

Педагогічне спілкування М.Забродський визначає як систему соціально-психологічної взаємодії вчителя та учнів, зміст якої становить обмін інформацією, пізнання особистості, здійснення виховних впливів, організація взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів.

За Н.Волковою: „Педагогічне спілкування - це система соціально-психологічщої взаємодії між учителем та учнем, спрямована та створення оптимальних соціаль_>н0. психологічних умов для спільної діяльності".

Отже, педагогічне спілкування характеризується такими функціями:

1.Пізнання особистості.

2.Обмін інформацією.

3.Організація діяльності.

4.Обмін ролями.

5.Співчуття.

6.Самоствердження.

Однією з ознак характеру взаємодії є дистанція спілкування, тобто міжособистісний простір між співрозмовниками. Особливістю педагогічної пращ _€ постійна зміна дистанції спілкування. Дистанцію до 45 см прийнято вважати інтимною, 45 см - 120 см - персональною, 120 см - 400 см - соціальною, 4 м – 7м публічною. Більша відстань не дає можливості чітко сприймати міміку, ще більша. (12 м) - жести і рухи корпуса Це призводить до появи бар'єрів у спілкуванні. Скорочення дистанції посилить вплив.

Залежно від змісту і сфери функціонування, спілкування може професійним і непрофесійним.

Професійне педагогічне спілкування - комунікативна взаємодія педагога ₃ учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятли_вого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.

Непрофесійне спілкування викликає страх, невпевненість, порушення дина^вд мовлення, спричиняє зниження працездатності, і в результаті появу сгереотигщих висловлювань у школярів, не бажання самостійно працювати.

Уміння налагодити спілкування з учнями - професійна риса вчителя.

Бар'єри спілкування - це перешкоди, що заважають ефективному спілкуванню і спричиняють опір партнера впливові співрозмовника. Бар'єри можуть бути: фізичні, соціальні, гностичні, естетичні, емоційні, психологічні, фонетичні та ін. Охарактеризуємо основні із них.

Соціальний бар'єр зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Нейтралізують його прагнення не протиставляти себе учням, а підносити їх до свого рівня, не нав'язувати свої позиції, а радіти.

Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл, стілець тощо. Усувають такий бар'єр, скорочуючи дистанцію, відкритістю у спілкуванні.

Смисловий бар'єр пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття школярів мовленням учителя, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які він використовує без коментарів. Це є причиною зниження їх інтересу до матеріалу, утворює дистанцію у взаємодії. Він стає непомітним за уважного ставлення до свого мовлення, ретельної підготовки до уроку.

Естетичний бар'єр зумовлений несприйняттям співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Усувають шляхом самоконтролю поведінки.

Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника

Психологічний бар'єр виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації та ін. Усувають його шляхом переорієнтації уваги з особистості на роботу, оптимістичного прогнозування подальшої діяльності. Найтиповішими серед психологічних бар'єрів є: розбіжність настанов (учитель приходить на урок захоплений своїм задумом, а учні байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого він дратується, нервує); боязнь класу (властивий учителям-початківцям, які часто непогано володіють матеріалом уроку, але побоюються безпосереднього контакту з дітьми); поганий контакт (вчитель заходить до класу і замість організації взаємодії з учнями поводиться «автономно», наприклад, пише пояснення на дошці); звуження функцій спілкування (переважає інформаційна, залишаються поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції); негативна установка на клас (упереджене негативне ставлення вчителя до класу, невстигаючих учнів, порушників поведінки); боязнь педагогічних помилок (запізнитися на урок, неправильно оцінити відповідь дитини тощо); наслідування (молодий учитель наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності).

Поява бар'єрів спілкування є серйозною перешкодою у організації активного дидактичного спілкування, оскільки невміння подолати бар'єри, як правило, призводить до малоефективних моделей спілкування. Сукупність їх складає кілька типів:

1.„Монблан". Педагог підноситься над класом, як гірська вершина. Він відірваний від учнів, мало цікавиться їх інтересами та взаєминами з ними. Спілкування зводиться лише до інформування учнів, що зумовлює їх пасивність.

2. „Китайська стіна". Спілкування, за якого учитель постійно наголошує на своїй перевазі над учнями, виявляє до нього зневажливе ставлення.

3.„Локатор". За цієї моделі переважає вибірковість учителя в організації взаємовідносин з учнями. Він зосереджує свою увагу на групі або слабких, або сильних учнів, що руйнує цілісну й безперервну систему спілкування.

4.„Робот". Характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

5.„Я сам". Сутність її в тому, що вчитель постає в ролі головної дійової особи, нерідко гальмуючи ініціативу учнів.

6.„Гамлет". Діям такого вчителя властиві постійні сумніви: чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на його зауваження тощо.

7.„Друг". Може спричинити для вчителя втрату ділового контакту в спілкуванні.

8.„Тетерук". Характеризує педагога, який під час взаємодії з учнями чує лише себе, не реагує на учня, не усвідомлює його переживань та потреб.

Щоб успішно подолати бар'єри спілкування вчителю необхідно, насамперед, адекватно оцінювати себе самого. Пізнання себе, керування собою, своїм емоційним станом має стати постійною турботою кожного вчителя. Це необхідно для виявлення негативних і позитивних сторін власної особистості, діяльності, для пошуку шляхів і засобів усунення наявних недоліків, для вдосконалення своєї майстерності.

Великі можливості для гуманізації процесу навчання дає урок як навчальний діалог вчителя з учнями. Навчання в школі - це специфічна форма спільної діяльності вчителя і учнів. Діяльність вчителя і учнів повинна будуватися на гуманістичних, особистісно орієнтованих засадах, які б забезпечували встановлення доброзичливих взаємин, основних на розумінні, взаємоповазі, можливість самоутвердження. Спрямованість навчання має бути не лише на кількісні результати, а на якісні показники (інтерес, упевненість у власних можливостях, здатність самовираження). Учитель і учні - суб'єкти навчального процесу, які є рівноправними його учасниками. Роль вчителя - створити умови для активного навчання учнів, розвитку їхнього творчого потенціалу, наближення їхньої діяльності на уроці до самодіяльності.